Циркова вистава "Звіт Уряду Яценюка" та її наслідки
Учора під куполом давали довгоочікувану циркову виставу. На жаль, під куполом Верховної Ради, а артистами та режисерами були представники найвищої української влади.
Громадян України в залу не пустили, але всі бажаючі мали можливість дивитися на цей цирк у прямому ефірі.
Ситуація, що склалася в країні після циркової вистави "Звіт Уряду Яценюка" наступна:
Перше. Нелегітимний Кабінет Міністрів. Саме "нелегітимний", бо довіри до нього як до суб’єкту і, відповідно, до його рішень немає. Хоча, згідно чинної Конституції, уряд Яценюка цілком законний.
Але ця законність виникла досить дивно. Бо більшість членів Коаліції голосували за відставку Кабінету Міністрів, а підтримка надійшла від ідеологічних суперників – "Опозиційного блоку" та інших уламків регіоналів.
Друге. Дискредитована Верховна Рада. Усі мислячі люди, як громадяни України, так і наші партнери за кордонами, зрозуміли, що у парламенті була розіграна циркова вистава "Звіт Уряду Яценюка", частина друга.
Нагадаю, що в першій частині вистави, яка демонструвалася 11-го грудня, роль матроса Желєзняка дуже вдало зіграв Олег Барна.
Вчора режисери вистави та актори не були такими переконливими. Пересічні громадяни відчули, що їм замість обіцяної трагедії показують "мильний" серіал, і трансляція розпланована ще не менш ніж на півроку.
Але сценарій розвалюється – "Самопоміч" і "Батьківщина" відсутні на засіданні парламенту.
Більше того, Верховна Рада до перерви не змогла мобілізувати достатньо голосів для жодного результативного голосування.
І, що вже ні в які ворота не лізе, – набралося всього близько сотні голосів за проект "Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України"!
Третє. Розвалена Коаліція. Вихід з Коаліції Радикальної партії Олега Ляшка декілька місяців тому був неприємним дзвіночком, який сигналізував, що Коаліція "Європейська Україна" утворена не на основі об’єднуючих цінностей.
Сьогоднішній вихід "Батьківщини" дозволяє стверджувати, що Коаліція розвалена. {Зазначу, що Юлія Володимирівна – красуня, у всіх сенсах цього слова }.
Формально, Коаліція ніби ще є, але, на мій погляд, депутатів у ній на сьогодні вже менше за необхідний мінімум.
У четвер, 18-го лютого, у другу річницю подій на Майдані Незалежності, фракція "Самопоміч" може зафіксувати це і де-юре.
Окремо хочу зупинитися на позиції наших західних партнерів. Вони дуже не хочуть повторити ані сценарій "президент проти прем’єр-міністра" імені Ющенка-Тимошенко, ні "авторитарний президент" імені Януковича.
До останнього часу вважалося, що Яценюк на посаді голови Уряду є гарантією недопущення жодного з неприйнятних для іноземців сценаріїв розвитку подій.
Для експертів давно було зрозуміло, що таким чином підтримується не баланс сил для демократичного розвитку країни, а співдерибан економіки оточеннями двох лідерів.
Але підкилимні домовленості Порошенка та Яценюка та рятування крісла для останнього дивною поведінкою пропрезидентської фракції дають зрозуміти, що, фактично, господар в країні один, на Банковій.
Які висновки можна зробити?
Чинна влада не хоче і не буде жити по-новому. Про реформування та модернізацію країни вже забули. Стара номенклатура оговталася і продовжує набивати свої кишені, намагається захопити нові "пасовища" для дерибану.
З кожним днем, поки триватимуть такі ігрища в "елітах", країна ставатиме дедалі слабкішою. Під загрозу поставлено саме існування незалежної Української держави.
Кожен день відкладання конституційного розв’язання кризи – позачергових парламентських виборів – посилює ворогів України, збільшує електоральну підтримку бувших регіоналів, реваншистів та інших антиукраїнських сил.
З кожним таким днем ця братія набиратиме на кілька голосів більше.
Президент на сьогодні вже має формальне право достроково припинити повноваження Верховної Ради України.
Конституція, частина 3 статті 90, надає йому таке право, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.
А саме, з 26 грудня 2015 року до 25 січня 2016 року тривала друга чергова сесія, а парламент не збирався 31 день. Останнє засідання в грудні 2015 року завершилося рано-вранці 25 грудня, а перше у 2016 році відкрилося 26 січня.
Отже, у Петра Порошенка є причини, підстави і право оголосити позачергові вибори до Верховної Ради. Тільки від нього залежить, чи будуть події в Україні розвиватися у конституційному руслі, чи ми почуємо голос розлюченої вулиці.
Що обере президент?
