Економічна правда запрошує на перший за час великої війни Банківський форум

Знайомтеся: Андрій Деркач – захисник азербайджанської діаспори

Вівторок, 23 липня 2002, 14:05
В одному американському фільмі герой відкриває непомічену істину: "Про людину чимало можна дізнатися за її взуттям: звідки вона прийшла, чи довго вона йшла, куди вона йде". У нашому випадку ці слова можна перефразувати так: про політика чимало можна дізнатися з його особистого сайту: ким він є, і ким хоче видатися читачеві сайту. Тоді сайт політика з міні-ЗМІ перетворюється на повноцінний автопортрет. Ми продовжуємо знайомити з домашніми сторінками діячів української політики: Андрій Деркач бере естафету в Оксани Марченко.

Сайт Андрія Деркача привернув увагу незрозумілою еклектикою, яка для непідготованого читача є просто вражаючою. Ті, хто більш-менш чув про Андрія Деркача, як про політичного діяча чи про сина колишнього голови Служби Безпеки України Леоніда Деркача, не зрозуміють, чому фото Деркача розміщене на фоні Києво-Печерської Лаври, а рухомий рядок подає нам новину про те, що "Кабінет Міністрів України призначив Андрія Деркача головою спостережної колегії Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом". А після цього - величезна цитата нашого персонажа з приводу діяльності АЕС... І от що його думати, хто він, цей Андрій Деркач? Якщо на фоні православної святині, то може священнослужитель (та ніби ж у краватці), а якщо причетний до "Енергоатому", то мабуть якийсь політик? Одним словом, людина-загадка.

Проте інформація про Андрія Деркача на сайті розміщена структуровано-систематично, не загубишся: "Біографія", "В Європу разом з Росією", "Православ'я", "Політична діяльність", "Законодавчі ініціативи", "Публікації у ЗМІ", "Актуальні коментарі", "Творча діяльність", "ВАРП", "Фонд "Наше Майбутнє" і "Зворотній зв'язок".

Немає на сайті хоч би якоїсь пристойної фотогалереї. Проте є світлини у самому тексті, наприклад у "Біографії" чи "Православ'ї" ну дуже вже красномовні.

"Народився, одружився..."

Починати слід з "Біографії". У ній дуже стисло викладені основні віхи життя і діяльності Деркача-молодшого. Андрій Леонідович – Лев, 19 серпня йому виповниться 35 років. Одружений. Виховує трьох дочок. Військовий, при чому кар'єра військового дуже стрімка - у 1989 році закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ ім. маршала Крилова, у 1993 році закінчив Академію Міністерства безпеки Росії, а вже через рік, у 1994, призначений заступником керівника Контрольної служби президента України. Тоді йому було лише 28!

 
 
В 1996 році став консультантом президента України із зовнішньоекономічних питань, відтак першим помічником прем'єр-міністра України.

В депутати Деркач пішов у 1998 році – він переміг в окрузі на Сумщині. 31 березня 2002 року обраний народним депутатом України за списком "Єди". Голова політвиконкому партії "Трудова Україна". Зараз - заступник голови комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки. Плюс посада в "Енергоатомі".

Має орден "За заслуги" ІІІ ступеня. Нагороджений Українською Православною Церквою орденами св. Володимира та св. Нестора-літописця за вклад у відродження православної духовності.


Андрій Леонідович – письменник, з-під його пера вийшла книга "Глухів-гетьманська столиця", а також він є співавтором монографій "Бесконечно длящееся настоящее: Украина: четыре года пути" і "Украина - Россия: испытание дружбой".

Пізніше Дмитро Видрін у "Дзеркалі Тижня" згадає, що один його знайомий "з президентської адміністрації видав вельми цікаву книгу. Його підлеглі, які написали йому текст, далі цій книзі чудову назву - "Бесконечно длящееся настоящее".

Як у будь-якого пристойного олігарха, є і у Деркача-молодшого свій медіа-рупор, який він використовує, щоб відбиватися (чи нападати) на Марчука. Для тих, хто не знає, він - почесний президент інформаційно-видавничої групи "ТелеграфЪ", до якої входять газети "Кіевскій ТелеграфЪ", "Харьковскій ТелеграфЪ", "Одесскій ТелеграфЪ", "Приднепровский ТелеграфЪ", інтернет-видання "Версии.com", "TелеграфUA.com" і "Радіо - Ера". А також голова художньої ради ТРК "Ера".

До "смішних" посад можна віднести те, що Деркач є співголовою фонду "Наше майбутнє" та почесним президентом Федерації спортивного орієнтування України.

Офіційна частина на цьому закінчена. Відзначимо, що на сайті немає жодної згадки, окрім публікацій у ЗМІ, що між колишнім головою СБУ Леонідом Деркачем і Андрієм Деркачем є якийсь родинний зв'язок. Ані чичирк!

У розділах типу "В Європу - разом з Росією", "Енергоатом", "Законодавчі ініціативи" та "Політична діяльність" окрім загальних фраз про клятви працювати до скону життя задля добробуту України, її народу та іміджу немає нічого, щоб зацікавило "маленького українця" (там навіть фотографій немає цікавих).

 
Андрій Деркач зустрічається з виборцями
 
Будьте мудрими і не "наїжджайте" на Азарова

Рубрика "Публікації у ЗМІ" цікава тим, хто любить копатися у нетрях сказаних слів. І така тактика приносить успіх – у різноманітних інтерв'ю Деркача можна знайти чимало відвертощів. Майже всі вони опубліковані у "Київському Телеграфі", "Версіях", "Аргументах і Фактах".

Найцікавіше – цитати про батька Леоніда Васильовича Деркача. Так в інтерв'ю "Батько поплатився" ("informUA" 21.08.2001) син відповідає за батька, і вважає, що того звільнили через просту причину: Леонід Деркач "не був політиком і бізнесменом". "Він завжди залишався нормальним "опером". "Насамперед, батько не був інтриганом. І взагалі смішно говорити, ніби хтось міг насмілитися конфліктувати із главою СБУ", - говорить Андрій Леонідович.

Як людина, що знається на стосунках владних чиновників, Деркач також безкоштовно дає мудрі поради: "Між іншим, я б не радив нікому "наїжджати" на Миколу Яновича (Азарова - УП) за те, що він зайнявся політичною діяльністю. Така критика дорого обійдеться, оскільки, на мою думку, немає передумов, щоб президент відправив Азарова у відставку слідом за іншими "силовиками".

Позиція Деркача щодо "касетного скандалу" відома своєю категоричністю. "І чи мало хто і що говорить у своїх приватних бесідах! Звичайні адже люди! Можуть між собою і лайнутися на адресу опонента, і дати сотні приводів до двозначної інтерпретації своїх слів. Це стосується і Головатого з його дружками, і особливо Мороза".

Вже в інтерв'ю Правді.Ру в грудні 2001, Деркач-молодший зауважив, що "скандал дуже серйозно оголив реальні протиріччя, які існують в українському політикумі. Я дещо розумію у питаннях оперативної роботи і не вірю у майора-одиночку".}

 
Андрій Деркач вшановує ветеранів
 
Цікавиться Андрій Леонідович і міжнародною політикою. Окрім україно-російських стосунків, він займається й україно-азербайджанськими. Причини такого хобі він не називає, обмежившись лише загальними фразами: "Азербайджанська діаспора є невід'ємною частиною народу України, роблячи в її економічний і культурний розвиток великий і плідний внесок. Хочу вас завірити, що як народний депутат я робив і буду робити все необхідне, щоб її права завжди були надійно захищені", сказав Андрій Деркач в інтерв'ю газеті "Голос Азербайджана" ("Віра народу своєму лідеру - головна запорука стабільності Азербайджана").

Також Андрій Деркач петрає у пі-ар технологіях. Прочитайте інтерв'ю нашого героя "Кіевскому Телеграфу", і ви дізнаєтеся:

"А єгипетські піраміди - хіба це у певному значенні не геніальна піарівська технологія, що пережила тисячоліття? А слогани і шлягери Французької революції? Істотна відмінність сьогодні від учора полягає у тому, що вчора у більшості своїй піарівськими технологіями володіла держава, сьогодні ж вони купуються і продаються як будь-який товар, а отже, можуть бути куплені ким завгодно".

 
 
"Не убий, не укради, не чини перелюбу"

Але доста про всілякі політичні штучки, очевидно, що суспільно-політична діяльність посідає не головне місце у житті Андрія Деркача. Щоб бути ближчим до народу, Деркач-молодший пішов до храму. Так, Деркач залюбки говорить про те, що церкви потрібно об'єднувати, храми відновлювати, в Бога вірити, жити за заповідями.

"Я бачив, що багато хто, навіть невіруючі люди, шукають у глибині душі шляху повернення до віри, а коли порушують заповіді, це сприймаються саме як гріх перед Богом і людьми, а не як загальноприйнята норма поведінки.

У святі Великодня закладене не тільки релігійне, але і глибоке державне значення. Україна вже неодноразово вмирала і воскресала, і на порозі третього тисячоліття знову повинно трапитися чудо перетворення. Православна народна самосвідомість, за підтримки політиків нової політичної формації, відродить християнську мораль суспільного життя". ("Аргументи і факти" №17 (2000).

Без коментарів.

З-під пера Деркача-молодшого вийшла книга про православ'я "Глухів - гетманська столиця" (Київ, видавництво "Павлім", 2000 р.). На сайті вміщено відгук на книгу Миколи Славинського: "Християнські витоки, як основа політики, для нього (Деркача А.Л. - УП) - не пуста декларація, і про це свідчать конкретні справи. Завдяки старанням Андрія Деркача у Глинській пустелі побудований чудовий храм Іверської ікони Божої матері, у Кролівці відтворена старовинна церковна дзвіниця, на черзі відновлення багатьох інших православних святинь".

Не гребує Деркач і високою поезією та красним слівцем, яке торкають струни його чутливої душі. "Світ поезії Людмили Скирди... Коли я вперше прочитав Ті твори, мене не залишало відчуття дива. Диво мудрості і щирості, диво любові і радості. Здавалось, що поетеса ніби просить усіх нас бути добрішими, відвертішими, благороднішими, що всі біди та незгоди на білому світі минущі, а Добро вічне, тільки творити його повинен кожний повсякчас.

Я переконаний, що дивовижна енергетика поезії Людмили Скирди передається і передаватиметься від серця до серця, адже не для розваги чи суєтної слави творився цей поетичний світ. Це — ДОЛЯ, подарована НЕБЕСАМИ". (Передмова Андрія Деркача
до книги Людмили Скирди "AD ASTRA! Вибрані поезії"
.)

Почесний глава правління фонду "Наше Майбутнє", народний депутат України Деркач всіляко допомагає найбільш слабкій та незахищеній частини суспільства - дітям, пенсіонерам, інвалідам, ветеранам війни та праці. Словом, "Головне – допомога людям..."

Не забуває Деркач-молодший і про виконання обов'язків почесного президента Федерації спортивного орієнтування. "Як відзначив Андрій Деркач, проведення чемпіонату світу (зі спортивного орієнтування - УП) у Києві свідчить про необхідність державної підтримки масових, доступних мільйонам видів спорту, а не елітарних професіоналів, які повинні розвиватися за рахунок спонсорів". (Київський Телеграф).

 
 
Відгуки та пропозиції надсилайте на адресу andrey@derkach.com.ua

Є на сайті Деркача-молодшого і одне малопримітне віконечко із запрошенням до діалогу: "інформацію буде відправлено А.Л.Деркачу". Проте, якщо ви поставите питання, невідомо, як ви отримаєте на нього відповідь. Адже місця для спілкування з читачами на своєму сайті Андрій Деркач на надав…

На сайті стоять "кнопки" "Кієвского Телеграфа", Сервера Української Православної Церкви, сайту Ради Європи та один-єдиний лічильник – TopPing.
У рейтингу сайт займає 25 позицію, в середньому за один день його відвідує 18 унікальних хостів, максимальне число відвідувачів – 24. За місяць на сайт Деркача заходить 218 чоловік, а з моменту існування сторінки її відвідало 8385 чоловік.

Андрій Деркач – "человек и пароход"

Сайт Андрія Деркача на перший погляд надає якнайповнішу інформацію про свого власника. Тут і політична, й економічна, і релігійна, і творча діяльність нашого героя, і все з прикладами, з цитатами, з картинками. Не менш плідним є підбірка інтерв'ю, правда для формування образу Андрія Деркача вистачило б і п'яти – семи бесід замість тридцяти.

Тим політикам, які хочуть бути ближчими до народу, варто повчитися в Деркача-молодшого – чи не єдина тема, на якій можуть порозумітися народ і політик – релігія. Але ходити до церкви, то одне, а подати це у потрібному світлі – зовсім інше, для цього потрібне неабияке володіння азами піару.

P.S. До речі, тільки-но ми пристрілялися до сайту Андрія Деркача, вирішили написати про нього, а тут бац! 1 липня сайт Андрія Леонідовича Деркача відключив його провайдер - IP Telecom. Як нам пояснили у технічному відділі даного оператора, сайт Деркача був відключений через несплату грошей за хостінг на сервері. Через два тижні заборгованість було покрито, і ми знову отримали доступ до сторінки. Очевидно, і в олігархів час від часу гроші закінчуються.


Читайте також:

Маргарет Тетчер української соціал-демократії

Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування