АнтиНАБУшна багатокроківка
19 червня нарешті завершилася довготривала епопея з призначенням аудиторів НАБУ.
Останнє слово було за президентом.
Він, незважаючи на всі очікування та сподівання щодо призначення на цю посаду за його квотою авторитетного міжнародника, пішов своїм, на жаль, досить примітивним шляхом.
У вівторок президент України Петро Порошенко своїм указом призначив екс-очільника Донецької військово-цивільної обласної адміністрації Павла Жебрівського до складу комісії з аудиту Національного антикорупційного бюро.
Нагадаю, відповідно до вимог профільного закону "Про НАБУ" три суб’єкти – парламент, президент та уряд – має призначити по одному аудитору, які і перевірять Бюро.
Павло Жебрівський відразу змінив "місце роботи" у Facebook-акаунті, подякував президенту Порошенку за довіру і пообіцяв докласти максимум зусиль, щоб сумлінно й достойно виконувати покладені на нього обов’язки та виправдати очікування суспільства на очищення влади й подолання корупції.
Тут і виникає певний дисонанс, адже, згідно з вимогами законодавства, комісія по зовнішньому контролю з проведення незалежної оцінки (аудиту) НАБУ аналізує ефективність діяльності Бюро, його операційної та інституційної незалежності, у тому числі шляхом вибіркового аудиту кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснювалося НАБУ та було завершено.
Що ж тоді зібрався "очищати" Павло Жебрівський як репрезентант президента Порошенка в комісії по аудиту НАБУ?
Можливо, його ціль – не покладений законом обов’язок, а бажання так званих політичних еліт очистити НАБУ від Артема Ситника?
Цілком очевидно, що людина з близького оточення Порошенка може спробувати виконати це гіпотетичне побажання свого "патрона". Хоча у профільному законі встановлена пряма заборона, де чітко вказано, що "члени комісії зовнішнього контролю діють незалежно та не повинні виконувати будь-які доручення, вказівки, надані будь-якою особою".
Між тим, у Facebook-мережі вже почали фантазувати стосовно подальших кроків аудиторів НАБУ та їхнього доступу до поточних розслідувань Бюро. Але мушу дещо покритикувати ці позиції, бо в їхній основі – поширене "політичне" захворювання: небажання читати нормативно-правові акти.
Я спробую елементарно пояснити, чому Жебрівський разом з колегами навряд чи зможе реалізувати цей можливий сценарій щодо звільнення Ситника.
Перш за все, згідно з законом "Про НАБУ", аудитори мають доступ до матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснювалося НАБУ, іншої інформації (документів) у володіння Бюро (з обмеженнями, передбаченими законом "Про державну таємницю").
Іншими словами, Жебрівський-енд-ко не матимуть доступу до поточних розслідувань Бюро.
Друге, на що варто звернути увагу, так це проведення конфіденційних інтерв’ю з працівниками НАБУ, прокурорами САП, працівниками інших державних та правоохоронних органів, а також іншими особами, які володіють інформацією (документами), необхідними для проведення оцінки (аудиту).
Що можуть дізнатись аудитори з вуст прокурорів чи інших службових осіб?
У рамках кримінального процесуального законодавства аудитори не мають жодного статусу, тому більшість тих дій (доступ до матеріалів кримінальних проваджень, доказової бази по розслідуваннях, що тривають, і так далі) – матимуть явно незаконних характер.
І наостанок, члени комісії зовнішнього контролю забезпечують нерозголошення даних досудового розслідування та не можуть втручатися в здійснення досудового розслідування, яке проводиться детективами Бюро.
При цьому низка експертів висловлюють думку, що президент Порошенко не може бути впевнений у двох інших аудиторах – Михайлі Буроменському (репрезентант Кабміну) та Володимирі Василенку (репрезентант Верховної Ради).
Саме тому, на думку представників громадського середовища, гарант Конституції призначив близького до себе Жебрівського, який точно орієнтуватиметься на політичну волю Петра Порошенка.
Але в цих політичних баталіях не треба забувати про головне – про сам аудит.
Поки країна чекала та вгадувала, хто може стати аудитором НАБУ, відомі в антикорупційній сфері експерти на прохання міжнародних партнерів вже провели зовнішню оцінку діяльності НАБУ. Її результати можна знайти ось тут.
Але я би хотів звернути увагу не стільки на сам звіт, скільки на підходи оцінки. Саме цим досвідом можуть скористатися вітчизняні аудитори для того, щоб максимально незаангажовано проаналізувати діяльність Бюро.
Критерії, методика, список опитаних стейкхолдерів – все це вже напрацьовано досвідченими експертами. Ніхто не каже про дублювання висновків, але взяти за основу розроблену методологію було б цілком логічно.
Також варто визначити: як ухвалюватимуться рішення аудиторами – простою більшістю (2 з 3 членів комісії) чи колегіально?
Який буде рівень допуску аудиторів до державної таємниці, зокрема даних про захист свідків?
Як встановлюватимуться гарантії на поширення аудиторами отриманих відомостей?
Всі вищезгадані запитання стають дуже логічними, зважаючи на непересічне бажання так званої політичної еліти "обезголовити" НАБУ.
Для того їм потрібен контроль за складом комісії по аудиту, потім негативний висновок за результатами аналізу діяльності Бюро, а згодом – звільнення Ситника через відповідне рішення парламенту, відразу після заслуховування згаданого негативного висновку аудиторів.
Саме з непрозорим аудитом, який сплановано в Адміністрації президента, і потрібно боротися всіма доступними методами.
Олександр Лємєнов, головний експерт антикорупційної групи Реанімаційного Пакету Реформ
Спеціально для УП
