Навальний і "бутерброд": прагматизм має стати основним принципом української зовнішньої політики

П'ятниця, 25 вересня 2020, 15:16

Ситуація з отруєнням Олексія Навального може призвести до запровадження нових санкцій проти Росії та навіть до остаточної зупинки "Північного потоку-2". Про це говорять як в Європі, так і в США. 

Проте Україна не використовує цю ситуацію на свою користь повною мірою. На заваді стоїть відсутність прагматизму у зовнішній політиці.  

Україна приречена на протистояння з Росією. Хто б не знаходився у владних кабінетах на Банковій, має зрозуміти цю просту істину. 

Демократична 40-мільйонна країна на Сході Європі, що має понад 2 тисячі кілометрів спільного кордону з Росією, не зможе просто відсидітися в умовному нейтралітеті. 

Геополітична логіка диктує те, що сам факт існування незалежної України ставить під загрозу інтереси Кремля в ключовому для них регіоні. Ми можемо об’єднати навколо себе як сусідів в рамках балто-чорноморського вектора, так і стати форпостом Європи, зупиняючи агресивні наміри Росії на Сході. І події останніх років це підтвердили. 

Наше протистояння перманентне. Його не можна закінчити "до кінця цього року", наступного, і, можливо, навіть до кінця наступного десятиліття. Це чудово розуміють в Москві, тому не поспішають, а грають в довгу. Розраховують, що візьмуть нас якщо не приступом, то після довгої облоги. 

Масштаби і неминучість протистояння варто усвідомити і нам. Відповідно, вибудовувати таку стратегію зовнішньої політики, яка б наближала нас до перемоги у цій війні. 
За відомим висловом російського імператора Олександра ІІІ, у Росії лише два союзники: її армія і флот. Одним із наших союзників має бути прагматизм у сфері зовнішньої політики. Якого так не вистачає зараз. 

Здавалося б, ситуація з отруєнням російського опозиціонера Олексія Навального дала в руки нашим дипломатам прекрасний інструмент. Чаша терпіння Європи щодо злочинних дій Кремля переповнилась. 

Зазвичай обережний Європарламент приймає резолюцію, в якій закликає якомога швидше посилити санкції проти Росії. Окремим пунктом в резолюції пропонують внести зміни в європейське законодавство, які б дозволили заморожувати активи фігурантів розслідувань Фонду боротьби з корупцією Навального. 

Йдеться в першу чергу, про чиновників режиму Путіна та пропагандистів, наприклад того ж Соловйова. 

І що взагалі дивує, в резолюції європарламентарі закликають провести переоцінку відносин з Росією аж до зупинки будівництва "Північного потоку-2" та ізоляції на великих міжнародних форумах.

Що з цих пунктів суперечить українським інтересам? Абсолютно нічого. Ця ситуація дає нам виключно позитивні бали. 

Ми можемо бути серед головних ініціаторів міжнародної коаліції проти Росії,  закликати розслідувати справу отруєння Навального і вводити нові санкції, дожимати і ізолювати Росію на всіх міжнародних аренах, постійно нагадуючи про війну на Сході, окупацію Криму і злочинну природу путінського режиму. 

Чому ми цього не робимо? Заважають дві речі. Перша – фраза Навального "Крим – це що, бутерброд, щоб його туди-сюди повертати?". Вона робить його неприйнятною фігурою в українському інформпросторі. 

Але скажіть мені, будь ласка, яка нам різниця в цій конкретній ситуації? Прийде час і Навальний відповість за свої слова або змінить свою думку. 

Питання окупації Криму не повинно зникати з порядку денного в жодному разі. Але конкретно зараз ситуація з отруєнням російського опозиціонера стає приводом для запровадження санкцій, які ослаблять нашого головного ворога, ― Кремль. Тоді чому нам не скористатися нею повною мірою? В цьому і полягає прагматизм. 

І є ще другий момент. У частини суспільства виникає запитання: "Чому отруєння одного російського опозиціонера означає для європейців більше, ніж тисячі смертей наших воїнів?". 

Це питання ставить абсолютно хибну аналогію. Немає такого протиставлення. Масштабні санкції, через які Росія лише за чотири роки втратила понад 150 мільярдів доларів, ввели саме через агресію проти України. Усі наступні санкції лише доповнюють їх.  

Нам варто перестати варитися лише у власному контексті і замикатися на внутрішніх проблемах. Протистояння з Росією має бути глобальним. Ми маємо використовувати будь-яку можливість послабити агресора. Чи то протести в Білорусі, чи справа з отруєнням Навального. 

В будь-якій точці світу, де Кремль підтримує когось, ми маємо підтримувати їхніх суперників. Відкрито чи таємно. В Білорусі ― демократичну опозицію. В Сирії ― противників Асада. В Лівії ― уряд країни. В Росії ― російську опозицію. Це і є продовження нашої війни на Сході. Це і є частина нашого перманентного протистояння. 

Росіяни намагаються ув’язати нас в нашому болоті. Ми маємо протиставити цьому глобальну війну. Нам від цього нікуди не дітись. І що раніше це усвідомить влада, то краще для країни. 

Принцип "Геть від Москви!" має стати принципом усього вільного світу. І втілити це можна виключно через зовнішньополітичний прагматизм. Тримаймо стрій! 

Олексій Гончаренко, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua