#Янелох. Помилки Зеленського у комунікації

Четвер, 31 жовтня 2019, 13:00

"…Дуже важливий момент – говорити з людьми. У нас ні Верховна Рада, ні президент, ні прем'єр-міністр не є акціонерами реформ, акціонерами цієї країни, акціонерами України. Ми з вами, ну поки я ще не президент, ми всі громадяни – акціонери України. І, будь ласка, будь добрий – зі мною все обговорюй", – сказав Володимир Зеленський в інтерв'ю "РБК-Україна" напередодні другого туру президентських виборів.

Минуло півроку.

За цей час ми побачили:

  • протести підприємців, яким нав'язали касові апарати;
  • звернення журналістської спільноти з вимогою звільнити Юлію Мендель з посади прес-секретаря через перешкоджання роботі журналістів;
  • історію з "формулою Штайнмаєра" і акцію "Ні капітуляції", на яку лише в Києві вийшло понад 10 тис осіб;
  • таємне засідання аграрного комітету, на якому розглядали земельну реформу;
  • розмову Володимира Зеленського з ветеранами в Золотому, після якої народився новий мем #янелох;
  • історію з розведенням військ в Золотому, коли штаб Операції об'єднаних сил упіймали на маніпуляції з інформацією про обстріли.

Крім того, були й інші випадки, які вже розхитують рейтинг Володимира Зеленського. Ситуація некритична, але нова влада продовжує робити одну комунікаційну помилку за іншою.

Що це за помилки?

  1. Монолог замість діалогу.

Попередня професія наклала відбиток на Володимира Зеленського. Він звик до монологу. У минулому житті, щоб бути популярним, достатньо було гарно виконувати свою роль.

Не потрібно було запитувати людей в залі: "Чи подобається вам такий гумор?". Хто хотів бачити "95 квартал", той купував квитки на концерти або вмикав "1+1". Хто не хотів, витрачав вільний час на інші розваги.

Президентство – зовсім інша історія. Якщо комусь не подобається, що робить Зеленський і Ко, він вийде на вулицю. Особливо, коли йдеться про чутливі теми. Війну, землю, податки.

Чому розпочалися протести "Ні капітуляції"? Тому що не було ані роз'яснень, ані діалогу щодо реінтеграції Донбасу.

Поки Росія просувала власний наратив навколо "формули Штайнмаєра", українська влада мовчала. Офіс президента дочекався моменту, коли "формула" почала асоціюватися з тотальною зрадою, а після цього погодив її. Наслідки не забарилися. 

Владі слід пам'ятати, що політика – не сцена, навколо якої зібралися віддані фанати. В Україні купа різних проблем, які не мають простих рішень. Відтак час від часу варто вимикати режим монологу або простого інформування, і переходити в режим діалогу (двосторонньої симетричної комунікації).

  1. Фокус на тактиці, а не стратегії.

Члени команди Зеленського визнавали, що багато речей вони роблять в режимі "сьогодні на сьогодні". Це виграшна історія, але на короткій дистанції. Рано чи пізно влада мусить давати конкретні відповіді на конкретні запитання. Щодо тарифів, продажу землі, доступу до медицини та освіти, майбутнього Донбасу та багатьох інших.

Когось відповіді влади розчарують, і вони перестануть підтримувати Зеленського і Ко.

З іншого боку, це дасть можливість консолідувати ядро електорату. І допоможе заповнити смисловий вакуум, який, власне, став причиною деяких комунікаційних провалів влади.

В ситуації зі згаданою "формулою Штайнмаєра" достатньо було наперед прорахувати всі ризики, і заздалегідь почати пояснювати її зміст. Теж саме у випадку з підприємцями та діалогом з ветеранами у Золотому.

Інформаційне поле не може бути порожнім. Якщо ти мовчиш, або не маєш власної позиції, працюють твої опоненти. Вони нав'язують власну гру і інтерпретують твої дії так, як це вигідно їм.

  1. Безмежна віра у 73%.

Здається, Володимир Зеленський сам повірив у те, що 73% підтримки у другому турі, а потім виграш на парламентських виборах, повністю розв'язують йому руки.

Насправді, це не так.

Як пише Мойзес Наїм у "Занепаді влади", час великих централізованих структур з суворою ієрархією відходить у минуле. Це стосується як окремих держав, так і корпорацій, армій, церкви і багатьох інших.

Зараз не так багато бар'єрів, як раніше. Набирають сили неурядові організації, приватні фонди, стартапи, хакери, радикали, популісти, блогери. У них в руках мікровлада. І декілька активних блогерів або спільнот можуть наробити більше галасу, ніж пасивна більшість.

***

З цих та інших помилок можна зробити висновки. Як відомо, "не помиляється лише той, хто нічого не робить". Головне – мати мужність визнати помилки. І бажання – виправити у майбутньому.

Інакше можна повторити долю "папередніків".

Українці дуже швидко розчаровуються у політиках – з цим варто рахуватися усім, хто сьогодні у владі.

Валентин Войтків, спеціально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

Увага! Ми увімкнули премодерацію. Коментарі з'являються із затримкою.

Боротьба за танк: як Естонія декомунізувала головний символ радянської окупації

Перша гібридна війна Росії

Нерухомість: які корзинки обрати для складання яєць

День народження російської вченої як державне свято України

Що відбувається з ринком аграрної землі на шостому місяці війни

Зелений Кабмін, або Не так сіли