Довічний термін страждань мають відбувати не родичі жертв, а винуватці трагедії МН17
Урок антикрихкості для світу – сила жаги справедливості сімей потерпілих.
Три тижні в судовому комплексі "Схіпхол" звучатимуть слова, силу яких не перевершать ні докази обвинувачення, ні аргументи захисту. Це туга і біль родичів 298 загиблих у небі над Донбасом, їхній розпач і надія на справедливість.
Окружний суд Гааги заслухає 90 рідних жертв – пасажирів та екіпажу літака рейсу МН17.
Цей важкий і важливий блок судових засідань розпочався у понеділок. Мені довелося побувати на слуханні у четвер, 9 вересня. На ньому виступав батько 12-річного загиблого хлопчика Роана. Його розповідь про шок від пережитого і як горе розбивало кожного члена сім’ї на шматки справді бере за живе.
Після нього слово мали батьки 23-річного Брайса – вони втратили сина і його 20-річну дівчину Дейзі, яка була їм як донька. Їм так і не судилося одружитися.
Надзвичайно розчулила розповідь матері про жах, який вони пережили під час упізнання тіл. Вкарбувались в пам’ять її слова про довічний термін страждань, на які приречені родичі жертв.
Тут у суді батьки і діти, дружини і чоловіки, брати і сестри показують фото, пам’ятні речі тих, кого вже не повернути, розповідають як існують без них. Ці люди чули, як в засіданні досліджували як вражаючі елементи ракети прошили тіла їхніх близьких.
Багато хто із них картає себе за те, що не вберегли. В цей час десь вільно ходять ті, на чиїй совісті насправді ця біда.
Я говорила з родичами потерпілих. Правди чекає весь світ, але вони найбільше потребують відповідей і вироків. Вони живуть заради цього, зібравши сили і волю в кулак.
Наш обов’язок, щоб за втрати цих згорьованих людей відповіли всі винні.
На початку вересня я очолила склад української частини спільної слідчої групи у справі МН17.
Я намагаюся робити все від мене залежне з єдиною метою – дійти в цій справі до кінця. Відповідно до Угоди про її створення лідером JIT визначено Королівство Нідерланди, яке координує дії її національних частин. Цього тижня я зустрілась у Гаазі із її керівником Дігною ван Бутцелар та Генеральним прокурором Нідерландів Тео Хофстее.
Міжнародна спільна слідча група за участю України, Королівства Нідерландів, Бельгії, Австралії та Малайзії вже встановила 4 підозрюваних у причетності до збиття літака.
В Гаазі нині судять росіян Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) – колишнього офіцера ФСБ, Сергія Дубинського – генерал-лейтенанта ГУ (колишнього ГРУ) Генштабу Збройних Сил РФ, Олега Пулатова – колишнього офіцера спецназу ГРУ та українця Леоніда Харченка.
Читайте також: Російські аргументи для Гааги: як будують захист обвинувачуваних у справі MH-17
65 тисяч сторінок справи наразі досліджує суд. За півтора року окружний суд Гааги встиг завершити попередній розгляд, провести виїзне засідання на реконструкції уламків літака для безпосередньої оцінки суддями характеру та напряму пошкоджень його корпусу.
Влітку розпочалося слухання справи по суті, відбулись виступи сторін обвинувачення та захисту.
У листопаді 2021 року планується завершальний у цьому році блок слухань, під час якого нідерландські прокурори виступлять із заключною промовою. Головуючий суддя вже озвучив можливі дати оголошення рішення у справі – у вересні, листопаді чи грудні 2022 року.
Крім Окружного суду Гааги, в справі МН17 держави та потерпілі шукають справедливості і в Міжнародному суді ООН та ЄСПЛ.
Однак розв’язкою щодо 4 обвинувачених в цій справі поставлена не буде. Українські прокурори і слідчі разом із іншими учасниками спільної слідчої групи, продовжують роботу.
Відповідати саме за цей напрямок від імені українських органів правопорядку – велика відповідальність. Я її не боюсь і приймаю із честю.
Для встановлення всієї картини минулого тижня поліція Нідерландів звернулася до мешканців і військовослужбовців російського Курська, звідки імовірно був відправлений смертоносний ЗРК "БУК".
Слідчі закликають поділитися будь-якою відомою їм інформацією, фото, відео чи документами про екіпаж комплексу та тих, хто приймав рішення про застосування цієї зброї на території України.
Сьогоднішній сучасний світ відрізняється від реалій вчорашнього дня у всіх проявах. Це твердження справедливе і для цієї ситуації.
Я хочу зробити акцент на одній суттєвій обставині – траєкторія розслідування важливих і резонансних справ ще декілька років тому не співставна із сучасною.
Бруд і жовч процесу встановлення справедливості і поведінка агресора частіше за все опирається на одне надумане "але" – "а доведіть". А доведемо. І в цьому немає сумнівів. Але такий підхід до життя нагадує перепалку із дворовим хуліганом.
Важко уявити високе представництво цілої держави, яке дозволяє собі вести "компетентну" дискусію на рівні літературних героїв Салтикова-Щедріна.
Весь світ не пробачить, не здасться і не зупиниться на шляху до істини заради душ вбитих, що проросли в 298 деревах пам’яті на Меморіалі неподалік аеропорту, звідки вони здійснили свій останній політ. Як і там на Донбасі, де перервалися їхні життя, довкола них соняхи.
А з ними всі ми: ті, кому болить, кому не байдуже, чий обов’язок розкрити цей злочин і покарати нелюдів.
Ірина Венедіктова
