Чому померла Катя, або Ціна громадського активізму в Україні

Неділя, 04 листопада 2018, 19:01

Я вимкнула в неділю на кілька годин телефон, щоб спокійно поспілкуватися з мешканцями будинку, за тридцять метрів від якого будували незаконно автозаправку. Їхня боротьба обійшлася незаконним рішенням суду про арешт їхніх квартир.

Уявляєте, у вас під вікнами будують автозаправку. Ви, читаючи закони, розумієте, що київська влада незаконно дала дозволи, тому починаєте судитися, бо не хочете мати таку загрозу під будинком. А потім вам підкидають під двері повідомлення, що ваша квартира арештована, бо ви своїм судовим позовом завдали збитків компанії, яка незаконно будує заправку. 

Так арештували квартири чотирьох активних мешканців. Я можу лише уявити, що вони пережили, коли постфактум дізналися в суді, що це не фейк. Що Святошинський районний суд арештовує їхні квартири при тому, що вони – мешканці Дарницького району, де і будується ця горе-заправка.

А потім я увімкнула телефон і побачила новину про смерть Катерини Гандзюк. І відняло мову. 

Виходить, що втрата квартири як ціна за активізм в Україні – це "Дякую, що взяли квартирами? Дякую, що не вбили?".

І куди далі? Скотч на рот і заблокувати самостійно Фейсбук, куди Катерина постійно писала прямо і гостро? А якщо це не варіант, то що – писати заповіт?

А який ще вихід, якщо через безкарність злочинцям не страшно бити, вбивати, калічити, палити авто, арештовувати квартири тих, хто не мовчить?

Бо з понад п’ятдесяти нападів на громадських активістів не встановлено жодного замовника? І це не лише емоційні слова активістів, це вже заява самого генпрокурора.

Бо живеш у неправовій державі, де слідчі, поліція, прокуратура грають дурня і роблять вигляд, що нічого не знають про замовника, бо підозрюваний в організації вбивства мовчить? А потім ріже собі вени? Як зручно все зациклити на одній людині.

Де відверто "топлять" справу, арештовуючи "лівих" людей. При цьому критикуючи журналістів, що вони, показуючи помилки слідства, лізуть не в свою справу?  

Де в неефективному слідстві звинувачують самих потерпілих, бо вони критикують слідство і "тотально ненавидять владу"?

Де двічі переносять без адекватних пояснень обіцяні координаційні наради силовиків в Одесі. Переносять, бо Олег Михайлик вижив після клінічної смерті і куля не потрапила в серце, а застрягла в легені? Яку він тепер боїться діставати в Україні, бо можуть підмінити під вигідну слідству версію замаху?   

Так, можна знову нарікати на недовіру до слідства в Україні, що це накручування ситуації, що ту кулю ніхто не збирається підміняти, АЛЕ понад 50 нападів і ЖОДНОГО замовника – це хіба привід для довіри?  

Дуже зручно казати, що активістів б’ють і вбивають у рамках "реалізації чергового плану дестабілізації України з метою організації обурення і ненависті до своєї держави".

Мовляв, придумали в Кремлі такий план – бити і вбивати найбільш активних, щоб вони, підозрюючи в цьому українську владу, збурювали черговий "майдан".  

Так прапор у руки! Знайдіть бодай одного замовника і доведіть, що він – рука Кремля, яка хоче заявами та діями українських активістів повалити нинішню владу.

Але не названо замовника ні з російського боку, ні з боку українського криміналітету, зав’язаного з місцевими політичними елітами.

Відсутність хоча би одного замовника з понад півсотні нападів вказує не на помилки слідства та непрофесійність правоохоронної системи. Бодай би знайти одного замовника з півсотні, тобто добитися двох відсотків позитивної статистики навіть непрофесіонали спроможні.

Це вказує на інше – на чітке прикриття бандитів і на те, що якщо взявся за громадський активізм – то або будь готовий до всього… або не берись.

"Чудова" перспектива, точніше, уже реальність у державі, яку чомусь вперто на верхах досі називають демократичною.

Мар’яна П’єцух, Центр інформації про права людини, для УП

Як не програти Україну або Як корупція знищує наше енергетичне майбутнє

Як майбутні пенсіонери допоможуть відновити Україну після війни

Як спрощення для насіннєвої галузі дозволить економити 50 мільйонів щороку

Ринок небанківських фінансових послуг після війни

10 способів обходу санкцій, до яких вдаються росіяни

Напіввихід Росії: Москва прагне вийти із СОТ, але боїться цього кроку