Провокація президентських виборів

9 переглядів
Четвер, 28 лютого 2013, 16:44
Володимир ФеренцВолодимир Ференц
Івано-Франківськ

Президентська виборча кампанія офіційно почалася із заяви Чечетова про те, що в другому турі Янукович змагатиметься з Олегом Тягнибоком.

Насправді влада почала підготовку до президентських виборів ще під час виборів парламентських. Вся система фальсифікацій, провокацій та інших технологічних ходів була спрямована на унеможливлення появи єдиного опозиційного лідера.

Вони цього домоглися і це значно ослаблює стартові можливості кандидатів від опозиції.

Безумовно оголошення Олега Тягнибока найбільш вірогідним технічним опонентом Януковичу є великою провокацією. Від того, як зреагує опозиційна політична верхівка, залежатиме не тільки перебіг майбутніх виборів, але й подальша доля України.

Провокація стандартна і передбачає стандартну реакцію. Лідера "Свободи", передовсім голосами українців, будуть звинувачувати в попередніх таємних домовленостях з чинною владою і схилятимуть до публічного зречення будь-якого наміру висувати свою кандидатуру.

Принагідно буде вилито чимало помиїв на молоду націоналістичну силу аж до вчинення провокацій "засланими козачками" всередині партії.

Чужі і нестійкі люди є в кожній парламентській силі. Можливо, в "Свободі" таких найменше, але це партія молодих, а молоді часто помиляються. Важливо, щоб партія вміла правильно реагувати на ці помилки і навіть перетворювати їх на позитив.

Хай працюють! Парламентська діяльність в цій політичній системі змінює всіх, навіть націоналістів. Дуже часто ці зміни "узгоджують" радикалів із Системою.

Безумовно, буде змінюватися Олег Тягнибок, менше Яценюк і найменше Кличко, бо така психологія бійця. Добре це чи погано – побачимо. Найактуальнішою є не оцінка шансів трьох кандидатів від опозиції і навіть не хороводи з намаганням вибрати єдиного народного кандидата.

Потрібно правильно відреагувати на провокацію, озвучену Чечетовим.

Для початку з’ясуємо можливі цілі її авторів.

На мій погляд, розраховано на першу передбачувану реакцію: змушення Тягнибока зректися президентських амбіцій, сконцентрувати увагу суспільства на шансах і особистих якостях трьох можливих кандидатів від опозиції, втопити парламентську активність опозиції в безпредметній дискусії на тему як йти на вибори, і навіть пересварити всіх.

Сподіваються зациклити інтелектуальний потенціал опозиції на суто внутрішніх аспектах виборів президента.

Останні публікації в ЗМІ свідчать про те, що провокація майже вдалася, але все ж декого в середовищі опозиції інформаційний галас дещо насторожив і опозиція вичікує.

Це вірний хід, але термін його ефективності скоро спливає. Якщо опозиція найближчим часом не відреагує, їй присвоять жупел слабкої нерішучої сили, шанси якої апріорі невисокі. Відразу ж після перемоги у справі особистого голосування постане питання переможної стратегії на президентських виборах.

Концептуальний підхід до обрання президента, потрібного народові

Безумовно на майбутніх виборах президента традиційно передбачається потужний вплив зовнішніх світових гравців. Судячи з інформаційної реакції світу на українську владу, з інтересами українців ніхто не рахуватиметься.

Для глобалізованого світу, який занурився у фінансову кризу, зараз життєво важливими є безперешкодні умови компенсації власних ризиків і оздоровлення гіпертрофованої фінансової системи за рахунок експлуатації ринку і продуктивних сил незахищених держав, з яких чи не першою є Україна.

В умовах інформаційної поразки, занепаду виробництва і боргового зашморгу, жодні економічні реформи нас не врятують. Парламент і уряд, як структури колективного правління, найбільші вразливі для маніпуляцій ззовні.

Врятувати суспільство і державу може лише президент, який зуміє мобілізувати для виживання нації внутрішній резерв самозбереження. Таким потужним резервом відновлення світової конкурентності є гуманітарний комплекс національної ідентичності.

Маючи серйозні проблеми, європейські держави активно користуються цим своїм резервом, що зовні сприймається як різке зростання ретельно маскованого західного націоналізму.

В той же час руками єврочиновників, тутешніх проросійських борців з націоналізмом у системі освіти і культури нам активно нав’язується протилежне – умови і стереотипи, які потужно руйнують українську ідентичність, систему навчання і виховання молоді та засади сім’ї.

Такі подвійні стандарти є нормальними у сучасної конкуренції за ринки і ресурси, адже в такий спосіб сильні конкуренти руйнують останню перешкоду до перетворення нашої території у живильне середовище для сильніших гравців.

Якщо ми оберемо президента, який все це розуміє і знає як захистити інтереси кожного з нас, ми не тільки збережемо реальний суверенітет, але й матимемо майбутнє сильної, європейської нації.

Тест кандидатів на профпридатність 

Для початку слід зазначити, що Віктор Янукович не має особливих шансів бути підтриманим Америкою, Європою чи Росією.

З одного боку, він їм вигідний бо не намагається захищати українську національну ідентичність і не вживає радикальних заходів щодо порятунку національної економіки.

Зате він робить те, що насторожує оточуючих конкурентів – концентрує навколо себе полюс впливу і сили, що ближче до виборів може зовсім не сподобатись великим світовим гравцям.

Частина олігархічного капіталу є відверто конкістадорською і вона неминуче увійде в конфлікт з намірами Януковича, який зрозуміє особливість другого терміну. А в другій каденції він вимушений радикально діяти для порятунку народу, щоб не бути зметеним ним в критичний час.

Тому цілком можливо, що світ зробить ставку на одного з тих "нейтральних" небідних, які вже завчасно дистанціюються від президента.

Кандидатура Яценюка, попри відсутність харизми, є доволі прийнятна. Він є найкваліфікованішим кандидатом. При тому він є людиною раціональною і готовою стовідсотково сприймати будь-які поради Європи і зможе домовитися з Росією.

Покладаючись на власний розум, він схильний недооцінити роль чинника української ідентичності, що послабить його під час діалогу з світом і його сильним гравцями. Тому він є розумним, але ненадійним кандидатом.

Нема гарантії в тому, що йому вдасться сформувати своє продуктивне оточення. Важко буде позбутись нав’язливих "любих друзів" з опозиції. 

Кличко не має ні досвіду політичної діяльності, ні кваліфікації вищого державного управлінця, зате володіє потужним чемпіонським авторитетом. Значну частину життя він прожив у Європі і розуміє європейські вимоги чи стандарти без врахування їх ризиків та небезпек для України.

Судячи з успіху партії "УДАР", на минулих виборах не обійшлось без відчутного сприяння Європи. Цілком можливо, що Кличко має бажання бути успішним і корисним народові президентом, але до цього ще не готовий і ментально залежний від впливу Європи, а цей вплив, аналогічно з впливом Росії, не завжди сприятливий для України.

Олег Тягнибок має те, чого не мають інші кандидати – він вихований в ідентично українському середовищі і його цінності є для нього не надбаними, а реальними правилами життя.

Це означає, що він додержуватиметься лінії зміцнення національної ідентичності і автоматично сприятиме опірності держави світовому визиску України.

Щоб бути ефективним в цій стратегії, йому доведеться краще вивчити геополітику і знайти спосіб поєднати суспільство заради виживання і відновлення сильної держави. Ця стратегія мусить бути дуже виваженою і мати потужне інформаційне забезпечення для доведення до народу.

Лідер "Свободи" мусить ідеально звіряти публічну діяльність цієї сили із метою українського президента.

Безумовно Олег Тягнибок не є готовим кандидатом і як будь-який кандидат з українського етнічного середовища має той самий комплекс недоліків, що і Віктор Ющенко. Проте кожна людина здатна змінюватися, особливо перед метою великої влади.

Варіанти реакції опозиції

Судячи з намагання Яценюка запропонувати Кличку паралельний шлях до київського мерства, заклик Юлії Тимошенко підтримати Яценюка як єдиного опозиційного кандидата спрацював.

Опозиція має проблему вибору, а провокація Чечетова вимагає негайної реакції.

Є всього три варіанти. Перший – опозиція обирає і проголошує єдиним кандидатом Яценюка або Кличка. Досягти згоди на це буде непросто.

Другий – опозиція оголосить передчасним вибір єдиного кандидата і перебуватиме в стані перманентного змагання лідерів та принагідно виштовхування на маргінес Тягнибока.

Цей варіант найвірогідніший. Третій – неочікуване рішення опозиції, тобто проголошення єдиним кандидатом Олега Тягнибока і створення його команди-оточення, здатної "підправити" його відповідно до стандарту поведінки та іміджу президента.

За оцінками аналітиків, будь-яка єдина кандидатура від опозиції має шанс перемогти Януковича. Третій варіант майже нереальний, але саме такі рішення можуть щось змінити в нашій історії.

Сценарії реальних президентських виборів

За всіма ознаками президентські вибори в Україні будуть важкі, а реальна участю у виборчій кампанії великих світових гравців – безпрецедентною.

Найменш вигідним для сильного світу безумовно є кандидат Олег Тягнибок. Його так звані добрі стосунки з націоналістичними колами Європи є всього лиш ілюзією. Кожен націоналіст живе лише інтересами своєї землі.

Євронаціоналістам, американонаціоналістам, російським шовіністам український націоналізм буде ненависний лиш тому, що якось обмежує свободу бажань чужого бізнесу.

Та ж ідея економічної вигоди спонукатиме так званий цивілізований світ шукати "свого" кандидата в українські президенти.

Є великий сумнів, що цією кандидатурою буде Віктор Янукович. Останній це добре розуміє і в нього немає кращого взірця виходу з ситуації, ніж російського. Звісно, провести ідеальну рокіровку а ля "Путін-Медведєв" не вдасться. Українці не такі покладисті, як російські піддані.

Тому можливий варіант не афішованого "вирощування" тимчасового замінника Януковича серед багатих харизматів із майже опозиційного кола.

Бажано, щоб це була особистість із сучасними поглядами, яка пообіцяє глобалізованому світові те, що він хоче. Саме такий кандидат має шанс перемогти в другому турі президентських виборів і бути визнаним Європою, Америкою та Росією.

Якщо ж Янукович ризикне перемагати на майбутніх виборах, він мусить серйозно домовитися із Заходом , що дуже складно зважаючи на те, що Захід говорить то з голосу Америки, то під впливом Росії.

Про всяк випадок, мусить бути страховочний варіант російського штибу.

Поза сумнівом, матимемо велику інтригу виборів, яка відкриється аж в другому турі. Тому жоден аналітик не скаже, як буде насправді.

Було б непогано, якби президентом став україноцентичний кандидат, який має мету відновлення української ідентичності як щита захисту від фінансових монстрів і автономної економіки як потужного джерела виживання і добробуту населення.

На жаль, самі українці обрати такого кандидата ще не готові, не сміють повірити в появу такої особи і в цьому наша велика проблема.

Втім, до 2015 року ще є час і цілком можливо, що життя нас дечому навчить.

Володимир Ференц, Івано-Франківськ, для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.