Як Культурний центр України в Москві перетворили на осередок колаборантства й корупції

1979 переглядів
Вівторок, 16 квітня 2019, 12:30
Валерій СемененкоВалерій Семененко
член ради директорів Світового конгресу українців

Імідж України у світі необхідно імплементувати через професіоналізм і патріотизм.

Звернення української громадськості Росії до майбутнього президента України.

Важко переоцінити для іміджу України у світі значення державної гуманітарної політики за кордоном.

У Росії одним з рушіїв культурно-інформаційної політики мав бути Культурний центр України в Москві (КЦУ), підпорядкований Державному управлінню справами (ДУС).

Крайнє загострення російсько-українських відносин піднесло питання про головний (а після розгрому російською владою Бібліотеки української літератури власне єдиний) культурний осередок українців у столиці Росії на рівень важливої державної справи.

Як же виконує гуманітарну місію Культурний центр?

Центр колаборантства і корупції

У 2017 році в результаті зрежисованого "конкурсу" директором КЦУ став Валерій Юрченко, тісно пов'язаний з квазі-українськими земляцтвами, створеними у Москві.

Керівники земляцтв звертались до колишнього президента України Віктора Януковича із закликом "розібратися" з Євромайданом, підтримали анексію Криму, а нинішній президент "землячества донбассовцев" горезвісний екс-санітар Росії Геннадій Онищенко основною метою своєї діяльності проголосив… приєднання України до Російської Федерації.

Інші кандидатури з числа лідерів української діаспори Росії та представників українського дипломатичного корпусу в процесі конкурсу були відкинуті.

Про критичну ситуацію з Центром говорилося на високих зібраннях світової української діаспори за участю керівництва держави у 2016-2018 роках. Високі урядовці, шановні депутати, здається, мали б почути українську громаду Росії, однак віз і нині там.

Наводимо деякі тези програми Валерія Юрченка:

  • основою діяльності Культурного центру є "Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ від 1997 р." (не діє від 01 квітня 2019-го);
  • ідеологеми про "слов'янське братерство і дружбу між народами", "першочерговість питання миру у взаємовідносинах між Україною і Росією";
  • поширення в РФ української культури та способу життя: "наблизить хоч на день, а бажано на більше, укладання мирної угоди між Україною і Росією"!!!

Отака розмита програма роботи Культурного центру, яку можна було якось сприймати до 2013-го року.

На практиці КЦУ внаслідок непрозорої кадрової політики та обрання у роботі корпоративних пріоритетів перетворився на закриту напівкомерційну структуру з надання в оренду приміщень для російських бізнес-структур, а також на заповідник українського хуторянства.

Окрім прибуткової складової у діяльності НКЦУ вся інша його "діяльність" обмежується формулою "аби не дратувати російську владу".

І все це відбувається у той час, коли російський центр науки і культури в Києві працює цілеспрямовано і потужно – проведення тотального диктанту, акції "безсмертний полк", залучення кращих українських студентів на навчання у російських ВНЗ, відправлення десятків українських школярів та митців на ознайомчі поїздки в РФ ("Здравствуй, Россия!").

Loading...

В Культурному центрі функціонує відділ діаспори на чолі з Вікторією Скопенко, яка фактично є провідником угодовської політики підпорядкування українських організацій інтересам російської влади.

На громадській ниві діяльність Скопенко привносить розкол в українські організації Москви, Росії.

Вікторія Скопенко за сумісництвом є керівником міської програми "Москва – город мира", яка посідає чільне місце у діяльності куратора діаспори пані Скопенко, з використанням можливостей Центру – концертного залу, сценічного майданчика.

З одного боку, згідно зі Статутом КЦУ "содействие и укрепление международного авторитета Украины", з другого (з програми "Москва – город мира") "главная цель – создание в многорациональном московском мегаполисе благоприятной атмосферы для созидания и творческого сотрудничества, а также положительного имиджа Москвы и России во всем мире".

То який імідж покращує Скопенко?!

На підтанцівках у російської пропаганди

Не треба дивуватися, що КЦУ використовується російською пропагандою. Навіщо потрібен такий "Національний Культурний центр України"?

Хіба що для того, щоб Дмитро Кисельов міг розповідати, як в Росії добре з українською культурою. "Что еще сблизит наши народы, как не то, что мы делаем с украинским центром; в центре вторая выставка, первая была пять лет назад к 200-летию Шевченко, а в Киеве не было..," – каже у відеосюжеті Кисельова "меценат Дмітрій Карцев".

Тези Юрченка перегукуються з програмою Кисельова: "…работают тут, в основном, граждане России, они несут… украинскую культуру в массы".

Зрозуміло, що російські пропагандисти не розкажуть про шалений спротив відкриттю парафій українських церков у Росії, ліквідацію Об'єднання українців Росії, закриття освітнього центру у Москві, розгром Бібліотеки української літератури, про блокування заходів українських організацій зі вшанування жертв Голодомору, Дня злуки, Дня небесної сотні.

Чи можна уявити вітальний виступ президента України перед відвідувачами Російського культурного центру у Києві?! В Культурному центрі України у Москві виступ колективу з Мордовії, який організувала Скопенко, почав (відеозверненням) президент РФ Путін, говорячи про міжнаціональну гармонію в Росії.

 
Путін у відеозверненні розповідає казки про міжнаціональну гармонію в Росії
фото надане автором

Згідно з угодою "Про заснування та умови діяльності культурно-інформаційних центрів" від 27 лютого 1998 року, "Культурний центр України у Москві свою діяльність здійснює під загальним керівництвом глав дипломатичного представництва України в РФ і Міністерства культури і мистецтв України".

На сьогодні центр перебуває у підпорядкуванні господарської структури Державного управління справами, без залучення вищезгаданих міністерств.

Не передбачено включення Культурного центру до Українського інституту, який покликаний об'єднати культурно-інформаційні установи з метою покращення розуміння та сприйняття України та українців у світі, формування позитивного іміджу держави за кордоном, з метою утвердження концептуальної ідеї: імідж України у світі – через професіоналізм і патріотизм.

За таких реалій сьогодення та небажання української влади вплинути на ситуацію в української громади Росії вичерпався ресурс чекати позитивних змін.

Відсутність кардинального оновлення діяльності Культурного центру України у Москві, зміни концепції його роботи ставить питання про доцільність подальшого існування цієї установи для України.

Тарас Дудко, голова ГО "Провісник", член-кореспондент РАМН

Валерій Семененко, заступник голови ГО "Українці Москви", член Ради директорів Світового Конгресу Українців

Спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua
У чому логіка "земельного Задзеркалля" щодо іноземців
Заборона іноземцям купувати землю в Україні не працюватиме. Знайдеться ряд механізмів і структур в Україні та за її межами, щоб це обійти. Для кого ж іноземці становлять ризик?
Чому всім нам варто подивитися "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго"
В Україні ми не користуємось інфраструктурою як чимось зручним і корисним, не задумуючись – навпаки, ми, самі того не помічаючи, витрачаємо величезну кількість енергії, щоб компенсувати її розруху.
Синдром політичного інтелекту
То що у нас не так з політичним інтелектом? Посада президента крізь призму теорії поколінь. Та чи можна узяти віртуальний майстер-клас у американських президентів?
Етичний бізнес глобальних корпорацій
Підприємства на Заході поступово змінюють свої підходи до ведення бізнесу. Чому і як це відбувається?
"Реформа" прокуратури: дуже приємно, цар
Чому бізнесу і чиновникам варто боятися ручного управління Офісом генпрокурора. (рос.)
"Укрзалізниця" – мертвий актив чи ласий шматок для інвесторів?
"Укрзалізниця" втілює в собі парадоксальну різницю між потенціалом для приватних інвесторів і реальністю. У чому ризики та перспективи її приватизації?
Викривач корупції – не лише заявник: що не врахували законотворці
Попри загалом позитивний характер закону про викривачів корупції, законотворці обрали звужений підхід до врегулювання статусу викривача. А це матиме значення для викриття можливих корупціонерів та захисту тих, хто їх викриває.