Привид, що захотів знову стати людиною
Субота, 5 травня 2001, 15:12
Останній раз про суперщастя, яке випало Україні завдяки існуванню Кучми, говорив Березовський. Було це на сторінках "Столичних новин" під час передвиборної кампанії 1999 року, а російський магнат вимовив тоді крилату фразу "Кучма – це від Бога". І – дивно, так? – якраз в той час у Березовського чудово йшли справи на ниві лоббізму – гендиректором Миколаївського глиноземного заводу став Микола Набока, людина Лева Чорного, бізнес-партнера Бориса Абрамовича.
І ось в 5 травня 2001 року Леоніду Даниловичу обхідними шляхами, через Росію, надійшов "привіт" від самого власника газети "Столичні новини" Вадима Рабиновича: "На мій погляд, з чим Україні повезло, так це з президентом". Медіа-бізнесмен, якого у другій половині 1990-х, ще перед попаданням в немилість, називали "олігархом", розсипався в реверансах "гаранту" на сторінках "Независимой газеты". Видання, яким – принаймні, до останнього часу – володів… правильно, Березовський.
"На мій погляд, з чим Україні повезло, так це з президентом. Він єдина людина, яка може тверезо прораховувати ту або іншу ситуацію. Всі інші політики відчувають себе, як у Запорізькій Сечи: ледве що – відразу за шашки і рубатися насмерть. Президент – запорука балансу, він дійсно здатний посадити за стіл переговорів всіх тих, хто без його участі рубався б до переможного кінця. Тому всі, хто говорить про дострокові президентські вибори, або не розуміють нічого в тому, що відбувається на Україні, або свідомо штовхають країну в провалля. Але які взагалі є підстави до того, щоб говорити про відставку президента? Немає таких підстав. Все це висмоктане з пальця. Ви-га-да-не", - заявив Рабинович в інтерв'ю "Независимой газете".
Це ж треба, вважати президента неживим предметом і сказати про нього "з чим повезло, так це з президентом". Однак насправді хамство тут подвійне, бо привидом є сам автор промови, бажання якого повернути монаршу любов і повернутися в політичний процес штовхає на ультра-сміливі кроки. Рабинович вже не просто медіа-бізнесмен, а адвокат "гаранта". Він вирішив вступити в конкурентну боротьбу з "Трудовою Україною" і НДП в розслідуванні причин нинішньої політичної кризи в Україні.
Щоправда, Рабінович прагматично вирішив не наймати американських детективів або російських письменників, а, як виходить з інтерв'ю, просто піднапряг… своїх журналістів. Або, бути може, в штаті "Столичних новин" є ще й пінкертони? Отже, слово герою:
"Скажемо, сьогоднішня політична ситуація на Україні. Якби вона дійсно хвилювала суспільство до глибини душі, ми б побачили з обох боків – з боку влади і опозиції – бушуючі натовпи і "югославські" демонстрації. Я уважно стежив за тим, що відбувається. Можу стверджувати, що на 70% в акціях "за Кучму" і "проти Кучми" брали участь одні і ті ж люди. Наш видавничий дім провів власне унікальне розслідування і виявив фірми, що надають послуги з організації демонстрацій, мітингів і тому подібних акцій. Ми спеціально "заслали" нашого кореспондента в одну таку фірму. Приголомшуюча історія! З'ясувалося, що розцінки на послуги залежать від того, за кого або проти кого треба організувати акцію, скільки тисяч чоловік треба вивести на вулиці, чи потрібні плакати, чи плануються прорив оточення, організація вуличного безладдя, бійки з міліцією і так далі. У них там "мітингучі" розбиті на десятки, п'ятірки, сотні - просто караул! Вони перетворили це в приголомшуючий бізнес! Ми зробили фотографії: колони людей в підтримку Ющенка, а на наступний день - ті ж особи в таких же колонах проти Ющенка. Все це набагато серйозніше, ніж я вам розказую. І ось це і є політична активність нашого суспільства. Я не хочу кинути камінь в тих трохи, хто щиро відстоює свої погляди, беручи участь в тих або інших акціях, хто йде на барикади за ідею. Але суспільство загалом спить, йому за великим рахунком, як би пом'якше виразитися, байдуже. Тому ніяких революцій не буде, спроби розбудити народ приречені".
Однак це не все – дивуватися універсальності і ліберальності видавничого дому Рабиновича треба зараз. Він не тільки "заслав" кореспондента (до речі, пану бізнесмену варто було б почитати кодекс честі будь-якого пристойного західного ЗМІ, де журналісту заборонено представлятися будь-ким іншим, крім як журналістом), але і…"спеціально проводив соціологічні дослідження".
У ході цього опитування – проведеного невідомо коли, ким і де – газета Рабиновича з'ясувала, що українці не вірять в іноземний слід внутрішніх скандалів. "Вплив як Заходу, так і Росії виявляється тільки у вищих політичних контактах. На рівні обивателя… У 5% українців ще є якесь уявлення про відносини з Росією. Але що стосується Заходу, то більшість українців знають тільки, що МВФ – "це ті, хто нам гроші дають, але не стільки, скільки ми хочемо". Тому не варто говорити про серйозний зовнішній вплив на наших громадян, на виборців. Щодо чуток про якесь "підпільне фінансування" деяких політичних кампаній, то, на мій погляд, все це дуже детективно. Я думаю, що преса перебільшує вплив і Заходу, і Росії на процеси, що відбуваються в Україні. Ці процеси замкнені насамперед на собі".
Також в ході інтерв'ю став надбанням громадськості ще один незвичайний факт з життя Рабиновича: "Від громадянства України я ніколи не відмовлявся, і ніхто мене не позбавляв українського громадянства. На цій землі жили покоління моїх предків, тут моя Батьківщина, моє коріння". При цьому Рабинович особисто продемонстрував кореспондентці паспорт громадянина України. Начебто нічого особливого – однак завдяки майору Мельниченко тепер всьому світу відомо, що український "гарант" в неофіційному товаристві дозволяє собі расистські і антисемітські випади, а слово "жид" для Кучми взагалі не образливе.
"Але, до вашого відому, сьогодні 24 тисячі осіб в Україні мають по два паспорти: український і ізраїльський. Я ці цифри отримав в посольстві, спеціально цікавився. Справа в тому, що, коли Радянський Союз розпадався, багато людей отримали другий паспорт. І тепер треба якось це врегулювати. Але Україна виступає в ролі страуса: засунула голову в пісок і удає, що якщо подвійне громадянство не дозволене, то і проблеми немає…"
Ще з інтерв'ю стало відомо, що, на відміну від Кучми, Ющенко для Рабіновича не був героєм сучасності.
"Коли Ющенко прийшов на посаду прем'єра, було дуже багато надій, чаяній, ейфорії. Але один в полі не воїн. На мій погляд, помилка Віктора Андрійовича в тому, що він завжди вважав себе настільки позитивним героєм, що, здається, повірив в можливість самостійно усього досягнути і всіх перемогти. Але так не буває... По правді кажучи, я не розумію сьогодні логіки розвитку подій. Думаю, що її розуміють усього кілька чоловік в Україні. Можна сказати тільки одне: ситуація буде розвиватися в залежності від того, хто буде поданий на посаду прем'єр-міністра. Або це буде абсолютно російський варіант з Примаковим, або це буде спроба змінити ситуацію на краще…
- Уточніть, будь ласка, що мається на увазі під "варіантом з Примаковим"?
- Я говорю про те, що можуть обрати перехідної варіант, при якому якусь людину (у віці, зі зв'язками, але абсолютно точно таку, що не претендує на те, щоб стати ключовою фігурою в державі через півроку-рік) поставлять до парламентських виборів "порулить" урядом. Це теоретично можливо, але це тільки міркування. А загальний масив інформації знаходиться в руках інших людей, які ухвалюють рішення.
- Сьогодні рішення такого рівня де-факто приймають кілька осіб в країні або особисто президент Леонід Кучма?
- Я би сказав так: дуже багато хто претендує на те, щоб брати участь в прийнятті рішень, але в кінцевому результаті вирішує президент".
Ось тут, можливо, Рабинович дозволив сказати собі дещо зайве, що відразу попало в дисонанс з "одою Кучмі". Раз "в кінцевому результаті вирішує президент", то, за логікою Рабиновича, значить, що і на звільнення Ющенка "гарант" також дав добро. А як же тоді клятвені запевнення Кучми про те, що він проти відставки. Або Рабинович сумнівається в щирості лідера нації. Чи ще один прокол – ви там, здається, порівняли Україну зі страусом... Ну не можна так, Вадим Зіновійович – адже одним словом можна в тільки на горло своїй пісні наступити, а ще у більшу немилість потрапити. І тоді просто панегіриком в російській газеті відробити конфуз не вдасться, а дійсно доведеться купувати НТВ, щоб повернути довір'я і ласку.
Про несезонне загострення любові до Кучми читайте також:
Друге пришестя Вадима Рабиновича
І ось в 5 травня 2001 року Леоніду Даниловичу обхідними шляхами, через Росію, надійшов "привіт" від самого власника газети "Столичні новини" Вадима Рабиновича: "На мій погляд, з чим Україні повезло, так це з президентом". Медіа-бізнесмен, якого у другій половині 1990-х, ще перед попаданням в немилість, називали "олігархом", розсипався в реверансах "гаранту" на сторінках "Независимой газеты". Видання, яким – принаймні, до останнього часу – володів… правильно, Березовський.
"На мій погляд, з чим Україні повезло, так це з президентом. Він єдина людина, яка може тверезо прораховувати ту або іншу ситуацію. Всі інші політики відчувають себе, як у Запорізькій Сечи: ледве що – відразу за шашки і рубатися насмерть. Президент – запорука балансу, він дійсно здатний посадити за стіл переговорів всіх тих, хто без його участі рубався б до переможного кінця. Тому всі, хто говорить про дострокові президентські вибори, або не розуміють нічого в тому, що відбувається на Україні, або свідомо штовхають країну в провалля. Але які взагалі є підстави до того, щоб говорити про відставку президента? Немає таких підстав. Все це висмоктане з пальця. Ви-га-да-не", - заявив Рабинович в інтерв'ю "Независимой газете".
Це ж треба, вважати президента неживим предметом і сказати про нього "з чим повезло, так це з президентом". Однак насправді хамство тут подвійне, бо привидом є сам автор промови, бажання якого повернути монаршу любов і повернутися в політичний процес штовхає на ультра-сміливі кроки. Рабинович вже не просто медіа-бізнесмен, а адвокат "гаранта". Він вирішив вступити в конкурентну боротьбу з "Трудовою Україною" і НДП в розслідуванні причин нинішньої політичної кризи в Україні.
Щоправда, Рабінович прагматично вирішив не наймати американських детективів або російських письменників, а, як виходить з інтерв'ю, просто піднапряг… своїх журналістів. Або, бути може, в штаті "Столичних новин" є ще й пінкертони? Отже, слово герою:
"Скажемо, сьогоднішня політична ситуація на Україні. Якби вона дійсно хвилювала суспільство до глибини душі, ми б побачили з обох боків – з боку влади і опозиції – бушуючі натовпи і "югославські" демонстрації. Я уважно стежив за тим, що відбувається. Можу стверджувати, що на 70% в акціях "за Кучму" і "проти Кучми" брали участь одні і ті ж люди. Наш видавничий дім провів власне унікальне розслідування і виявив фірми, що надають послуги з організації демонстрацій, мітингів і тому подібних акцій. Ми спеціально "заслали" нашого кореспондента в одну таку фірму. Приголомшуюча історія! З'ясувалося, що розцінки на послуги залежать від того, за кого або проти кого треба організувати акцію, скільки тисяч чоловік треба вивести на вулиці, чи потрібні плакати, чи плануються прорив оточення, організація вуличного безладдя, бійки з міліцією і так далі. У них там "мітингучі" розбиті на десятки, п'ятірки, сотні - просто караул! Вони перетворили це в приголомшуючий бізнес! Ми зробили фотографії: колони людей в підтримку Ющенка, а на наступний день - ті ж особи в таких же колонах проти Ющенка. Все це набагато серйозніше, ніж я вам розказую. І ось це і є політична активність нашого суспільства. Я не хочу кинути камінь в тих трохи, хто щиро відстоює свої погляди, беручи участь в тих або інших акціях, хто йде на барикади за ідею. Але суспільство загалом спить, йому за великим рахунком, як би пом'якше виразитися, байдуже. Тому ніяких революцій не буде, спроби розбудити народ приречені".
Однак це не все – дивуватися універсальності і ліберальності видавничого дому Рабиновича треба зараз. Він не тільки "заслав" кореспондента (до речі, пану бізнесмену варто було б почитати кодекс честі будь-якого пристойного західного ЗМІ, де журналісту заборонено представлятися будь-ким іншим, крім як журналістом), але і…"спеціально проводив соціологічні дослідження".
У ході цього опитування – проведеного невідомо коли, ким і де – газета Рабиновича з'ясувала, що українці не вірять в іноземний слід внутрішніх скандалів. "Вплив як Заходу, так і Росії виявляється тільки у вищих політичних контактах. На рівні обивателя… У 5% українців ще є якесь уявлення про відносини з Росією. Але що стосується Заходу, то більшість українців знають тільки, що МВФ – "це ті, хто нам гроші дають, але не стільки, скільки ми хочемо". Тому не варто говорити про серйозний зовнішній вплив на наших громадян, на виборців. Щодо чуток про якесь "підпільне фінансування" деяких політичних кампаній, то, на мій погляд, все це дуже детективно. Я думаю, що преса перебільшує вплив і Заходу, і Росії на процеси, що відбуваються в Україні. Ці процеси замкнені насамперед на собі".
Також в ході інтерв'ю став надбанням громадськості ще один незвичайний факт з життя Рабиновича: "Від громадянства України я ніколи не відмовлявся, і ніхто мене не позбавляв українського громадянства. На цій землі жили покоління моїх предків, тут моя Батьківщина, моє коріння". При цьому Рабинович особисто продемонстрував кореспондентці паспорт громадянина України. Начебто нічого особливого – однак завдяки майору Мельниченко тепер всьому світу відомо, що український "гарант" в неофіційному товаристві дозволяє собі расистські і антисемітські випади, а слово "жид" для Кучми взагалі не образливе.
"Але, до вашого відому, сьогодні 24 тисячі осіб в Україні мають по два паспорти: український і ізраїльський. Я ці цифри отримав в посольстві, спеціально цікавився. Справа в тому, що, коли Радянський Союз розпадався, багато людей отримали другий паспорт. І тепер треба якось це врегулювати. Але Україна виступає в ролі страуса: засунула голову в пісок і удає, що якщо подвійне громадянство не дозволене, то і проблеми немає…"
Ще з інтерв'ю стало відомо, що, на відміну від Кучми, Ющенко для Рабіновича не був героєм сучасності.
"Коли Ющенко прийшов на посаду прем'єра, було дуже багато надій, чаяній, ейфорії. Але один в полі не воїн. На мій погляд, помилка Віктора Андрійовича в тому, що він завжди вважав себе настільки позитивним героєм, що, здається, повірив в можливість самостійно усього досягнути і всіх перемогти. Але так не буває... По правді кажучи, я не розумію сьогодні логіки розвитку подій. Думаю, що її розуміють усього кілька чоловік в Україні. Можна сказати тільки одне: ситуація буде розвиватися в залежності від того, хто буде поданий на посаду прем'єр-міністра. Або це буде абсолютно російський варіант з Примаковим, або це буде спроба змінити ситуацію на краще…
- Уточніть, будь ласка, що мається на увазі під "варіантом з Примаковим"?
- Я говорю про те, що можуть обрати перехідної варіант, при якому якусь людину (у віці, зі зв'язками, але абсолютно точно таку, що не претендує на те, щоб стати ключовою фігурою в державі через півроку-рік) поставлять до парламентських виборів "порулить" урядом. Це теоретично можливо, але це тільки міркування. А загальний масив інформації знаходиться в руках інших людей, які ухвалюють рішення.
- Сьогодні рішення такого рівня де-факто приймають кілька осіб в країні або особисто президент Леонід Кучма?
- Я би сказав так: дуже багато хто претендує на те, щоб брати участь в прийнятті рішень, але в кінцевому результаті вирішує президент".
Ось тут, можливо, Рабинович дозволив сказати собі дещо зайве, що відразу попало в дисонанс з "одою Кучмі". Раз "в кінцевому результаті вирішує президент", то, за логікою Рабиновича, значить, що і на звільнення Ющенка "гарант" також дав добро. А як же тоді клятвені запевнення Кучми про те, що він проти відставки. Або Рабинович сумнівається в щирості лідера нації. Чи ще один прокол – ви там, здається, порівняли Україну зі страусом... Ну не можна так, Вадим Зіновійович – адже одним словом можна в тільки на горло своїй пісні наступити, а ще у більшу немилість потрапити. І тоді просто панегіриком в російській газеті відробити конфуз не вдасться, а дійсно доведеться купувати НТВ, щоб повернути довір'я і ласку.
Про несезонне загострення любові до Кучми читайте також:
Друге пришестя Вадима Рабиновича
