Газовий консорціум: момент істини

76 переглядів
Понеділок, 15 квітня 2013, 12:50
Андрій МиселюкАндрей Миселюк
політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування "Діалог"

Травневий дедлайн, визначений Євросоюзом для України для підписання/непідписання асоціації, судячи з усього, може стати граничним терміном й у визначенні формату консорціуму з експлуатації української ГТС.

На сьогоднішній день шанси на створення тристороннього консорціуму є надзвичайно незначними: офіційний Київ, роздратований бездіяльністю ЄС щодо блокування "Південного потоку", націлився на створення двостороннього консорціуму з Росією.

І, як й у випадку з необхідністю "Плану Б" із досягнення політичної асоціації після непідписання в листопаді угоди з ЄС у Вільнюсі, з газовим консорціумом також необхідно заздалегідь визначити проблемні місця – щоб по можливості мінімізувати ризики для країни.

Позиція Києва 

Офіційно керівництво України запевняє не тільки Москву, але й Брюссель у своїй готовності якнайшвидше домовитися про створення консорціуму. Його головне завдання – отримати гарантії завантаження вітчизняної ГТС. Адже транзит російського газу через Україну скоротився за три останні роки зі 105 до 72,6 мільярдів кубометрів – перш за все, за рахунок "Північного потоку" і білоруської ГТС. 

І, як заявив президент Янукович під час "Діалогу з країною", мета переговорів з потенційними партнерами й на Заході, і на Сході – оптимальне використання української ГТС. "Нам потрібно думати, як експлуатувати свою газотранспортну систему. Крім Росії, нам ніхто не дасть гарантій прокачування певних обсягів газу", – позначив "напрямок зусиль" для цих переговорів президент.

При цьому він бачить вигоду всіх сторін так: Європа отримає гарантії, що ГТС буде працювати, Росія отримає гарантії по надійності поставок газу, а Україна буде заробляти на транзиті, направляючи зароблені кошти на модернізацію "труби".

Прем'єр Азаров у минулому місяці також підкреслював, що стан української "труби" залишає бажати кращого, і питання щодо модернізації ГТС необхідно вирішити в найкоротші терміни.

Продавати ГТС президент не збирається. Він хоче передати її в оренду – "таким чином, щоб орендної плати вистачало на утримання ГТС, щоб розділити відповідальність за наповнення з нашими партнерами, і, безумовно, отримати гарантію прокачування відповідних об'ємів газу"

Позиції партнерів

Нинішні спроби Києва та ЄС створити "консорціум на трьох" із Росією – це фактично входження вдруге в ту саму воду. За президентства Леоніда Кучми в 2002-2004 роках був цілий серіал із намаганнями України та Росії ввести Німеччину в число "концесіонерів".

Ці спроби, підтримані Євросоюзом, успіхом не увінчалися – незважаючи на те, що в жовтні 2002 року були навіть підписані документи про створення на паритетних засадах, із часткою "Нафтогазу" і "Газпрому" по 50%, ТОВ "Міжнародний консорціум з управління й розвитку газотранспортної системи України". А двома роками пізніше "Нафтогаз", "Газпром" і німецька компанія "Ruhrgas AG" нарешті домовилися про умови участі Німеччини в консорціумі...

Через десять років повторити хоча б ці проміжні успіхи в створенні тристороннього консорціуму, як виявляється, ще проблематичніше: позиції Євросоюзу та Росії з основ функціонування енергетичних ринків розходяться кардинально.

І Україна виявилася черговим полем бою по з'ясуванню відносин між цими двома найбільшими гравцями.

"Газпром" бачить головну перешкоду для створення тристороннього консорціуму в підтримці Україною вимог третього енергопакету ЄС. Документ, зокрема, передбачає, що компанії-продавці газу й електрики не повинні володіти транспортними мережами, оскільки це призводить до штучного підвищення цін. Також передбачається рівний доступ до транзитних потужностей країн – підписантів.

Політика "Газпрому" – повністю контролювати ГТС, через яку російська компанія качає газ, включаючи газові сховища. Саме тому росіяни в кілька прийомів таки домоглися повного контролю над білоруською "трубою".

За таким же сценарієм "Газпром" діє зараз і в Україні. Президент Російського газового товариства Валерій Язєв констатує: "Газпром" не погодиться на тристоронній консорціум. Не в інтересах Росії така мішанина в управлінні ГТС, і це нічого хорошого не дасть. Нас цікавить пряма участь "Газпрому" в управлінні українською трубою або передача її "Газпрому".

Саме тому Москва зажадала від Києва денонсувати підписаний Україною в лютому 2011-го Договір про приєднання до Енергетичного співтовариства. Прем'єр РФ Дмитро Медведєв заявив: "Альянс між Росією та Україною може бути тільки за умови виходу України із цілого ряду інститутів, що включають Договір приєднання до Енергетичного союзу".

На ультиматум Москви Єврокомісія відреагувала моментально: "ЄС незмінно вірить, що це в суверенних інтересах України, щоб будь-яка угода відповідала зобов'язанням, узятим Україною в рамках Енергоспівтовариства... Це також дозволяє захистити українську енергобезпеку від наслідків антиконкурентного енергетичного ринку, який залежить від одного головного зовнішнього постачальника, робота з реверсними поставками газу з ЄС в Україну є цьому яскравим прикладом ".

Відповідь офіційного Києва Кремлю озвучив керівник міністерства закордонних справ Леонід Кожара: Україна не збирається виходити з Європейського енергетичного співтовариства. Хоча рівнем співпраці з ЄС із питання української ГТС у Києві й не задоволені.

"Тристоронній консорціум, перш за все, залежить від третьої сторони. Скажімо, ми готові, Росія готова, де ця третя сторона?"поставив запитання шеф Кожари, прем'єр Азаров. І, звертаючись до ЄС, висунув претензії: "Ось ви кажете: "Акуратніше з Росією". Давайте пропозиції. Якщо ви дасте нам пропозицію, ми будемо готові її обговорювати з російською стороною, але ви ж не даєте її Ви нам просто кажете, що треба би створити. Ми вже підійшли до тієї точки, коли треба рішення приймати".

 А Євросоюз, як виявилось, тим часом теж чекає такої пропозиції від Києва. Посол ЄС в Україні Ян Томбіньскій пояснив позицію Євросоюзу: "Газотранспортна система належить Україні. Тому ЄС не прийде з якимись пропозиціями, це – українське питання, Україна повинна запросити ЄС. Але ніяких конкретних пропозицій немає".

І немає їх тому, що ЄС категорично не бажають бачити в консорціумі росіяни. Їхня позиція: "трубу" маємо контролювати ми. І навіть якщо Київ і Брюссель домовляться між собою – це не стане вирішенням проблеми української "труби".

 Адже ресурс газу – у "Газпрому".

 Найімовірніший сценарій

З урахуванням того, що Києву й Брюсселю ніяк не вдається розпочати предметний діалог щодо долі української ГТС – як з'ясовується, сторони досі не дочекалися один від одного навіть попередніх пропозицій, – визначальну роль найближчим часом буде відігравати стан переговорів із Росією.

 А тут Москва постійно збільшує тиск на Київ. То виставляючи рахунок на 7 мільярдів, то заявляючи про запуск нових обхідних газопроводів.

Ще одним інструментом тиску на Україну стала заява керівника "Газпрому" Олексія Міллера про намір побудувати найближчим часом другу нитку газопроводу через Білорусь з об'ємом прокачування до 15 мільярдів. Цих цифр не дорахується саме українська труба.

Тому Янукович поспішає. У повній кореляції з дедлайном по переговорам про асоціацію з ЄС, він прогнозує, що рішення з питань про гарантії наповнення труби та її модернізації повинні бути прийняті в першому півріччі поточного року. Причому загальний сценарій можливого рішення президент уже позначив: українську "трубу" отримує в оренду "Газпром". Тому що тільки росіяни можуть її заповнити.

Але у випадку прийняття Києвом такого рішення, крім наповнення труби та її модернізації, Україні доведеться вирішувати ще цілий комплекс найважливіших завдань.

Перш за все, не піддатися на диктат Москви й зберегти стратегічно важливе для країни членство в ЄЕС. Крім того, продовжити розробку сланцевих родовищ. В інтересах України також продовження курсу на диверсифікацію газових поставок – використовуючи вже запущені реверсні схеми.

Весь цей комплекс найважливіших питань не вирішується передачею ГТС в оренду – точніше в управління – "Газпрому".

Навпаки, із прийняттям такого рішення ці питання тільки вийдуть на перший план і зажадають свого невідкладного вирішення.

 Андрій Миселюк, Інститут соціально-політичного проектування "Діалог", спеціально для УП



powered by lun.ua
Реклама:
Капітолій. Початок реваншу Трампа
Дональд Трамп не здасться зараз, оскільки має намір балотуватися на наступних президентських виборах.
Заробити на смертях: як нас позбавили світової вакцини в 5 разів дешевше
Три долари заплатила Всесвітня організація охорони здоров'я за вакцину, закупівлю якої в ручному режимі зірвав міністр охорони здоров'я Максим Степанов.
Справжня ціна хутра норок: історія одного розслідувача
Наприкінці вересня 2020 року польський Сейм (нижня палата парламенту) провів історичну нараду з питань правового захисту тварин у Польщі.
Чи змінив Національний банк свою політику на валютному ринку
За яким принципом НБУ буде виходити на ринок з валютними інтервенціями та як впливатиме на курс. Що змінилося у новій стратегії?
Торговельний фокус з лісом: друзям — усе, а суспільству — нічого?
Чому торгівля необробленою деревиною відбувається на закритих "аукціонах" та без конкуренції.
Справа генерала Назарова — сигнал, який не можна ігнорувати
Справа Назарова як потенційний прецедент для військового судочинства України та свідчення неврегульованості ключових питань військової юстиції.
Демократія і некомпетентність
Чому Арістотель не довіряв демократії як формі правління, у чому полягають вади останньої та що це означає для сучасної України.