Чи можливі "Нові лідери" без нових партій?

1164 перегляди
Понеділок, 21 травня 2018, 15:30
Дмитро Сінченко
голова ГО "Асоціація Політичних Наук"

Часто доводиться чути вислови на кшталт "Давайте будемо працювати, а не займатись політикою!" або "Політика – брудна справа!".

Причому найчастіше подібні слова лунають від самих політиків, які, втім, вдають, що вони такими не є.

Чому? Бо слова "політика" і "партія" в нашому суспільстві набули негативного значення.

І це при тому, що ні одного, ні іншого в Україні взагалі не існує.

Насправді, ті організації, що гордо іменують себе "політичними партіями", є нічим іншим, як структурними підрозділами олігархічних фінансово-промислових груп. Чинними або потенційними.

Вони не виробляють ані політики, ані стратегій, ані програм. Їхня головна функція – просування інтересів своїх власників.

Таким псевдопартіям не потрібні реформи чи інноваційні ідеї державотворення – вони захищають існуючу систему, у тому числі імітуючи проведення реформ чи політичну боротьбу.

Нові лідери, опиняючись у такій системі, або вилітають із неї, або стають її складовими частинами – такими ж імітаторами.

Чи можливо створити нові партії, які б виконували свої справжні функції, виробляючи політику, продукуючи нові ідеї і виконуючи політичні програми? Такі спроби неодноразово здійснювались і здійснюються, однак наштовхуються на низку перепон.

По-перше, вони не мають доступу до національних телеканалів, а отже – не можуть вийти на масову аудиторію і здобути прихильність виборців.

По-друге, через нав’язаний популістами низький рівень політичної дискусії та відсутність запиту на підвищення рівня серед широких верств суспільства.

По-третє, чинне законодавство дозволяє будь-якому керівнику партії бути її фактичним "власником" і розпоряджатися нею навіть без дотримання статуту чи тим паче програми.

Саме це робить можливим торгівлю місцями в партійних списках на виборах, продаж цілих партійних осередків за принципом франшизи, дозволяє розвертати ідеологічні вектори на 360 градусів будь-якої миті і багато чого іншого.

Навіщо молодим політикам іти в ці партії, якщо вони не зможуть жодним чином впливати на їхню діяльність і за першої ліпшої нагоди можуть вилетіти з неї? Питання риторичне.

Чи можливо змінити партії "знизу"? Можливо, якщо змінити законодавство.

Які новації варто передбачити в запропонованій реформі?

Передусім, політичні партії необхідно законодавчо зобов’язати оприлюднювати інформацію про себе у форматі наборів відкритих даних. Це можна робити на сайтах партійних організацій, проте краще для цього створити окремий національний портал.

Які дані необхідно вносити?

Актуальні дані про партійні осередки, а саме адреси офісів, номери телефонів, усі керівні органи з інформацією про кожного партійного функціонера, датою його обрання та термінів здійснення повноважень, а також кількість членів кожного осередку та плани проведення статутних заходів.

При цьому будь-які звітно-виборчі збори мають обов’язково відбуватись у відкритому режимі. Це унеможливить проведення фіктивних зборів, продаж посад у партіях, "ручне керування" осередками й ігнорування думок рядових членів.

Члени партій мають відображатись в окремому відкритому реєстрі з окремими профілями для кожного партійця. У реєстрі необхідно фіксувати всі подані заяви про вступ, стан їхнього розгляду, дати прийому в партію та номер отриманого партквитка.

Таким чином, вдасться виконати норми закону про неможливість членства одразу в кількох партіях, а також вдасться уникнути фіктивного членства.

Фінансові звіти також повинні оприлюднюватись у форматі відкритих даних за єдиною зрозумілою формою, по кожному осередку. Це дозволить ефективніше їх перевіряти.

На політичні партії необхідно поширити дію закону "Про доступ до публічної інформації", а партійні статути зробити обов’язковим документом, порушення якого, у разі відсутності реакції з боку партійних органів, зможе розглядатись у судах.

Саме в цьому і полягає моя програмна мета – змінити законодавство про політичні партії, підвищивши прозорість та підзвітність їхньої діяльності перед суспільством і перед самими партійцями.

Цю ідею я представляю на проекті "Нові лідери", і якщо ви підтримуєте написане – прошу за це проголосувати або долучитися до нашої команди, щоб разом змінити політичну систему України!

Дмитро Сінченко, голова ГО "Асоціація Політичних Наук", спеціально для УП



powered by lun.ua
Таємниця одного піввагона
Вантажний парк залізниці зношений на 90%. Замість стимулювання будівництва вагонів в Україні Кабмін дозволяє закупівлю російського непотребу. (рос.)
Владо, зроби діло і йди на канікули сміло
У червні-липні парламент ще має три тижні пленарних засідань, на яких можна ухвалювати важливі рішення для фінансової стабільності країни.
Україна – не місце для експериментів, вони найкраще виглядатимуть у сучасному мистецтві, а не державній політиці
Відповідальність передбачає здоровий глузд і вчинки. Сьогодні ми не маємо права вірити в казки. Щоб іти вперед, потрібно вийти із зони комфорту й продовжувати творити нові сторінки історії України. Своєю працею, а не дописами у соцмережах чи обуренням перед телевізорами. Працею кожного на своєму місці.
Кіно і життя. Три подібні і три відмінні риси партії "Слуга Народу" та серіалу
Дострокові парламентські вибори припадають на дачно-відпускний період, але це не привід їх ігнорувати. Інакше відпустка закінчиться, а успішна Україна залишиться тільки в кадрах телесеріалу. (рос.)
В кіно з дітьми. "Люди в чорному"
Перша трилогія "Людей в чорному" Баррі Зонненфельда чудовим чином подарувала нам золоту середину між трешовою фантастикою 50-х і сучасними комедіями зі зміненими расовими пріоритетами.
Працювати в режимі нон-стоп: як горіти своєю справою, а не згасати від втоми
Щоб залишатися в постійному тонусі, потрібно вміти дві речі – відчувати себе й ефективно мотивуватись.
Люди вимагають "теплих кредитів", а влада розводить руками
З телеекранів урядовці агітують українців брати позики на утеплення помешкань, а самі створюють бюрократичні перепони при фінансуванні цієї програми. Чому так?