Партнерский сбор УП. Задонать на дроны и РЭБы

Закон о медиа, Избирательный Кодекс и дни тишины как рудимент прошлого

Среда, 14 декабря 2022, 16:00

Медіа – важлива складова виборчого процесу в будь-якій демократичній країні. У новому Законі про медіа, були норми, що врегульовують інформаційний простір під час виборів. 

Однак 13 грудня Верховна Рада підтримала компромісне рішення та проголосувала за закон, з якого були вилучені всі положення щодо змін до Виборчого кодексу

За словами заступниці голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенії Кравчук, це було умовою для надання голосів за Закон про медіа від двох парламентських фракцій – "Європейської солідарності" та "Батьківщини". 

Політикиня також пообіцяла, що цього ж тижня разом із колегами, які підтримують відповідні зміни до виборчого законодавства, зареєструє окремий законопроєкт. 

Сподіваємося. Адже одна з важливих норм, яка містилася в документі, що пройшов перше читання – це скасування так званих "днів тиші", тобто заборони на агітацію у переддень та день голосування. Однак нині є велика ймовірність, що правки про скасування "дня тиші" зникнуть з остаточної редакції змін до Виборчого Кодексу.

В Україні "день тиші" (заборони на агітацію у переддень та день голосування) запровадили ще в 1989 році, і протягом усього 30-річного існування цієї норми більшість учасників виборчого процесу її порушували. 

Через зростання популярності інтернет-агітації в останні роки ця тенденція лише посилилася.

Раніше ОПОРА вже неодноразово пояснювала, чому день тиші – застаріла практика, яка не враховує сучасних реалій виборчого процесу. 

В цій колонці ми зосередимося на тому, наскільки партії та кандидати дотримувалися "дня тиші" протягом трьох останніх виборчих кампаній та чи справді "день тиші" є важливим запобіжником від виборчих маніпуляцій.

Що таке день тиші?

Хоча "день тиші" – це досить поширене явище, невідомо, де і коли його вперше застосували під час виборчого процесу. Причина його введення проста:у виборців є змога прийняти зважене рішення без додаткового тиску в інформаційному полі, а також знижується рівень напруги в суспільстві після насиченого агітаційного періоду. 

Крім політичної агітації, у багатьох країнах також забороняють публікацію рейтингів кандидатів та неофіційних екзитполів до закриття виборчих дільниць (аби зменшити вплив на виборців).

Водночас "день тиші" – це практика, яка дісталась українському виборчому законодавству в спадок від УРСР. З 1989 року в радянській Україні заборонили агітувати безпосередньо в день виборів (стаття 41 Закону "Про вибори народних депутатів Української РСР"). Такі ж обмеження збереглися в законах про вибори вже незалежної України (1993 та 1997 років). 

Дводенна заборона на агітацію вперше з’явилася 2001 року в Законі "Про вибори народних депутатів України", а остаточно була закріплена у Виборчому кодексі. Останній встановлює, що так звані "дні тиші" починаються "з 24 години останньої п’ятниці, що передує дню виборів чи дню повторного голосування". 

З цього моменту заборонено:

  • публікувати агітацію в ЗМІ;
  • поширювати виборчі листівки;
  • розклеювати виборчі плакати;
  • публічно закликати голосувати за чи проти кандидатів або партій;
  • розповсюджувати політичну рекламу.

Однак справжня ситуація навколо "дня тиші" в Україні все ж дещо відрізняється від визначеної у Виборчому кодексі. 

Перші ластівки: президентські вибори

Президентська кампанія 2019 року фактично стала першим випадком масового використання соціальних мереж як повноцінного майданчика для агітації в Україні. У 2019 році більшість українських користувачів сконцентрувалася навколо Facebook, Instagram, Viber та YouTube – і кандидати в президенти використовували для агітації саме ці соціальні мережі. Для того, аби оцінити масштаби порушень, ми звернулися до Бібліотеки політичної реклами Facebook (дані можна переглянути тут). 

Починаючи з 31 грудня 2018 до 22 квітня 2019 року до Бібліотеки політичної реклами Facebook потрапили 10 634 рекламних повідомлень, ≈15% з яких опу­бліковані в дні тиші 30-31 березня та 20-21 квітня. У ці дні ОПОРА зафіксувала рекламну кампанію 7 з 39 кандидатів у президенти, які поширювали свою агітацію на 10 сторінках у Facebook.

Найактивніше порушував виборче законодавство чинний Президент України – Володимир Зеленський. Сторінка Команда Зеленського, яка транслювала агітацію на його користь, опублікувала за ці два дні 1338 дописів – це 98% усіх реклам, опублікованих кандидатами у президенти у "дні тиші". 

Крім Володимира Зеленського, відзначилися й шестеро його конкурентів: Анатолій Гриценко, Олег Ляшко, Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Олександр Шевченко і Юрій Бойко. Їхні рекламні кампанії, хоч і були значно менші за обсягами, все ж порушували виборче законодавство.

 

Інші кандидати в президенти утрималися від використання реклами у соцмережах в дні тиші. 

Укорінення: парламентські вибори

Після того, як президентська кампанія завершилась успіхом для фактично єдиного кандидата, який всерйоз використовував інструменти онлайн-агітації, політики та політичні сили почали розглядати Facebook та Instagram як важливий спосіб для самопросування. Тому доволі очікувано, що вже влітку 2019 року, коли в Україні відбулися позачергові парламентські вибори, кількість рекламних дописів, які порушували "дні тиші", була вищою й охоплювала значно ширшу аудиторію. 

Загалом у "дні тиші" 20-21 липня 2019 року ми нарахували щонайменше 1836 рекламних дописів, які транслювали 103 Facebook-сторінки. З 22 політичних сил, які брали участь у парламентських виборах, 13 порушили заборону на агітацію в "дні тиші".

Досить показово, що найбільш відверто ігнорували "дні тиші" проросійські політичні сили – "Опозиційна платформа – За життя" та "Партія Шарія". Сукупно вони опублікували 67% від всієї агітації за ці дні. Крім того, багато дописів транслювали партійні сторінки та сторінки кандидатів від партії "Слуга народу" – близько 24%. 

Інші політичні сили, хоч і транслювали менше реклам, все ж були порушниками виборчого законодавства.

Розквіт: місцеві вибори

Втім, найпоширенішою стала практика порушення "днів тиші" під час місцевих виборів 2020 року. Тоді зі 114 політичних сил, які брали участь у виборах, щонайменше 54 активно агітували на своїх Facebook та Instagram-сторінках. У "дні тиші" основної виборчої кампанії (24-25 жовтня 2020 року), не враховуючи агітацію під час "других турів", ОПОРА виявила щонайменше 1448 рекламних дописів

Для агітації політичні сили та кандидати використали безпрецедентну кількість сторінок – 341, розпорошуючи свою кампанію просування.

Найбільш активною виявилася, знову ж таки, партія "Слуга народу" – за неї агітувала 51 сторінка, де опублікували 295 рекламних повідомлень. 

До порушень "дня тиші" також доєднались нові політичні сили – "За майбутнє", "Українська Стратегія Гройсмана" тощо.

Врешті, на цих виборах більшість політичних сил утрималися від порушення "днів тиші".

Замість висновку: то чи потрібен Україні день тиші?

Раніше ОПОРА вже писала, що насправді "день тиші" – необовʼязкова практика, і в багатьох демократичних країнах (наприклад, у США та Німеччині) вона відсутня. 

А от врегулювання "дня тиші" в Україні щороку стає дедалі важчим: тепер стежити за поширенням політичної реклами варто не лише на телебаченні, радіо або білбордах, а й в онлайн-сфері. 

Враховуючи те, що після початку повномасштабної війни понад 60% громадян використовують для отримання інформації саме інтернет-середовище, тож на наступних виборах саме воно стане центром агітації, а подальше відстеження й покарання порушників є малоймовірним. 

До того ж наразі відстежити порушення "дня тиші" у месенджерах на кшталт Viber або Telegram та більш "закритих" соцмережах (як-от YouTube) фактично неможливо. 

Понад те, нині Україна не має регулятора, який відстежуватиме й каратиме тих, хто агітує у "дні тиші". Порушники залишаються непокараними, що стимулює їх усе більше використовувати заборонену агітацію. Насправді не варто тішити себе сподіваннями, що дотримання "дня тиші" вдасться врегулювати найближчим часом, і не лише в Україні, а й навіть у США

Хоча поки що відстежити і покарати порушників неможливо, багато політиків та політичних сил використовували агітацію у "дні тиші" в своїх кампаніях. Тому існує велика ймовірність, що депутати збережуть заборону для агітації у день та переддень виборів – із прицілом на наступні виборчі кампанії.

На думку ОПОРИ, практика дня тиші вичерпала себе та є фактично фіктивною нормою у виборчому законодавстві. Коли доброчесні кандидати вирішують не порушувати чинне законодавство і завершують свою агітаційну кампанію за два дні до голосування, менш відповідальні кандидати і партії ігнорують обмеження та просувають себе у соціальних мережах. 

Українська держава не здатна забезпечити дотримання "дня тиші", а тому на цьому етапі нам варто відмовитися від такої практики. \

На нашу думку, українське законодавство має бути живим і дієвим, а не являти собою набір "мертвих" норм.

Ольга Снопок, громадянська мережа ОПОРА

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Почему провалилось строительство защитных сооружений вокруг энергообъектов

Как война повлияла на объемы производства мебели и ее экспорт

Годовщина атаки на Винницу. Как восстановить веру пострадавших в международное право и заставить Россию заплатить за содеянное

Еще раз о размере залогов, определяемых подозреваемым в коррупции

"Клуб белого бизнеса": какие условия предлагает новый законопроект

Сребреница: почти тридцать лет спустя