Як усунути перепони на шляху до ЄC
Навіть підписання в тій чи іншій формі Угоди про асоціацію України з ЄС не зможе остаточно гарантувати цивілізаційний вибір України – тільки перемога всіх антиянуковицьких сил на президентських виборах-2012. При тім – з наступним переформатуванням системи.
Демонстрація Віктором Януковичем напівпаханського шулерства й зухвалого ігнорування ним численних спроб європейських чиновників виправити ситуацію навколо вибіркового правосуддя вже вкотре підтвердила, що очільнику України Євросоюз потрібен для прихистку від новітнього царя-батюшки Володимира Путіна. І нічого більше.
Звісно, ні про який злам наскрізь корумпованої авторитарної системи не може бути й мови.
Для Януковича нині головне є: виграти час і не допустити до голодних бунтів, перемогти на президентських виборах-2015. Вочевидь, здобути перемогу може тільки шляхом масштабних фальсифікацій, шахрайств, використанням силових відомств та правоохоронних органів, неправедних судів, підконтрольного ЦВК, а то й придушенням протестних акцій.
А вже після перемоги на виборах-2015 режим Януковича набере незворотних лукашенківських ознак, що через оспалість українського суспільства дасть йому змогу законсервуватися на багато десятиліть.
Ось тоді режим Лукашенка, у порівнянні зі всеїдною ненаситністю "Сім'ї" та зашкалюючою корупцією всіх гілок влади, – видаватиметься пересічним українцям зразком законності та благополуччя.
Варто наголосити на тому, що кінцева реакція єврочиновників після можливого зриву підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС не забариться: введуть найсуворіші санкції проти Януковича, чільних представників донецького кримінального клану та наближених до головного тіла олігархів.
Але це буде згодом.
А зараз знахабнілі до краю регіонали безмірно впиваються своєю вседозволеністю та безкарністю.
Упродовж довшого часу в Україні дискутують над тим, як усунути головну перешкоду до підписання Угоди про асоціацію з ЄС: звільнити екс-прем'єр-міністра Юлію Тимошенко. Навколо цієї теми щодень вправляються в політико-правовому шулерстві "говорячі голови" Партії регіонів, які не тільки верзуть бозна-що на політичних шоу, а й безконечно принижують людську гідність політичної бранки.
А правовий вихід із тієї глухої ситуації, у яку загнав Україну особисто Віктор Янукович, простий: ув'язнена за політичними мотивами Тимошенко повинна бути звільнена не в політико-правовій, а в політичній площині. Конкретніше – скасуванням вироку неправедного суду. Слідом мали б відкрити кримінальні провадження проти всіх учасників цього ганебного політичного судилища.
Однак таке може статися тоді, коли бандитський режим буде знесений, разом із його межигірським царьком.
Наразі ЄС пропонує Януковичу різні варіанти вирішення питання Юлії Тимошенко. Чим ближче до листопадового саміту, тим заяви звучать ультимативніше.
Скоріше за все, керманич України погодиться на лікування колишнього прем'єр-міністра в Німеччині, а ЄС після рішення Європейського суду прав людини по суті повернеться до повної реабілітації качанівської бранки.
Утім, навіть виїзд Тимошенко на лікування в Німеччину й підписання будь-якого різновиду Угоди між Україною та ЄС не є запорукою того, що в якийсь момент очільник України не розверне країну в бік Митного союзу.
Бо Віктор Янукович керується інтересами "Сім'ї", наближених олігархів, а не благом України, її громадян. А найбільше – страхом перед своїм можливим харизматичним супротивником на президентських виборах-2015.
Щодо ЄС із його правилами чіткої та відкритої гри – то це наскрізь чуже, а навіть небезпечне для вихідця з люмпенського середовища, який звик жити "по панятіям".
Отже, остаточне закріплення євроінтеграційного процесу України може відбутися тільки після приходу до влади опозиційних сил, коли вони по-справжньому прагнутимуть цивілізаційного вибору для України, матимуть заздалегідь підготовлений стратегічний план негайного проведення в Україні кардинальних реформ.
І не менше важливе – готову команду реформаторів.
Сьогодні провідники трьох опозиційних сил намарне заспокоюють себе рейтингами соціологічних досліджень. Мовляв, опозиційний кандидат у другому турі президентських виборів-2015 матиме значну електоральну перевагу над головним опонентом Януковичем. Сумніватися в цьому немає підстав.
Але, проводячи аналогію з парламентськими виборами-2012, коли перемогу в опозиції цинічно вкрала влада, стає зрозумілою ефемерність таких міркувань. Позаяк влада донецьких піде на все, щоб залишитися біля керма держави.
А, значить, тільки багатотисячний, радше мільйонний здвиг активних громадян здатен захистити результати виборів і не допустити до другої каденції Віктора Януковича після масштабних фальсифікацій.
Однак, беручи до уваги апатію й байдужість населення як реакцію на перекреслення Віктором Ющенком перспектив правового розвитку України, наслідкову розчарованість в опозиційних силах – відсоток готових відстоювати результати виборів буде замало, щоб переламати ситуацію.
У зв'язку із цим опозиційні сили разом із найактивнішою частиною громадськості повинні дійти до кожного українського виборця з єдиною узгодженою програмою переформатування системи, на кшталт реформ Саакашвілі. Мета: переконати всіх і кожного зокрема в ефективності запропонованої програми – на ближчу й дальшу перспективу, – у беззаперечних особистих вигодах.
Таким чином, заохотити кожного українця, усі верстви населення до активної громадянської позиції з метою відстоювання результатів президентських виборів-2015. І, зрештою, побудови України на засадах справжнього народовладдя, демократії західного зразка.
Марта Онуфрів, журналіст, Торонто, Канада, спеціально для УП
