Партнерський збір УП. Задонать на дрони та РЕБи

Закон про медіа, Виборчий Кодекс та дні тиші як рудимент минулого

Середа, 14 грудня 2022, 16:00

Медіа – важлива складова виборчого процесу в будь-якій демократичній країні. У новому Законі про медіа, були норми, що врегульовують інформаційний простір під час виборів. 

Однак 13 грудня Верховна Рада підтримала компромісне рішення та проголосувала за закон, з якого були вилучені всі положення щодо змін до Виборчого кодексу

За словами заступниці голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенії Кравчук, це було умовою для надання голосів за Закон про медіа від двох парламентських фракцій – "Європейської солідарності" та "Батьківщини". 

Політикиня також пообіцяла, що цього ж тижня разом із колегами, які підтримують відповідні зміни до виборчого законодавства, зареєструє окремий законопроєкт. 

Сподіваємося. Адже одна з важливих норм, яка містилася в документі, що пройшов перше читання – це скасування так званих "днів тиші", тобто заборони на агітацію у переддень та день голосування. Однак нині є велика ймовірність, що правки про скасування "дня тиші" зникнуть з остаточної редакції змін до Виборчого Кодексу.

В Україні "день тиші" (заборони на агітацію у переддень та день голосування) запровадили ще в 1989 році, і протягом усього 30-річного існування цієї норми більшість учасників виборчого процесу її порушували. 

Через зростання популярності інтернет-агітації в останні роки ця тенденція лише посилилася.

Раніше ОПОРА вже неодноразово пояснювала, чому день тиші – застаріла практика, яка не враховує сучасних реалій виборчого процесу. 

В цій колонці ми зосередимося на тому, наскільки партії та кандидати дотримувалися "дня тиші" протягом трьох останніх виборчих кампаній та чи справді "день тиші" є важливим запобіжником від виборчих маніпуляцій.

Що таке день тиші?

Хоча "день тиші" – це досить поширене явище, невідомо, де і коли його вперше застосували під час виборчого процесу. Причина його введення проста:у виборців є змога прийняти зважене рішення без додаткового тиску в інформаційному полі, а також знижується рівень напруги в суспільстві після насиченого агітаційного періоду. 

Крім політичної агітації, у багатьох країнах також забороняють публікацію рейтингів кандидатів та неофіційних екзитполів до закриття виборчих дільниць (аби зменшити вплив на виборців).

Водночас "день тиші" – це практика, яка дісталась українському виборчому законодавству в спадок від УРСР. З 1989 року в радянській Україні заборонили агітувати безпосередньо в день виборів (стаття 41 Закону "Про вибори народних депутатів Української РСР"). Такі ж обмеження збереглися в законах про вибори вже незалежної України (1993 та 1997 років). 

Дводенна заборона на агітацію вперше з’явилася 2001 року в Законі "Про вибори народних депутатів України", а остаточно була закріплена у Виборчому кодексі. Останній встановлює, що так звані "дні тиші" починаються "з 24 години останньої п’ятниці, що передує дню виборів чи дню повторного голосування". 

З цього моменту заборонено:

  • публікувати агітацію в ЗМІ;
  • поширювати виборчі листівки;
  • розклеювати виборчі плакати;
  • публічно закликати голосувати за чи проти кандидатів або партій;
  • розповсюджувати політичну рекламу.

Однак справжня ситуація навколо "дня тиші" в Україні все ж дещо відрізняється від визначеної у Виборчому кодексі. 

Перші ластівки: президентські вибори

Президентська кампанія 2019 року фактично стала першим випадком масового використання соціальних мереж як повноцінного майданчика для агітації в Україні. У 2019 році більшість українських користувачів сконцентрувалася навколо Facebook, Instagram, Viber та YouTube – і кандидати в президенти використовували для агітації саме ці соціальні мережі. Для того, аби оцінити масштаби порушень, ми звернулися до Бібліотеки політичної реклами Facebook (дані можна переглянути тут). 

Починаючи з 31 грудня 2018 до 22 квітня 2019 року до Бібліотеки політичної реклами Facebook потрапили 10 634 рекламних повідомлень, ≈15% з яких опу­бліковані в дні тиші 30-31 березня та 20-21 квітня. У ці дні ОПОРА зафіксувала рекламну кампанію 7 з 39 кандидатів у президенти, які поширювали свою агітацію на 10 сторінках у Facebook.

Найактивніше порушував виборче законодавство чинний Президент України – Володимир Зеленський. Сторінка Команда Зеленського, яка транслювала агітацію на його користь, опублікувала за ці два дні 1338 дописів – це 98% усіх реклам, опублікованих кандидатами у президенти у "дні тиші". 

Крім Володимира Зеленського, відзначилися й шестеро його конкурентів: Анатолій Гриценко, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Олександр Шевченко і Юрій Бойко. Їхні рекламні кампанії, хоч і були значно менші за обсягами, все ж порушували виборче законодавство.

 

Інші кандидати в президенти утрималися від використання реклами у соцмережах в дні тиші. 

Укорінення: парламентські вибори

Після того, як президентська кампанія завершилась успіхом для фактично єдиного кандидата, який всерйоз використовував інструменти онлайн-агітації, політики та політичні сили почали розглядати Facebook та Instagram як важливий спосіб для самопросування. Тому доволі очікувано, що вже влітку 2019 року, коли в Україні відбулися позачергові парламентські вибори, кількість рекламних дописів, які порушували "дні тиші", була вищою й охоплювала значно ширшу аудиторію. 

Загалом у "дні тиші" 20-21 липня 2019 року ми нарахували щонайменше 1836 рекламних дописів, які транслювали 103 Facebook-сторінки. З 22 політичних сил, які брали участь у парламентських виборах, 13 порушили заборону на агітацію в "дні тиші".

Досить показово, що найбільш відверто ігнорували "дні тиші" проросійські політичні сили – "Опозиційна платформа – За життя" та "Партія Шарія". Сукупно вони опублікували 67% від всієї агітації за ці дні. Крім того, багато дописів транслювали партійні сторінки та сторінки кандидатів від партії "Слуга народу" – близько 24%. 

Інші політичні сили, хоч і транслювали менше реклам, все ж були порушниками виборчого законодавства.

Розквіт: місцеві вибори

Втім, найпоширенішою стала практика порушення "днів тиші" під час місцевих виборів 2020 року. Тоді зі 114 політичних сил, які брали участь у виборах, щонайменше 54 активно агітували на своїх Facebook та Instagram-сторінках. У "дні тиші" основної виборчої кампанії (24-25 жовтня 2020 року), не враховуючи агітацію під час "других турів", ОПОРА виявила щонайменше 1448 рекламних дописів

Для агітації політичні сили та кандидати використали безпрецедентну кількість сторінок – 341, розпорошуючи свою кампанію просування.

Найбільш активною виявилася, знову ж таки, партія "Слуга народу" – за неї агітувала 51 сторінка, де опублікували 295 рекламних повідомлень. 

До порушень "дня тиші" також доєднались нові політичні сили – "За майбутнє", "Українська Стратегія Гройсмана" тощо.

Врешті, на цих виборах більшість політичних сил утрималися від порушення "днів тиші".

Замість висновку: то чи потрібен Україні день тиші?

Раніше ОПОРА вже писала, що насправді "день тиші" – необовʼязкова практика, і в багатьох демократичних країнах (наприклад, у США та Німеччині) вона відсутня. 

А от врегулювання "дня тиші" в Україні щороку стає дедалі важчим: тепер стежити за поширенням політичної реклами варто не лише на телебаченні, радіо або білбордах, а й в онлайн-сфері. 

Враховуючи те, що після початку повномасштабної війни понад 60% громадян використовують для отримання інформації саме інтернет-середовище, тож на наступних виборах саме воно стане центром агітації, а подальше відстеження й покарання порушників є малоймовірним. 

До того ж наразі відстежити порушення "дня тиші" у месенджерах на кшталт Viber або Telegram та більш "закритих" соцмережах (як-от YouTube) фактично неможливо. 

Понад те, нині Україна не має регулятора, який відстежуватиме й каратиме тих, хто агітує у "дні тиші". Порушники залишаються непокараними, що стимулює їх усе більше використовувати заборонену агітацію. Насправді не варто тішити себе сподіваннями, що дотримання "дня тиші" вдасться врегулювати найближчим часом, і не лише в Україні, а й навіть у США

Хоча поки що відстежити і покарати порушників неможливо, багато політиків та політичних сил використовували агітацію у "дні тиші" в своїх кампаніях. Тому існує велика ймовірність, що депутати збережуть заборону для агітації у день та переддень виборів – із прицілом на наступні виборчі кампанії.

На думку ОПОРИ, практика дня тиші вичерпала себе та є фактично фіктивною нормою у виборчому законодавстві. Коли доброчесні кандидати вирішують не порушувати чинне законодавство і завершують свою агітаційну кампанію за два дні до голосування, менш відповідальні кандидати і партії ігнорують обмеження та просувають себе у соціальних мережах. 

Українська держава не здатна забезпечити дотримання "дня тиші", а тому на цьому етапі нам варто відмовитися від такої практики. \

На нашу думку, українське законодавство має бути живим і дієвим, а не являти собою набір "мертвих" норм.

Ольга Снопок, громадянська мережа ОПОРА

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Відповідей більше, ніж питань. Яким буде склад збірної України в матчах Євро-2024

Як депутати пропонують узаконювати набуту різними шляхами нерухомість

Чи доцільно витрачати 1,5 млрд грн на відновлення зруйнованих ТЕС?

Краще за "Будапешт", але... До чого приведе нова спроба України стати союзником США

Твоя кров переможе: як трансформується українська система крові під час повномасштабної війни

Як змінилася процедура військового обліку та бронювання працівників