Майже паніка: світові ринки у понеділок, 15 липня 2002 року

1 перегляд
Вівторок, 16 липня 2002, 11:29
В понеділок американські і решта "солідних" світових фондових ринків наблизилися майже на межу нервового зриву. Був момент, коли ситуацію з акціями описували як "майже паніку" – іще трохи і здавалося, що всі кинуться продавати все. Однак цього не сталося – локомотив, що уже здавалося несеться у прірву, зупинився за крок від неї. Усі знервовано зітхнули. Цього разу пронесло?

Короткі підсумки понеділка

Японський індекс ринку акцій "Ніккей" впав на 2,1%. Фондові ринки Австралії, Гонконгу і Сингапуру теж пішли вниз, хоч і не так беззастережно. Загальноєвропейський індекс "ЄвроСтокс" понизився на майже 6%. Німецький DAX закрився на 4,15% нижче. В Парижі індекс САС 40 опинився на найнижчому від жовтня 98 року рівні. Лондонський FTSE 100 доповз до малоприємної позначки рівня жовтня 96 року, проскочивши за тиждень приблизно 15% свого обсягу. Всіх у Європі випередили італійці, де міланська біржа втратила найбільші позиції за свою історію.

У Нью-Йорку протягом торгового дня ключовий індекс Доу Джонса знизився до неймовірно низького рівня, втративши до чотирьох сотень пунктів (це приблизно 4,5% загального об"єму). Треба зрозуміти стан біржовиків, згадавши, що минулого тижня він і без того упав приблизно на 7%. Тут дехто зі старшого покоління фінансистів почав згадувати настрої навіть не азійсько-російської кризи 97-98 років, а більш катастрофічні 70-ті, коли нафтові кризи шматували індекси, як Тузик татові капці.

Але – о, диво! – перед самим закриттям ринок "отямився" і практично повернувся на свій попередній рівень, адже зниження Доу Джонса при закритті торгів до півпроцента усі вже сприймали як мало не подарунок долі.

Зоряний час євро

Незважаючи на відносно "щасливе" завершення тривожного понеділка, одна річ не викликає, здається, питань ні в кого – в цей день євро досягло паритету з доларом. Навіть трошки його обігнавши. Це було сприйнято як важливу ознаку, що справи кепські – і частково додало паніки на фондових ринках.

На найпростішому ринковому рівні факт сей означає, що кількість бажаючих купити євро зросла, так само як і кількість бажаючих продати долар. На рівні американської економіки слабкість долара стала відзеркаленням її проблем, зокрема її дивовижної бухгалтерії, а також невтішних прогнозів збільшення бюджетного дефіциту і виведення "в мінуси" торговельного балансу.

Цього року євро звичайно виглядає валютним героєм – після бездоганного запровадження в обіг готівки і поступового підвищення курсу щодо долара, євро нарешті посіло місце, за яке не соромно його батькам-фінансистам.

Однак чи довго триватиме це переможне зміцнення? Назвати Європу острівцем стабільності в буремному морі економічних негараздів сьогодні також якось язик не повертається – хоча б узяти німецькі банкрутства та рівень безробіття, або сумну історію з фінансовим станом французької фірми "Вівенді", тощо. І євро це не може не відзеркалити, оскільки гроші – це в сухому залишку все ж таки мірило цінностей, але не самодостатня цінність. Цілком можливо, що дві валюти тепер будуть ніби бігати наввипередки – хто кого обжене протягом тижня – євро долар, чи долар євро?

Акції, долар, євро й українська реальність

Ну добре, загальна картина зрозуміла – скаже наша читачка (чи наш читач) в Україні – а що мені з цього, от може нашій американській та європейській інтернет-аудиторії такі тонкощі цікаві, може вони акції собі накупили, а тепер сумують над втратами, а мені-то який зиск чи збуток? Правильне запитання, шановні. В трубу поки що переважно вилітають гроші власників акцій на Заході – десятки мільярдів за кожен день падіння акцій. Одночасно, скажімо, набирають дивіденди власники американських урядових облігацій. В Україні таких власників акцій і облігацій пропорційно дуже небагато.

Зате практично кожен українець знайомий з більш чи менш кольоровими папрцями євро і доларів. В них наші співвітчизники зберігають свої кревні заощадження, вперто не довіряючи банківській системі, що кілька разів довірою їхньою зловживала. І тут перед нашими домашніми "валютчиками" постає сакраментальне питання – а що, коли я втрачу на доларі, і виграю на євро? З певністю можна сказати, що це питання не дає спати не одному мільйону українців.

Тут може бути кілька варіантів – або потихеньку свої заощадження розділити на кілька частин – покласти в різні кошики - в долари, євро, золото. Або, можливо, слід згадати про існування гривні як засоба накопичення, благо цього року в країні відбувається дефляція. Можна навіть спробувати покласти гроші в банк, ну хоча б на півроку, і подивитися, що з того вийде.

При цьому не слід забувати, що ті фінансисти, які звикли робити гроші на карколомних стрибках української кризової економіки зразка середини 90-х, також чудово усвідомлюють можливість заробітка на коливаннях курсів долара і євро. Уже на початку липня ці люди випробували варіант сильного євро, коли в Україні на день-два курс євро випередив долар - незважаючи на те, що на міжнародних ринках євро усе ще було слабкішим. Однак їхня зацікавленість у розгойданому ринку теж не можна назвати абсолютною – все ж таки часи змінились, ну хоча б тому, що уряд менш охоче друкує готівку чи намагається не роздавати позики безнадійним клієнтам.

Звичайно, тут на українському, чи регіональному рівні не виключені не зовсім зрозумілі оборудки, стрибки і пірнання валют. Очевидно, що на нестабільності будуть робити гроші, при чому ситуація на валютному ринку України звичайно відрізнятиметься від того, що робитиметься на валютних ринках Токіо, Лондона чи Нью-Йорка. Тут свої гравці, свої фактори, своя кон"юнктура. Однак головний рецепт один на всіх ринках – не панікувати, діяти з тверезою головою, і усіма доступними засобами стежити за розвитком ситуації – як у світі, так і вдома.

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"



powered by lun.ua