Повз ЄС-2. Від розбитого єврокорита – до "Плану Б"

7 переглядів
Четвер, 14 березня 2013, 08:16
Андрій Миселюк
політолог, директор Інституту соціально-політичного проектування "Діалог"

Навіть після публікації дослідження "Повз ЄС. 10 причин того, чому договір про асоціацію Україна-ЄС не буде підпісано в 2013 році", по свіжих слідах саміту Україна-ЄС в Брюсселі, – численні прихильники якнайшвидшого наближення України до ЄС ніяк не бажають погодитись з тим, що, на жаль, в цьому році нам асоціація "не світить".

П'ятирічку – за місяць

Взагалі-то, не складно зрозуміти тих, хто хоче "одним рухом" і без надзусиль, одним чудовим ранком прокинутися в статусі найближчого партнеру Євросоюзу. Тим більше, що за всіма соціологічними дослідженнями європейський спосіб життя і європейські стандарти життя для більш ніж половини українців є орієнтирами при пошуку відповіді на питання "Що нам будувати в Україні?"

Проте саме об'єктивний аналіз поточної ситуації свідчить: Україна зразка 2013 року не зможе виконати необхідний мінімум умов для підписання договору про асоціацію з ЄС, на саміті Східного партнерства в листопаді цього року у Вільнюсі.

Для багатьох із тих, хто ще сумнівався в реалістичності цього висновку, болючим ударом по надіях стало позбавлення депутатського мандата Сергія Власенка з неминучою різкою реакцією на цей крок Євросоюзу.

Тепер "всі крапки розставлені, усе на місцях".

Контраст вийшов разючим: ще 25 лютого на саміті в Брюсселі вищі чиновники Євросоюзу більше двох годин пояснюють Віктору Януковичу, що практика використання судової системи проти політичних опонентів виключається для країни, яка прагне підписати договір про асоціацію з Євросоюзом. А вже через півтора тижні суд позбавляє депутатської недоторканності Власенко з перспективою його можливого арешту.

Європейці чекали, що до травня Янукович випустить із в'язниці Тимошенко. Натомість отримали дещо інше: Тимошенко залишається у в'язниці, а її захисник позбувся депутатського мандата й може опинитися там же, де знаходиться його підзахисна – тобто, за ґратами.

Таким чином, українській владі вдалося радикально скоротити термін, наданий офіційному Києву Брюсселем для того, щоб сама Україна визначила, чи може бути підписана з нею асоціація на саміті у Вільнюсі.

Європейці вирішили чекати до травня – команда Януковича ж упоралася із завданням за півтора тижні. Правда, прийшла до фінішу із прямо протилежним результатом, аніж той, який очікували вітчизняні єврооптимісти, та який зафіксований у підготовленій Києвом і Брюсселем Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Водночас, Європа отримала більш ніж чітку відповідь на питання "Who is mister Yanukovich?"

До цього ЄС старанно приховував глухе роздратування практикою постійного невиконання обіцянок із боку Януковича. Тепер, після демонстративної відповіді "не словом, а ділом" на вимоги про припинення вибіркового правосуддя, європейські політики змушені назвати речі своїми іменами. У цьому відношенні симптоматичною є реакція послідовного лобіста підписання угоди про асоціацію в листопаді цього року, комісара з питань розширення Євросоюзу Штефана Фюле: "Позбавлення депутата свого мандата, як це було зроблено у випадку Власенко, – не європейський шлях. Чи наближає це Україну до ЄС?"

Ще більш чітко висловилась депутат німецького бундестагу від фракції "Союз 90/Зелені" Віола фон Крамон: "Ми дуже стурбовані правовою ситуацією в Україні в цілому. Але нам ззовні дуже важко оцінювати саме цю конкретну справу. Вона лише знову свідчить про довільність політично мотивованих кримінальних справ.

Репутація президента Януковича в Німеччині або в ЄС уже заплямована. Він часто обіцяв виконати зобов'язання, які ЄС установив для підписання угоди про асоціацію, він обіцяв різні реформи – але так нічого й не виконав".

13 березня ситуацію в Україні розгляне Європарламент. Також у цей день відбудеться засідання делегації ЄП по зв'язках з Україною, у рамках якого обговорюватиметься порядок денний Комітету співробітництва Україна-ЄС, запланованого на 5 квітня в Києві. Загальний негативний фон для цього українського дня в ЄС уже сформовано висловлюваннями Штефана Фюле, генсека Ради Європи Турбьерна Ягланда, глави делегації Європарламенту по зв'язках з Україною Павла Коваля.

Представники ЄС заявили, що Євросоюз вкрай розчарований рішенням суду по справі Власенко, і після цього рішення підписання договору про асоціацію Україна-ЄС у листопаді цього року істотно ускладнилася.

Останнє в перекладі з дипломатичної мови означає – стало не можливим.

Можна спрогнозувати, що в найближчому майбутньому ці оцінки стануть загальним трендом у Євросоюзі для оцінки перспектив підписання договору про асоціацію з Україною. Хоча водночас констатуватиметься: вікно можливостей для Києва залишається – на перспективу.

"План Б" для Києва

Таким чином, зараз у відносинах України з ЄС виникла нова криза. Причому, на відміну від тліючого та уповільненого погіршення двосторонніх відносин у 2011-2012 роках, цього разу загострення відносин відбулося різко й глибоко.

У цих умовах Євросоюз змушений буде завчасно, не чекаючи травня або тим більше листопада цього року, почати використовувати у відносинах з Україною "План Б". Його зміст – вибудовування стратегії підтримки діалогу з нашою країною без перспективи підписання договору про асоціацію найближчим часом, у 2013-2015 роках.

Такий план повинен бути в наявності й у офіційного Києва. Однак замість нього – лише "шапкозакидацькі" запевнення про те, що українська влада готується до єдино можливого варіанту – підписання договору про асоціацію.

У результаті Україна – у черговий раз – опинилася біля розбитого єврокорита.

Чекати від влади, що вона схаменеться та почне терміново робити масштабні кроки заради наближення країни до євростандартів, не доводиться. Перефразуючи Єльцина, "прокидаючись щоранку, я запитую себе: що ти зробив для євроінтеграції?" – український президент в такій ролі не вгадується.

Пріоритети нинішньої влади були чітко означені наприкінці лютого, одночасно із брюссельськими переговорами українського президента. Серією публічних акцій Віктор Янукович фактично дав старт іміджевій складовій своєї нової президентської кампанії.

Найважливішою частиною цієї кампанії є необхідність показати громадянам на практиці покращення їхнього добробуту – цього разу без лапок. Зробити це українська влада має можливість:

– або за рахунок створення зони вільної торгівлі з ЄС, виконуючи узгоджені Києвом і Брюсселем умови Угоди про асоціацію;

– або за рахунок скорочення ціни на газ, на умовах Росії.

5 березня на відеомості Київ-Москва обговорювалися підсумки візиту Януковича до Москви. Показовою була дискусія з директором Інституту країн СНД Костянтином Затуліним, про "фактор ЄС" у скасуванні зустрічі Януковича із президентом Путіним у грудні минулого року. Затулін не погоджувався з тим, що Янукович намагався відтягнути час вирішення питання ГТС саме до брюссельського саміту. При тому, що основні умови отримання в розпорядження Газпрому української ГТС, дійсно, були узгоджені ще в грудні минулого року.

Єдиним неузгодженим моментом залишилися законодавчі гарантії – українська сторона не готова надати гарантії того, що нова ВР з ослабленими позиціями фракції ПР законодавчо оформить цей процес. Із грудня 2012-го позиції регіоналів у Раді не посилилися.

Проте вже через тиждень після оголошення всього обсягу вимог ЄС у Брюсселі, український президент вирішив усе ж спробувати оформити знижку на газ – і вирушив із візитом до Москви.

У цілому в осяжній перспективі чекати від влади проривних ідей для прискорення євроінтеграції країни не доводиться – команда Януковича оголосила передвиборчу мобілізацію. І в передвиборчій стратегії українського президента фактична, а не декларативна "європейська інтеграція України" – м'яко кажучи, не на перших ролях.

Що зовсім не означає, що вона повинна бути там же для українського суспільства. Незважаючи на всі зусилля влади по дискредитації ідеї наближення країни до європейських норм і правил, більша частина українців продовжує підтримувати ідею вступу країни до Євросоюзу.

Для підтримки енергії руху суспільства до Європи, політичній та інтелектуальній еліті країни потрібно оперативно розробити реалістичний план – "План Б" для підготовки країни до підписання договору про асоціацію. Реалістичний – ключова вимога.

Адже в останні роки влада досхочу малювала нездійсненні прожекти наближення України до Європи. Спочатку при президентові Ющенку це був нестримний потік декларацій про те, що Україна ось-ось ще трохи – і буде в ЄС. При президентові Януковичу в останні місяці – ще більш масований потік абстрактних побудов, типу того, як Україна стане сполучною ланкою між ЄС і Митним союз, які будуть об'єднані між собою.

Потрібно чесно визнати: Україна упустила унікальний шанс підписати угоду про асоціацію з ЄС цього року. І до 2016 року другого такого шансу вже не представиться.

Але нинішня криза у відносинах ЄС та України – це й можливість очистити тему асоціації Україна-ЄС від величезних хибних нагромаджень, розробити стратегію наближення країни до Євросоюзу й втілити цю стратегію на практиці.

Україна буде підтримувати й розвивати відносини з ЄС і після вільнюського саміту. Тому потрібно вже сьогодні почати робити необхідні кроки для того, щоб до наступного історичного шансу підписати угоду про асоціацію з ЄС, наша країна підійшла набагато більш готовою, ніж у цьому році.

Що робити

Деякі основні напрямки діяльності по "Плану Б" лежать практично на поверхні.

1. Збільшити підтримку ідеї євроінтеграції в суспільстві. Для цього прихильникам цієї ідеї із числа політиків, лідерів громадської думки, журналістів, експертів необхідно проводити широку роз'яснювальну та пропагандистську роботу із широкими верствами населення, доступно пояснюючи українцям – що саме в їхньому повсякденному житті зміниться на краще після підписання угоди про асоціацію.

Зараз із положеннями цієї угоди досконально знайомі лише політики, а також ті журналісти та експерти, які профільне займаються цією темою.

Причому роз'яснювати користь від підписання договору про асоціацію потрібно не там, де її й без того підтримують – у столиці, західних областях України, – а "в глибинці" центральних і південно-східних областей.

Ефект, звичайно, буде не таким швидким, як у середовищі, наприклад, студентів київських чи львівських вишів. Але часу на цю роботу вистачить – він є як мінімум до 2016 року. До президентських виборів 2015 року ЄС підписувати угоду не буде, та й чекати того, що відразу після закриття виборчих дільниць Брюссель негайно заросить українського президента для її підписання – також не доводиться.

2. Об'єднатися навколо ідеї розробки й реалізації програми чітких дій по підписанню договору про асоціацію – усім політикам і великим бізнесменам, котрі є переконаними прихильниками інтеграції України в ЄС, і які усвідомлюють, що асоціація й зона вільної торгівлі з ЄС відсуваються на невизначений термін – саме внаслідок політики діючої влади.

При цьому ім. потрібно вибудовувати власні канали комунікації із Брюсселем. Такі канали вже мають, наприклад, Віктор Пінчук та Петро Порошенко.

3. Крім того, необхідно домагатися впровадження стандартів ЄС в окремих секторах.

Оскільки Україна не приєднується в осяжній перспективі до Митного союзу, вводити євростандарти в економічній сфері буде набагато простіше, аніж у випадку, якби таке приєднання відбулося.

4. Наступний напрямок – законодавча активність.

Комітет з євроінтеграції ВР цілком виправдано наполягає на збільшенні своїх повноважень з оцінки відповідності законів, які розробляються, європейському законодавству. Подібної практики дотримувалися сусіди України при адаптації свого законодавства до норм ЄС.

5. Нарешті, необхідно перестати перекладати роботу по донесенню об'єктивної інформації про стан справ в Україні на переконаних прихильників ідеї вступу України в ЄС, – насамперед, Польщу, а також Литву, Словаччину.

Як відзначають Андреас Умланд та Ірина Солоненко, доцільно створити Центр дослідження та інформації України, мета якого підвищити обізнаність про сучасну Україну – її політиці, економіці, праві, суспільство, культуру тощо.

Такий центр повинен публікувати тижневий аналітичний бюлетень, а також щомісячний спеціалізований журнал із різних питань, що стосуються України. Він також міг би організовувати щорічні конференції, щомісячні експертні круглі столи, інші публічні заходи за участю дослідників з академічного середовища, представників аналітичних центрів, журналістів, громадських активістів і політиків країн ЄС, які цікавляться й контактують з Україною.

Доводиться констатувати: бліцкригу з підписанням угоди про асоціацію Україна – ЄС не вийшло.

Усе вийшло по класиці – спочатку намічалися урочистості (із приводу підписання угоди), потім – арешти, потім – вирішили поєднати.

Але поєднати не вийшло. Та й не могли вийти у випадку з ЄС.

Тепер зацікавленим у наближенні України до Європи саме час відкласти в сторону красиві повітряні замки – і братися за будівництво Європи в Україні. По цеглинці.

Андрій Миселюк, Інститут соціально-політичного проектування "Діалог", спеціально для УП



powered by lun.ua
Ненасильницьке спілкування у школі – міф чи реальність?
Зміни звичних способів спілкування, зокрема щодо зменшення агресії або хоча б не примноження вже існуючої – вимога часу.
Спалах легеневої хвороби у США: ключові уроки для України
Спалах ураження легень у США – це кейс про те, як державні інституції не лише не впоралися з кризою, а й стали заручниками політичної гри, знехтувавши інтересами мільйонів громадян.
Зброя не вбиває – СЕТАМ не продає
СЕТАМ – це інструмент, як зброя. Тільки від волі Продавців залежить, як його використовувати.
Закопати комунізм у землю
Парламент підтримав у першому читанні законопроект щодо скасування мораторію на продаж землі. Селяни можуть отримати право самостійно розпоряджатися своєю власністю.
Як Зеленському не повторити помилку царя Соломона
Чому мудрий цар Соломон розвалив одну з перших великих держав світу. І як президенту Зеленському не повторити його помилку.
Російська енергетична загроза: як має реагувати влада?
Імпорт електрики з Росії необхідно терміново зупинити. Для цього не потрібен закон. Це може зробити "Укренерго".
Чому варто трансформувати публічні бібліотеки й у що саме
Бібліотечна система – це така собі священна корова, яку бояться зачепити з поваги до культури, таким чином остаточно знищуючи цю саму культуру.