Як не вигадувати велосипед у боротьбі з кнопкодавством

Середа, 23 грудня 2020, 18:00

Історія з голосуванням за підозрюваного в плагіаті Шкарлета вчергове породжує дискусію про боротьбу з кнопкодавством.

Адже призначили його мінімальною кількістю голосів — 226 "за", а, враховуючи прямі докази кнопкодавства, відбулось фактичне фальшування голосування у Верховній Раді. Повернулись до проблеми, яку вже по десять разів обговорювали, але остаточного шляху її вирішення так і немає.

Учергове стверджую, що можна безкінечно займатися піаром і запроваджувати будь-які варіанти покарань за неособисте голосування, а можна раз і назавжди з цим покінчити.

Саме так учинила Київська міська рада, яка на хвилі революційних змін 2014–2015 років встановила систему голосування Рада-4, повністю зроблену українцями в Україні для українців.

Секрет успіху системи полягає лише в тому, що при голосуванні потрібно утримувати дві кнопки одночасно двома руками.

Якщо до кінця спливу 10 секунд, відведених для голосування, прибрати один із пальців — голос не зараховано. Так, ліва кнопка реагує на тепло, але по суті це не принципово, хоча і є додатковим захистом.

Усі, хто розказують про відбитки пальців, сканування ока і флюорографію на вході в зал — говорять маячню, що лише заплутує просту схему, і потенційно впливає на суттєве збільшення бюджету переоснащення системи голосування у Верховній Раді.

Я не знаю, у якому технічному стані зараз знаходиться "кнопка Яценюка". Але припускаю,  що нічого суперскладного в її доналаштуванні немає. І, можливо, це шлях якнайшвидше вирішити очевидну проблему.

Читайте також: Шкарлет і можливе кнопкодавство: Разумков розсадить нардепів по місцях і додасть відеокамер

Як мінімум, іще одне просте рішенням для мінімізації кнопкодавства — налаштування наявної системи таким чином, щоб депутат був вимушений тримати кнопку свого вибору за / проти / утримався всі 10 секунд голосування. Навіть це просте рішення дуже ускладнить потенційне кнопкодавство.

При всій дилемі вже міфологізованої "кнопки Яценюка", я переконаний, що у Верховній Раді має бути встановлена нормальна сучасна система голосування. Адже те, що працює зараз, нагадує рівень Nokia 1100 у часи iPhone 12.

Якщо ми віримо в цифрові технології і цифрову державу, смішно економити гроші на цифровізації системи ухвалення державних рішень, що визначають життя всіх. Тому останнє в цій проблемі, що подекуди стає першим — це гроші.

Як тільки ми вкотре наполягаємо на встановленні нової системи голосування, піднімається галас про сотні мільйонів і мільярди гривень на це, ну і всі "спеціалісти" з відбитками пальців миттєво з'являються на сцені.

Як завжди, лементують про кризу, бюджетників, бідність тощо. Риторика відома. Так, грошей на все і на всіх не вистачає і ніколи не буде вистачати, але кнопкодавство як топшахрайство в управлінні державою існувало і продовжує існувати.

Як можна розраховувати на якісну демократію, якісні реформи і якісні управлінські рішення, коли всі знають, що їх легко безкарно сфальшувати? Чого бідний, бо дурний, чого дурний, бо бідний — споконвічне коло українських проблем.

Я свого часу офіційно з'ясовував вартість системи "Рада-ІV" у керуючого справами, а зараз депутата Київради Ігоря Хацевича. Отримав компетентну відповідь, що станом на 2015 рік, Київрада заплатила 13 699 471,80 грн з ПДВ за розробку і встановлення системи на 120 депутатів.

Були ще додаткові витрати, але всі дуже помірні. Очевидно, що при впровадженні такої системи у Верховній Раді ні про які сотні мільйонів і мільярди мови йти не може, якщо тільки хтось і тут не хоче підзаробити.

Я щиро закликаю регламентний комітет ВРУ не вигадувати велосипед, не вестися на рекомендації "спеціалістів", які не мають жодного досвіду в таких справах.

Просто замовити у перевіреного виробника систему "Рада-ІV", що за п'ять років експлуатації в Києві на Хрещатику, 36 довела неможливість неособистого голосування.

Єдиний випадок кнопкодавства, відомий мені в Київраді — коли помічник депутата фракції "Єдність" сів за робоче місце свого патрона і жваво виконував його повноваження. Інших випадків не було.

Тож неперсональне голосування можна і потрібно викоренити за допомогою простого і дієвого рішення. Не потрібно знову бавитися в міфічні статті Кримінального кодексу чи чіпляти додаткові камери відеоспостереження, аби потім гратися в шерлоків холмсів.

Варто оголосити процедуру закупівель на систему "Рада-ІV" чи будь-яку аналогічну, якщо хтось іще здатен її змайструвати. Якщо розпочнемо вже, то найближчий ідеальний час для її встановлення — літні канікули 2021 року, які, сподіваюсь, будуть.

Варто пів року злагоджено попрацювати всім службам ВРУ, аби покінчити з кнопкодавством назавжди.

Андрій Осадчук, для УП

Колонка — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.



powered by lun.ua

Виключена більшість або занадто молоді для політики

Український прорив: де шукати ключі до світлого майбутнього

Байден – Рюрикович!

Якою має бути судова та антикорупційна реформи: поради G7 для України

Ейджизм, сексизм. Як "-изми" впливають на політику

2021: рік надії для індустрії туризму