Кучма подумав про пенсію

Вівторок, 11 червня 2002, 21:53
Вельми несподівано для багатьох Кучма став суб'єктом європейської політики. Він потрапив у потрібний контекст, принісши на гулянку Великих політиків найбільше національне надбання - магістральні газопроводи, по яких до Європи йде ледь не весь російський газ.

Санкт-петербурзькі домовленості - це тактична перемога Кучми. На якусь мить (в масштабах світової історії) він виявився цікавим Європі. У ці дні згадується схожий випадок - років п'ять-сім тому Кучма взяв участь в переговорах великої сімки в Москві. Причина, з якої українського гаранта пустили за один стіл з Колем, Шираком і Клінтоном, крилася в темі засідання - зобов'язання України закрити Чорнобильську АЕС.

У цей раз європейці разом з Росією знімали ризик, що затаївся в шести тисячах кілометрів української труби, якою газ з Сибіру і Ямалу потрапляє на Захід. Проблему мають намір нейтралізувати як мінімум на 30 років - термін оренди газопроводу україно-російським СП.

До кінця не з'ясовано, хто був солістом на переговорах в Санкт-Петербурзі. Російське видання "Газета" з місця подій передає так: "Після зустрічі Путіна з Кучмою журналістам повідомили, що президенти підпишуть якийсь документ. Навіть для Кучми це виглядало несподіванкою. Після переговорів Путін провів його прямо до зали, де на столі лежали ручки і папки з угодами. "Що, вже принесли підписувати?", - розгублено спитав Кучма. Путін мовчки провів його до столу. Президенти підписали заяву про стратегічну співпрацю в газовій сфері".

Рятівником Кучми від гніву всередині країни став Шредер. Не було б на газових переговорах німецького канцлера, "гарант" вже два дні носив би титул зрадника національних інтересів, який віддав ключі від газопроводу Кремлю. Однак Шредер серйозно псує обстановку для подібної ораторської екзекуції над Кучмою. Причиною тому - гонитва за національними інтересами ФРН.

Протягом останніх півтора років німецький канцлер тричі зустрічався з українським "гарантом". У розпал Кучмагейту він не пошкодував 35 хвилин свого часу для спілкування з Леонідом Даниловичем, завдяки чому німецькому народу були повернені партитури Баха. Другий раз Шредер сам приїхав до Києва - і німецький народ отримав посольство на одній з центральних вулиць української столиці. Тепер німецький народ отримав гарантії, що газ на шляху до їх електростанцій не застрягне десь в районі україно-польського кордону.

Якщо перші два рази Шредер нічого не обіцяв, то тепер німці, здається, мають намір стати третім учасником консорціуму. Щоправда, питання, чи погодяться вони на роль молодшого брата. Адже квоту для їх участі будуть виділяти зі своєї частки і українська, і російська сторона, які створюють об'єднання на рівних правах.

Зате росіяни не сумніваються, що це їх перемога. Великодержавна "Страна.Ру" навіть оголосила про створення "газового ОПЕК". Тільки "Вєдомості" чомусь вважають, що це "Кучма спокушував "Газпром" трубою", а не навпаки.

Насправді досить пригадати, як два останніх роки росіяни відчайдушно намагалися отримати українські газогони в обмін на багаторічні борги. Паралельно злегка шантажуючи Київ заявами про плани побудувати обхідний газопровід.

У результаті Росія майже отримала українську трубу: залишилося тільки прем'єрам договір підписати, а парламентам - ратифікувати. Ось тут може і зламатися схема Путіна-Шредера-Кучми. У вівторок представники фракцій соціалістів і БЮТ заявили, що будуть виступати категорично проти. Позиція комуністів зрозуміла. Якщо протестувати буде ще і "Наша Україна", то плакала історична угода в Пітері.

Питання в тому, що буде платою "Газпрому" за участь в консорціумі: газові борги чи долари? Якщо долари, то їх повинно бути багато. Відповідно до одного з варіантів, за право експлуатувати систему концесіонери повинні були одноразово заплатити $1,5 млрд, а потім вносити щомісячну або щорічну орендну плату до українського бюджету, повідомив "Вєдомостям" начальник управління економіки адміністрації президента України Євген Григоренко.

Київ може і розраховує на величезну суму в один платіж, однак навряд чи це будуть російські гроші. Для реалізації проекту необхідний західний партнер, який вважатиме, що вкладення в українську трубу протягом 30 років будуть вигіднішими, ніж побудова нового газопроводу через Польщу. Навіть якщо в першому випадку трубу доведеться повертати, а у другому ні.

Історію з трубою в обхід України поки що обривають недописаною. Джерело "Известий" в "Газпромі" повідомляє, що імовірність відмови від проекту існує: "Це не мета життя Олексія Міллера (глава "Газпрому"), і найпевніше цей проект, оскільки він дорого коштує, буде відкладений на довгий термін".

А на думку співробітника Німецького інституту економічних досліджень в Берліні Ульріха Тіссена, "Росія має намір активно використати обидва трубопроводи". "Чим більше трубопроводів буде з'єднувати Росію з Західною Європою, тим надійнішим буде забезпечення тієї ж Німеччини газом", - зауважив німецький експерт в інтерв'ю радіо "Свобода".

Зараз, звертає увагу експерт, об'єми споживання газу в Західній Європі постійно ростуть, а тому створення додаткових можливостей для його транспортування нікому не зашкодить. З іншого боку, у разі виникнення проблем з однією з транзитних країн, завжди можна скористатися іншою гілкою.

У такій ситуації, переконаний німецький експерт, Росія отримує ще один важіль - Україна не зможе диктувати транзитні ціни, оскільки буде існувати альтернативний варіант.

Експерт визнає, що Німеччина "досить сильно залежить від російського газу". А самі німці вже мали проблеми після того, як Україна надумалася красти газ прямо з газопроводу. Тоді німецька компанія "Рургаз" навіть створила своє представництво в Україні, головним чином для того, щоб контролювати транспортування газу. Тому, вважає Ульріх Тіссен, знайти західного інвестора, який погодився б інвестувати в зміцнення газової транзитної системи України, не проблема.

Питання в тому, навіщо це все Україні? Опоненти петербурзьких угод наводять такий аргумент: ось вирішать російський і німецький члени консорціуму зменшити вартість газу кінцевому споживачеві, візьмуть і знизять ціну транзиту через Україну (або ще що-небудь). У результаті німець платить за газ менше, однак меншає і прибуток консорціуму, а разом з цим і платежі до бюджету України. Або, наприклад, вирішать постачати обладнання з Росії. А наші ні гу-гу - їх голоси у консорціумі в меншості.

Є у прихильників консорціуму "залізний" аргумент: якщо Україна відмовиться від спільної експлуатації труби, Росія візьме і побудує обхідний газопровід. І будемо ми сидіти на голодному пайку. Щоправда, у противників залучення іноземних партнерів готова відповідь: нехай будують. Подивимося, скільки на це їм знадобиться десятиріч, мільйонів доларів і політичних поступок один одному.

Є ще одне питання - навіщо консорціум Кучмі? Про схеми отримання "відкату" краще запитати в майора Мельниченка. Та, крім того, треба ж якось реабілітовуватися серед колег-президентів. А для цього необхідні приводи для зустрічей в "європейському" колі.

P.S. Уже на наступний день після зустрічі в Санкт-Петербурзі німецький концерн Ruhrgas AG заявив про готовність брати участь в реалізації спільного проекту Росії, України та Німеччини по забезпеченню безперебійного транзиту газу в Європу.

"Ruhrgas готовий брати участь у втіленні цього важливого і масштабного проекту", - наводить Інтерфакс слова голови правління компанії Бургхарда Бергманна. За його словами, Ruhrgas давно співпрацює з Росією і Україною в газовій сфері, будучи одним із найбільших покупців російського природного газу. Об'єм цієї закупівлі складає близько 20 млрд. куб.м/рік.

У заяві зазначається, що спільна ініціатива з експлуатації транзитного газопроводу територією України, через який до Західної Європи надходить близько 80% російського газу, має особливе значення для забезпечення надійного газопостачання Німеччини і Європи.


Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Читайте УП В Google News

Усі новини...