"Загнаних коней пристрілюють, чи не так?"
Середа, 27 лютого 2002, 14:26
Політик - річ загалом одноразова. Спіткнувся, збрехав хоч би раз тощо, потім все життя тобі нагадуватимуть про це. Прикладів - хоч греблю гати: Вікторові Медведчуку до останньої дошки закидатимуть, що він був "адвоКАТом Стуса", Юлії Тимошенко - про її безтурботне громадівське минуле, а Леоніду Макаровичу - "крапельки" і "хатинку".
Політик у передвиборчу пору - продукт для негайного вживання, так би мовити, "швидкопсуючийся". За місяць виборчої кампанії середньо-статистичний кандидат у нардепи встигає прожити не одне, а цілих сім життів. Кінець минулого року запам'ятався спресованим у тол ненависті конфліктом між чільними рухівськими активістами. З однієї сторони - офіційне керівництво НРУ в особі Удовенка, Ключковського, Коваля, з іншої - голова партійного секретаріату Конєв, речник Понамарчук, голови кількох обласних організацій.
Якщо судити про події з преси, то виглядало, нібито причини внутрішньопартійної дискусії полягали в різному стратегічному баченні виборчих перспектив Руху. Перші виступали, освячуючи ідею ім'ям покійного лідера, за безумовне входження до блоку Віктора Ющенка. Другі - за самостійну участь у перегонах. І збереженням автентичної рухівської ідеї. І самої партії, якій, мовляв, загрожує поглинання в щось віртуально-неконкретне.
Розкол цього разу не був неминучий. Якби: а) центральний рухівський провід вів консультації з керівниками штабу "Нашої України" з позиції сили, а не прогинаючись перед знаменитим рейтингом екс-прем'єра, б) тоді вдалось би відстояти ширшу квоту і більше керівників низових ланок змогли б повірити у своє можливе обрання до парламенту і, нарешті, в) Конєв, Василишин, Бойко, Філіпчук, Креч залишились би у такому випадку генералами без війська.
Вийшло ж класично, як описано в "казусі Чорномирдіна" - хотіли як найкраще, а вийшло... Черговий розкол НРУ з зафіксованою в громадській думці втратою кількох старих обласних організацій (в особі перекупленого активу) став реальністю. Пригадуються неодноразові прес-конференції в УНІАНі - на бік Бойка переходить Вінницька організація, за нею Одеська, Черкаська, Київська обласна, Дніпропетровська...
Тепер поставимо питання руба і дуже прагматично. Що вони з того отримали?
Нагадаю не раз озвучену ідею-фікс Сергія Конєва про ширше представництво т.зв. "рядових рухівців" у передвиборчому списку. Як запорука виконання чорноволового заповіту - "Потрібні зміни!". Ідею виборчий блок "НРУ" реалізував, але... чомусь винятково для самого пана Конєва та кількох "темних конячок" зі знайденого партнера по блоку - партії "Центр", за якою маячить фігура Деркача-молодшого і тінь Вадима Рабіновича.
Спецоперацію "як обдурити бідних, бо дурних рухівців" було проведено блискуче. Найвище з тих, хто відкрито розірвав стосунки з партією НРУ і підписався під відозвами про "збереження Народного руху України" у вигляді однойменного блоку, стоїть у списку одеситка, екс-глава тамтешньої рухівської організації Галина Могильницька.
Її номер - 27-й, що на мові виборчих відсотків означає - шановна тітонько, вас колишні однопартійці елементарно "кинули". Бо, щоб пройти до Верховної Ради треба набрати близько десяти відсотків, а стільки не мав і класичний НРУ, навіть очолюваний блискучим В'ячеславом Чорноволом. Мала собі портфель секретаря рухівського обкому, а тепер значиться як "помічник-консультант народного депутата України, безпартійна". Та ще й геть непрохідна.
Єдина втіха, що іншим розкольникам пощастило ще менше. Колишній голова Київської обласної організації НРУ Володимир Шваб у статусі "тимчасово непрацюючого"- 33-й. Керівник вінницького НРУ Олександр Нижник - 46-й, він тепер "пенсіонер". Ще один учасник уніанівського "сало-мазохізму", екс-голова управи вінницького Руху Олександр Серветник удостоївся честі бути 99-м.
На їхньому тлі непогано влаштувалися ідеологи розколу. Сергій Конєв буде позначений у бюлетені як "голова Громадського комітету підтримки земельної реформи, безпартійний". Він п'ятий - після Бойка і Філіпчука, Андрія Чорновола та новоявленого "центриста" Георгія Рогози. Десятим іде Роман Василишин, директор Громадської організації "Фонд "Український вимір". Один із фінансистів і топ-менеджерів як НРУ, так і "НРУ".
Рогозі, до речі, не позаздриш. Миколу Ситника народ ще зможе ідентифікувати як кандидата від "озимих" Миколу Вересня, а ось чи прихильниці телевізійного мила віднайдуть в особі "генерального продюсера товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК Рогоза Продакшн" автора вульгарних нічних монологів і книжок Юрія Рогозу - ще питання.
"Мавр зробив свою справу..." - ймовірно подумали "нові рухівські" і заповнили прохідну частину представниками бізнесу - Олександр Давтян, президент "Ліги підприємців Харківщини" (його номер 9), Михайло Гончаров, президент АКБ "Східно-Європейський банк" (11), Володимир Таловер, голова ради директорів Кременчуцького лікеро-горілчаного заводу (13), 16-й - Володимир Орлов, "тимчасово не працює, член політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Центр" (боюсь помилитись, але цей пан і є вірогідно особою, яка перед телекамерами представляється одним із керівників компанії "АІТІ", що зініціювала сумнозвісне рішення Київського господарського суду про позбавлення "Студії "1+1" ліцензії на право мовлення). Вісімнадцятим іде Валерій Юрченко, президент концерну Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, доволі значна в медіа-світі персона.
Впевнений, що кожен з цих підприємців робить якісь добрі справи для українців - розливає горілку, розбудовує базари та фінансує російськомовні ЗМІ. Виникає тільки одне запитання, а до чого ж тут рухівці? Чи вони мають моральне право на використання в корисливих цілях легендарного бренду?
Щиро жаль старого гуцула діда Івана з-під Коломиї, який побачивши у виборчому бюлетені знайоме ім'я "Народний Рух України", поставить своїми тремтячими руками галочку. І буде впевнений, що віддав голос за справді патріотичну силу. Мовляв, тепер і помирати можна, бо до парламенту прийдуть такі хлопці, що ого-го! Він не знає, що проголосував за траст, який обов'язково лусне.
NB. Про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, про "грошові мішки", які борються за Львів, за кого агітують письменники, про тещу Ющенка, чи випустять Шкіля до виборців, про списки майбутніх депутатів, за кого голосують студенти, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
Політик у передвиборчу пору - продукт для негайного вживання, так би мовити, "швидкопсуючийся". За місяць виборчої кампанії середньо-статистичний кандидат у нардепи встигає прожити не одне, а цілих сім життів. Кінець минулого року запам'ятався спресованим у тол ненависті конфліктом між чільними рухівськими активістами. З однієї сторони - офіційне керівництво НРУ в особі Удовенка, Ключковського, Коваля, з іншої - голова партійного секретаріату Конєв, речник Понамарчук, голови кількох обласних організацій.
Якщо судити про події з преси, то виглядало, нібито причини внутрішньопартійної дискусії полягали в різному стратегічному баченні виборчих перспектив Руху. Перші виступали, освячуючи ідею ім'ям покійного лідера, за безумовне входження до блоку Віктора Ющенка. Другі - за самостійну участь у перегонах. І збереженням автентичної рухівської ідеї. І самої партії, якій, мовляв, загрожує поглинання в щось віртуально-неконкретне.
Розкол цього разу не був неминучий. Якби: а) центральний рухівський провід вів консультації з керівниками штабу "Нашої України" з позиції сили, а не прогинаючись перед знаменитим рейтингом екс-прем'єра, б) тоді вдалось би відстояти ширшу квоту і більше керівників низових ланок змогли б повірити у своє можливе обрання до парламенту і, нарешті, в) Конєв, Василишин, Бойко, Філіпчук, Креч залишились би у такому випадку генералами без війська.
Вийшло ж класично, як описано в "казусі Чорномирдіна" - хотіли як найкраще, а вийшло... Черговий розкол НРУ з зафіксованою в громадській думці втратою кількох старих обласних організацій (в особі перекупленого активу) став реальністю. Пригадуються неодноразові прес-конференції в УНІАНі - на бік Бойка переходить Вінницька організація, за нею Одеська, Черкаська, Київська обласна, Дніпропетровська...
Тепер поставимо питання руба і дуже прагматично. Що вони з того отримали?
Нагадаю не раз озвучену ідею-фікс Сергія Конєва про ширше представництво т.зв. "рядових рухівців" у передвиборчому списку. Як запорука виконання чорноволового заповіту - "Потрібні зміни!". Ідею виборчий блок "НРУ" реалізував, але... чомусь винятково для самого пана Конєва та кількох "темних конячок" зі знайденого партнера по блоку - партії "Центр", за якою маячить фігура Деркача-молодшого і тінь Вадима Рабіновича.
Спецоперацію "як обдурити бідних, бо дурних рухівців" було проведено блискуче. Найвище з тих, хто відкрито розірвав стосунки з партією НРУ і підписався під відозвами про "збереження Народного руху України" у вигляді однойменного блоку, стоїть у списку одеситка, екс-глава тамтешньої рухівської організації Галина Могильницька.
Її номер - 27-й, що на мові виборчих відсотків означає - шановна тітонько, вас колишні однопартійці елементарно "кинули". Бо, щоб пройти до Верховної Ради треба набрати близько десяти відсотків, а стільки не мав і класичний НРУ, навіть очолюваний блискучим В'ячеславом Чорноволом. Мала собі портфель секретаря рухівського обкому, а тепер значиться як "помічник-консультант народного депутата України, безпартійна". Та ще й геть непрохідна.
Єдина втіха, що іншим розкольникам пощастило ще менше. Колишній голова Київської обласної організації НРУ Володимир Шваб у статусі "тимчасово непрацюючого"- 33-й. Керівник вінницького НРУ Олександр Нижник - 46-й, він тепер "пенсіонер". Ще один учасник уніанівського "сало-мазохізму", екс-голова управи вінницького Руху Олександр Серветник удостоївся честі бути 99-м.
На їхньому тлі непогано влаштувалися ідеологи розколу. Сергій Конєв буде позначений у бюлетені як "голова Громадського комітету підтримки земельної реформи, безпартійний". Він п'ятий - після Бойка і Філіпчука, Андрія Чорновола та новоявленого "центриста" Георгія Рогози. Десятим іде Роман Василишин, директор Громадської організації "Фонд "Український вимір". Один із фінансистів і топ-менеджерів як НРУ, так і "НРУ".
Рогозі, до речі, не позаздриш. Миколу Ситника народ ще зможе ідентифікувати як кандидата від "озимих" Миколу Вересня, а ось чи прихильниці телевізійного мила віднайдуть в особі "генерального продюсера товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК Рогоза Продакшн" автора вульгарних нічних монологів і книжок Юрія Рогозу - ще питання.
"Мавр зробив свою справу..." - ймовірно подумали "нові рухівські" і заповнили прохідну частину представниками бізнесу - Олександр Давтян, президент "Ліги підприємців Харківщини" (його номер 9), Михайло Гончаров, президент АКБ "Східно-Європейський банк" (11), Володимир Таловер, голова ради директорів Кременчуцького лікеро-горілчаного заводу (13), 16-й - Володимир Орлов, "тимчасово не працює, член політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Центр" (боюсь помилитись, але цей пан і є вірогідно особою, яка перед телекамерами представляється одним із керівників компанії "АІТІ", що зініціювала сумнозвісне рішення Київського господарського суду про позбавлення "Студії "1+1" ліцензії на право мовлення). Вісімнадцятим іде Валерій Юрченко, президент концерну Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, доволі значна в медіа-світі персона.
Впевнений, що кожен з цих підприємців робить якісь добрі справи для українців - розливає горілку, розбудовує базари та фінансує російськомовні ЗМІ. Виникає тільки одне запитання, а до чого ж тут рухівці? Чи вони мають моральне право на використання в корисливих цілях легендарного бренду?
Щиро жаль старого гуцула діда Івана з-під Коломиї, який побачивши у виборчому бюлетені знайоме ім'я "Народний Рух України", поставить своїми тремтячими руками галочку. І буде впевнений, що віддав голос за справді патріотичну силу. Мовляв, тепер і помирати можна, бо до парламенту прийдуть такі хлопці, що ого-го! Він не знає, що проголосував за траст, який обов'язково лусне.
NB. Про всі подробиці передвиборчого туру Юлії Тимошенко, про те, як скидали Грача, про "грошові мішки", які борються за Львів, за кого агітують письменники, про тещу Ющенка, чи випустять Шкіля до виборців, про списки майбутніх депутатів, за кого голосують студенти, про все це читайте у новому розділі "Української правди" ВИБОРИ 2002
