Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Степан Пантера, диверсанти і "четыре подполковников". Війна, день 31-й. Записки харків'янина

Субота, 26 березня 2022, 12:10

Мені пишуть: "Як твоє почуття гумору?". Воно є, але стало обережним. А батько жартує. Ще й холодною водою обливається.

Мати молиться. Батько мовчить, щоб не заважати їй. Коли я не бачу – також молиться. Я гортаю стрічку, щоб не думати, що ось-ось, але все одно думаю і уявляю.

На консервації, переданій волонтерам, написано: "Нічого не хочу чути. Після війни повернути цю баночку бабі Уляні". І назва села.

Читаю некрологи російських офіцерів. "Не смотря" окремо і без ком. "Вчера похоронили ЧЕТЫРЕ ПОДПОЛКОВНИКОВ".

Читаю зведення наших, російською – жодної помилки.

Росіяни насправді думають, що Бандера живий. У нашому зоопарку пантеру перейменували на Степана. Степан Пантера.

У Telegram-каналі "ТРУХА" відео, як хтось між обстрілом вирішив вибити килими. Чим закінчилося – не показують.

У супермаркеті я єдиний у масці. Звертають увагу, але не дуже. І диверсантів уже бачили, і мародерів. І вбитих.

Читайте також: Харків під бомбами, день 18-й. Записки харків'янина

У мене немає проблеми з паляницею. Я в дитинстві у Полтаві колядував. У бабусі з дідусем на зимових канікулах: "Коляд-коляд-колядниця, добра з медом паляниця. А без меду не така. Дайте, тітко, п'ятака". Це був єдиний вірш українською, який я тоді знав. Виявилося, найголовніший.

Дочка Надя намалювала: під час тривоги біжать у льох. І коментарі: "Ми поспішаємо, тож мама переплутала черевики з рукавичками. А бабуся вдягла сковороду на голову! А я одяглася нормально". Цілий вірш.

Коли гупає так, що деренчить скло, батько каже: працює наше ППО. Не знаю, чи так, але маму ці слова заспокоюють. Або вона теж показує, що заспокоюють.

Мама погано чує. Але вибухи чує. Тепер навіть коли їх немає.

Коли немає тривог і не бахає, робимо те, що робити не можна: плануємо. Як поїдемо влітку до Фігуровки. Фігуровка – під Чугуєвом, там давно вже все розбито.

У чаті "блискавка"-повідомлення: "Запоріжжя – тривога!", "Кременчук – тривога!", "Неаполь – тривога!" Щось не те. Повернувся. "Нікополь – тривога!"

Дочка Надя не доїдає, залишає на тарілці. При цьому змушує їсти дружину. Навіть годує.

– Не хочу.

– Ще ложечку.

– Я не хочу.

– Давай-давай. Щоб Путін здох. 

– Десь вичитала?"

– Сама вигадала.

Носиться в повітрі. Заснув би і не прокинувся. Замість нас.

В аптеках нічого серцевого. І на складах. Вигребли все дощенту. Навіть валеріанку. Сестра каже, що в Полтаві теж.

Олег розповідає: "Ходив по воду. Біля під'їзду двоє, намагаються потрапити, чекають. Кажуть, інтернет прийшли лагодити. Показали документи. Не повірив: фізіономії, як у гопників. Написав у будинковий чат. Ніхто не відповів, що до нього. Не пустив. За півгодини в чаті: "Це до нас".

Відновились уроки. Дистанційно. Твір "Як змінилося моє життя з приходом війни". Якщо не дуже боляче про це розповідати.

"23 лютого ввечері я, як завжди, зробила уроки і лягла спати. Але коли прокинулася вранці, зрозуміла, що якось міцно виспалася і будильник мене не будив. Зазвичай я встаю о 6:30, щоб точно встигнути на шкільний автобус, який приходить о 8:15. Коли я прокинулася, було вже 8:00. Я подивилася на годинник і дуже злякалася".

"Спочатку при кожній сирені ми спускалися у льох. Там були я, бабуся, мама, моя тітка, двоюрідна бабуся і троюрідна сестра. Іноді їхня кішка. Так тривали дні. Згодом ми більше не спускалися у льох, а просто при сирені вимикали світло".

Перед зустріччю з дружиною обираю книгу, щоб передати дитині. "Робінзон Крузо".

На Новий рік взяли квитки до Одеси. Не поїхали – захворів. На мій день народження не поїхали до Батурина. На 5 березня були квитки до Бродів. Галицький Єрусалим. Поруч Олеський замок. І Підгорецький. Склали маршрут.

Зараз моя робота – читати зведення. Знати про все. Начебто якщо все знаю, якось допоможе.

Увімкненість. "Тривога" на телефоні тепер гучніше кричить. Раніше жіночий голос говорив: "Відбій тривоги", а зараз голосом Арестовича: "Відбій тривоги. Можете повертатися до нормального життя. Все буде добре".

Оновилася на телефоні карусель шпалер. Зникла моя заставка: Тараканівський форт. Ми були там восени. Античні руїни ХІХ століття. Пошукав, хотів повернути. Харків тепер виглядає так само. Поставив Надін малюнок: вона, посміхається, і багато кішок навколо.

У дружини у приватному секторі автоматні постріли. До Олега з сусіднього будинку прилетіло: дірка замість квартири.

Лаборантка кафедри зустріла диверсантів.

Розповідає: "Коротше, приходила ДРГ. Прикмети: один дрібний, мого зросту, тільки худіший, очі чорні, вид типу гопоти, у жилетці чорній, як броник, тільки не броник, і чорній кепці. Другий високий, спортивної статури, світле волосся, очі світлі, сіро-блакитні, темно-синя куртка.

Дрібний намагався вихопити телефон. У нас тут дітей море. Перший раз у житті рада, що я не мама.

Сказали: "Ми за Україну". Наші хлопці так не кажуть. Запитують: якою мовою вам краще говорити? Ми одразу насторожились. Вони: нам треба потрапити на дах. Ми їх надіслали до ЖЕКу. Вони: хочете сидіти і далі у підвалах – сидіть.

Просили ключа від даху, ми хотіли їх сфоткати, вони одразу вихопили пістолет, почали погрожувати. Коротше, ми їх прогнали, залетіли до підвалу, зачинилися. Тероборона сказала: сидіти в підвалі, в контакт не вступати. Наразі тероборона зачищає район".

Їдемо машиною. Мама дивиться на зруйноване місто, каже: "Як у кіно. І ми у кадрі".

Андрій Краснящих, письменник, викладач 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Як використовувати дані для розвитку продукту

Країни різні, агітація однакова. Як політики відкривають відремонтовані дороги та роздають корів

Що таке динамічні закупівельні системи, або Як буде купувати Україна майбутнього

Різний акциз на сигарети та тютюн для нагрівання. Навіщо це державі?

Від "спринту" до "марафону" для вступу в ЄС: що показав Євросаміт громадських організацій

Мобілізація головного редактора "Економічної правди" – позиція УП