Як суддя Антикорупційного суду виправдовує корупцію

Понеділок, 18 травня 2020, 11:00

30 квітня 2020 року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором САП і ексдепутатом Олександром Черненком.

Це одна зі справ про незаконну компенсацію грошей за житло, якою не гребують  багато років народні обранці, хоча й мають, де жити. Антикорупційні органи взялися за такі справи не так давно. 

Екснардеп Черненко отримав понад півмільйона гривень з бюджету, маючи з дружиною квартири в Києві. А проживав він у населеному пункті під Києвом, що належить до меж, за які компенсація не передбачена.

Прокурор вирішив укласти угоду, ініційовану самим Черненком, який визнав свою провину, повернув незаконно отримані півмільйона гривень та погодився на покарання: 3 роки умовно, штраф 17 тис грн і заборону протягом року займати посади в органах державної влади.  

Але одна із суддів колегії, яка визнала Черненка винним, Лариса Задорожна, з таким рішенням не погодилася. Суддя опублікувала окрему думку, у якій висловилася проти угоди про визнання винуватості. 

За логікою судді, нардеп спокусився отримати зайві гроші, оскільки Апарат Верховної Ради не перевіряє, чи є у депутата житло у Києві і чи не безпідставно він отримує компенсацію. 

Ось як звучить позиція Задорожної: "...За відсутності моральних запобіжників, спокусливою виглядала можливість отримання щомісячно додатково кількох десятків тисяч гривень, підстави для одержання яких не мали повноважень перевіряти працівники апарату". Нібито депутата не має хвилювати незаконність його дій, а тільки моральні запобіжники, яких, як ми бачимо, не було.   

Також суддя вважає неправильною правову кваліфікацію дій екснардепа Черненка як зловживання владою (ч. 2 ст. 364 КК України). При цьому сама не зазначає, яка, на її думку, кваліфікація правильна. 

Тобто виходить така собі деструктивна критика замість чіткої позиції. 

Ця окрема думка виглядає дивною, адже, по-перше, суддя обґрунтовує позицію не законом, а розпорядженням апарату Верховної Ради. Хоча закон "Про статус народного депутата України" чітко визначає, хто має право на компенсацію. Також суддя, певне, не звернула увагу, що цим законом депутату заборонено користуватися мандатом в корисливих цілях. По-друге, як вважає суддя, відсутність контролю може виправдовувати зловживання.

За такою логікою можна "пробачити" будь-якого корупціонера в Україні. 

У справах, які розслідує НАБУ, є багато прикладів, коли посадовці користуються щілинами в законодавстві для зловживань. Підзаконні акти (не закони, а розпорядження, накази тощо) часто прописують саме таким чином, аби сприяти розкраданню грошей.

На думку спадає резонансна справа НАБУ та САП про розкрадання газу на 1,4 мільярда гривень двома теплоелектростанціями, кінцевими бенефіціарними власниками яких є брати Ярослав та Богдан Дубневичі (діючий та колишній нардепи). 

За даними слідства, впродовж 2013-2015 років дві ТЕЦ отримували природний газ за пільговими цінами від НАК "Нафтогаз України" нібито для виробництва тепла населенню.

Насправді пільговий газ (понад 300 мільйонів кубометрів) використовувався для виробництва та продажу енергії приватним компаніям. Тобто завдяки корупційній схемі приватні компанії депутатів отримали надприбутки за рахунок держави.

Цю схему вдалося "втілити" зокрема через відсутність державного контролю за обсягом газу, який використовується у виробництві електроенергії для населення. Як встановило НАБУ, жодного органу, який би контролював достовірні закупівлі пільгового газу, в Україні немає.

Якщо провести паралель з думкою судді Задорожної, зловмисники просто собі "спокусилися" обікрасти державу на майже півтора мільярди гривень, бо їх ніхто не контролював. Подібних прикладів багато. 

Дуже пощастило, що судді Задорожної серед суддів колегії у справі Дубневичів немає. Бо вона могла б "перейнятися" історією безконтрольності держави у наданні пільгового газу.  

Безумовно, сам факт окремої думки у судді — це нормальне право судді. Але в цьому випадку нормального обґрунтування, окрім як заперечення очевидного, ми не бачимо. 

Ця ж Лариса Задорожна, будучи головуючою суддею у справі Валерія Постного (спільника екснардепа Онищенка), не здатна завершити навіть підготовче засідання. Протягом 9 засідань поспіль адвокати Постного та інших фігурантів затягують процес, натомість суддя не реагує на маніпуляції та йде на повідку у захисників. 

Задорожна входить до колегії у низці справ НАБУ і САП:

  • справа "бурштинових ексдепутатів" Борислава Розенблата та Максима Полякова;
  • справа розкрадання 300 млн грн держпідприємства "Об’єднана гірничо-хімічна компанія", в якому обвинувачують екскерівника компанії Руслана Журила;
  • справа про розкрадання 58 млн грн на пальному для армії, де обвинуваченим проходить ексзаступник міністра оборони Ігор Павловський;
  • справа харківського судді Сергія Лазюка, обвинуваченого в хабарництві, тощо. 

Раніше ми стежили за цими справами, як і за іншими. Але тепер, після такої контроверсійної і, можна сказати, небезпечної окремої думки судді Задорожної, доведеться контролювати кожен крок суду у цих провадженнях. Аби не виникло безпідставної лояльності до обвинувачених у резонансних справах НАБУ і САП, де вироків ще немає. 

Андрій Савін, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  





powered by lun.ua