"Піскун – це генпрокурор для зйомок бойовика"
Середа, 3 липня 2002, 12:12
Відомий київський адвокат Андрій Федур має особисті рахунки з кандидатом Кучми на посаду генпрокурора Святославом Піскуном. Він вже не один місяць "воює" з податковим генералом – так сталося, що клієнтами адвоката по черзі ставали фірми та люди, які опинялися у центрі уваги "бійців" Азарова. Тому характеристики Федура приречені бути різко суб'єктивними. З іншого боку, Федур за цей час встиг досконало вивчити таланти Піскуна. За цією інформацією до нього і прийшла "Українська правда".
Свою першу реакцію на рішення Кучми внести цю кандидатуру Федур називає "дивною": "Справа у тому, що сам я в минулому був працівником прокуратури, я був слідчим з особливо важливих справ і займався зумисними вбивствами. Тому моя перша реакція була в питанні: а що, вже все?! Невже прокуратура так низько впала, невже у неї немає власних кадрів, що їх доводиться залучати ззовні? Так, Піскун також з прокурорським минулим, але з цієї структури він вже пішов. І мені стало шкода прокуратуру, якій я віддав певну частину життя".
Дивно, але, виявляється, робити висновки про здібності Піскуна-слідчого Федуру складно: "В моїй практиці не було жодної справи, яку б безпосередньо розслідував Піскун, яка була б у його провадженні", - повідомив він.
"Я як адвокат ніколи не зустрічався з Піскуном у процесі, хоча зробив би це із задоволенням. Але, на жаль, він особисто справи не веде. Ведуть його підлеглі, а він завжди знаходиться за кадром. Щоправда, є багато розмов, мовляв, напередодні слухань його десь бачать… Зараз це називають "оперативний супровід справи" (сміється). Хоча цей термін ніде не записаний у законі".
За словами Федура, Піскун перебуває за лаштунками у його кримінальних справах: "Мені було б цікаво, якби він особисто підписав якесь звинувачення. Тоді можна було б мати враження від людини на підставі документів, які він складав". Однак, за словами адвоката, немає автографів Піскуна і на документах у справі Фельдмана.
Водночас за місяці роботи адвокатом у справі банку "Слов'янський" Федур встиг вивчити особистість Піскуна за публічними виступами. І, зазначає адвокат, "крім легких здивувань, інших почуттів він не викликає":
"Нещодавно під час інтерв'ю одній газеті його запитали, чи правда, що Борису Фельдману робилися певні пропозиції з боку слідства, які могли б пом'якшити його вирок. Від Фельдмана вимагалося, щоб він дав свідчення проти певних осіб, і за це йому могли б пом'якшити запобіжний захід.
Фельдман ніколи не говорив, що такі пропозиції надходили від Піскуна, однак той узяв і чомусь перебрав все на себе. Більше того, Піскун сказав, що він особисто зустрічався з Фельдманом, виконував певні слідчі дії, передбачені законом. Але в матеріалах кримінальної справи ми не знайшли слідчих дій, які б виконував Піскун.
Та й сама справа не була безпосередньо у провадженні Піскуна".
- Борис Фельдман пояснив вам, про що саме йшлося?
- Так. Фельдману пропонувалася певна угода, але це була угода з совістю. Пропозиції були цікаві, від яких досить складно відмовитися. Особливо коли ти сидиш у в'язниці і коли тобі пропонують умови, за яких ти з в'язниці можеш вийти і, взагалі, все може закінчитися хеппі-ендом. Фельдману пропонували багато про що забути і дати певні свідчення.
- А проти кого, він вам казав?
- Так, я знаю, проти кого. Але я не маю дозволу ці прізвища називати. Єдине, що можу сказати – це відомі люди в Україні. Більшою мірою там йшлося про одну особу…
- Про чоловіка або жінку?
- Я не маю права говорити про те, на що мій клієнт не давав згоди. Я пов'язаний заявою Бориса Фельдмана, який казав, що не буде розголошувати умови цієї угоди, авторство якої, як виходить, зараз перебрав на себе Піскун.
Інша, не менш показова історія, трапилася з інтерв'ю Піскуна тижневику "2000", назване "Фельдман відмивав мільйони не тому, що він єврей". "Коли ми почитали це інтерв'ю, то були приголомшені, - розповідає Федур. - Я, вже перебуваючи в статусі адвоката Фельдмана, прийшов до нього і запитав: "Борисе, ти поважна людина, я до тебе з повагою ставився, а ти відмиваєш мільйони. Виходить, ти прачка?"
За словами Федура, звичайно, Фельдман це заперечив. "До речі, і станом на нинішній час жодних звинувачень на цю тему Борису Фельдману висунуто не було", - зазначає адвокат.
Чим далі він розповідав, тим більше ситуація набувала рис трагіфарсу. Отже, Федур з Фельдманом вирішили "відзначити для себе певні акценти". "Головне, ми розуміємо: Піскун – це генерал, а відтак за вироком казати неправду не може. Ну не може, і все. Тому ми припустили, що у них в "загашнику" щось є – те, чого ми ще не знаємо. А якщо виходити з цього і з аксіоми, що генерал не може казати неправду, то, виходить, він розголосив дані попереднього слідства.
Це, безперечно, є помилкою, і за це передбачена відповідальність. Тому Фельдман звернувся до Генпрокуратури з заявою про те, що Піскун розголосив відомості, які є матеріалами попереднього слідства. З 1 вересня 2001 року це прямо заборонено законом. І в жодному випадку слідчий не може поширювати такі дані.
Яким же було моє здивування, коли з Генеральної прокуратури я отримав повідомлення, що нам відмовлено в порушенні кримінальної справи проти Піскуна. Виявляється, для цього немає підстав. Але ж так не може бути: щоб Піскун і неправди не казав (адже він генерал!), і матеріали слідства не розголосив. Може бути щось одне.
Що ж написано у постанові старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури Геселева? "У газетній статті відсутні дані, зібрані в ході проведення дізнання та досудового слідства по кримінальній справі стосовно Фельдмана". Іншими словами, дані, які повідомляв Піскун, "не містяться в постановах, протоколах та інших процесуальних документах кримінальної справи". Це не з кримінальної справи. Тобто все те, що Піскун повідомив у статті "Фельдман відмивав мільйони не тому, що він єврей", не грунтується на матеріалах кримінальної справи. Так встановила Генеральна прокуратура".
За словами Федура, він "ошаленів", коли прочитав цю постанову Генпрокуратури.
"Якщо сказане у інтерв'ю – не з кримінальної справи, то звідки воно? Генерал Піскун десь же взяв це? Він же генерал, він неправду не говорить! О, читаємо далі постанову Генеральної прокуратури: "Як зазначив у своєму поясненні Піскун, під час інтерв'ю не йшлося про те, що Фельдман особисто вчинив службову фальсифікацію, "відмивав гроші" тощо. В інтерв'ю він висвітлював загальновідомі, нетаємні дані про неправомірну діяльність посадових осіб банку "Слов'янський", які раніше неодноразово повідомлялися в мережі "Інтернет" та інших ЗМІ".
Тобто, Генпрокуратура встановила, що все, що Піскун розповідав про Бориса Фельдмана – це він начитався в "інтернеті та інших ЗМІ". Коли ми прочитали цю постанову, ми подумали, що тут щось переплутала Генеральна прокуратура. Ну не міг генерал казати неправду! Тому ще 30 квітня ми звернулися до суду з проханням скасувати цю постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. І ось досі скарга судом не розглянута, хоча за законом на це був 10-денний термін. Не розглянута вона з однієї простої причини: виявляється, Генеральна прокуратура не передає до суду на його вимогу матеріали щодо Святослава Піскуна.
Як це пояснити? Можливо, хтось у Генеральній прокуратурі підозрює, що Піскун може завтра стати їх першим керівником? Може, вони розраховують, що Піскун прийде генпрокурором і передасть сам на себе матеріали до суду?
Відповідаючи на своє ж питання, Федур тільки гірко посміхнувся.
Зрозуміло, Піскун в ролі генпрокурора не викликає у адвоката захоплення: "Якби я був авантюристом, не займався захистом інтересів громадян, а жив у віртуальному просторі, я б запропонував призначити Піскуна – для експерименту. Це було б цікаво для зйомок бойовика. Але для держави це робити небезпечно.
Мене як адвоката питання призначення генерального прокурора стосується опосередковано – ось тільки чи будуть взагалі потрібні адвокати в цій державі, чи такого анахронізму можна буде просто позбутися?"
Свою першу реакцію на рішення Кучми внести цю кандидатуру Федур називає "дивною": "Справа у тому, що сам я в минулому був працівником прокуратури, я був слідчим з особливо важливих справ і займався зумисними вбивствами. Тому моя перша реакція була в питанні: а що, вже все?! Невже прокуратура так низько впала, невже у неї немає власних кадрів, що їх доводиться залучати ззовні? Так, Піскун також з прокурорським минулим, але з цієї структури він вже пішов. І мені стало шкода прокуратуру, якій я віддав певну частину життя".
Дивно, але, виявляється, робити висновки про здібності Піскуна-слідчого Федуру складно: "В моїй практиці не було жодної справи, яку б безпосередньо розслідував Піскун, яка була б у його провадженні", - повідомив він.
"Я як адвокат ніколи не зустрічався з Піскуном у процесі, хоча зробив би це із задоволенням. Але, на жаль, він особисто справи не веде. Ведуть його підлеглі, а він завжди знаходиться за кадром. Щоправда, є багато розмов, мовляв, напередодні слухань його десь бачать… Зараз це називають "оперативний супровід справи" (сміється). Хоча цей термін ніде не записаний у законі".
За словами Федура, Піскун перебуває за лаштунками у його кримінальних справах: "Мені було б цікаво, якби він особисто підписав якесь звинувачення. Тоді можна було б мати враження від людини на підставі документів, які він складав". Однак, за словами адвоката, немає автографів Піскуна і на документах у справі Фельдмана.
Водночас за місяці роботи адвокатом у справі банку "Слов'янський" Федур встиг вивчити особистість Піскуна за публічними виступами. І, зазначає адвокат, "крім легких здивувань, інших почуттів він не викликає":
"Нещодавно під час інтерв'ю одній газеті його запитали, чи правда, що Борису Фельдману робилися певні пропозиції з боку слідства, які могли б пом'якшити його вирок. Від Фельдмана вимагалося, щоб він дав свідчення проти певних осіб, і за це йому могли б пом'якшити запобіжний захід.
Фельдман ніколи не говорив, що такі пропозиції надходили від Піскуна, однак той узяв і чомусь перебрав все на себе. Більше того, Піскун сказав, що він особисто зустрічався з Фельдманом, виконував певні слідчі дії, передбачені законом. Але в матеріалах кримінальної справи ми не знайшли слідчих дій, які б виконував Піскун.
Та й сама справа не була безпосередньо у провадженні Піскуна".
- Борис Фельдман пояснив вам, про що саме йшлося?
- Так. Фельдману пропонувалася певна угода, але це була угода з совістю. Пропозиції були цікаві, від яких досить складно відмовитися. Особливо коли ти сидиш у в'язниці і коли тобі пропонують умови, за яких ти з в'язниці можеш вийти і, взагалі, все може закінчитися хеппі-ендом. Фельдману пропонували багато про що забути і дати певні свідчення.
- А проти кого, він вам казав?
- Так, я знаю, проти кого. Але я не маю дозволу ці прізвища називати. Єдине, що можу сказати – це відомі люди в Україні. Більшою мірою там йшлося про одну особу…
- Про чоловіка або жінку?
- Я не маю права говорити про те, на що мій клієнт не давав згоди. Я пов'язаний заявою Бориса Фельдмана, який казав, що не буде розголошувати умови цієї угоди, авторство якої, як виходить, зараз перебрав на себе Піскун.
Інша, не менш показова історія, трапилася з інтерв'ю Піскуна тижневику "2000", назване "Фельдман відмивав мільйони не тому, що він єврей". "Коли ми почитали це інтерв'ю, то були приголомшені, - розповідає Федур. - Я, вже перебуваючи в статусі адвоката Фельдмана, прийшов до нього і запитав: "Борисе, ти поважна людина, я до тебе з повагою ставився, а ти відмиваєш мільйони. Виходить, ти прачка?"
За словами Федура, звичайно, Фельдман це заперечив. "До речі, і станом на нинішній час жодних звинувачень на цю тему Борису Фельдману висунуто не було", - зазначає адвокат.
Чим далі він розповідав, тим більше ситуація набувала рис трагіфарсу. Отже, Федур з Фельдманом вирішили "відзначити для себе певні акценти". "Головне, ми розуміємо: Піскун – це генерал, а відтак за вироком казати неправду не може. Ну не може, і все. Тому ми припустили, що у них в "загашнику" щось є – те, чого ми ще не знаємо. А якщо виходити з цього і з аксіоми, що генерал не може казати неправду, то, виходить, він розголосив дані попереднього слідства.
Це, безперечно, є помилкою, і за це передбачена відповідальність. Тому Фельдман звернувся до Генпрокуратури з заявою про те, що Піскун розголосив відомості, які є матеріалами попереднього слідства. З 1 вересня 2001 року це прямо заборонено законом. І в жодному випадку слідчий не може поширювати такі дані.
Яким же було моє здивування, коли з Генеральної прокуратури я отримав повідомлення, що нам відмовлено в порушенні кримінальної справи проти Піскуна. Виявляється, для цього немає підстав. Але ж так не може бути: щоб Піскун і неправди не казав (адже він генерал!), і матеріали слідства не розголосив. Може бути щось одне.
Що ж написано у постанові старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури Геселева? "У газетній статті відсутні дані, зібрані в ході проведення дізнання та досудового слідства по кримінальній справі стосовно Фельдмана". Іншими словами, дані, які повідомляв Піскун, "не містяться в постановах, протоколах та інших процесуальних документах кримінальної справи". Це не з кримінальної справи. Тобто все те, що Піскун повідомив у статті "Фельдман відмивав мільйони не тому, що він єврей", не грунтується на матеріалах кримінальної справи. Так встановила Генеральна прокуратура".
За словами Федура, він "ошаленів", коли прочитав цю постанову Генпрокуратури.
"Якщо сказане у інтерв'ю – не з кримінальної справи, то звідки воно? Генерал Піскун десь же взяв це? Він же генерал, він неправду не говорить! О, читаємо далі постанову Генеральної прокуратури: "Як зазначив у своєму поясненні Піскун, під час інтерв'ю не йшлося про те, що Фельдман особисто вчинив службову фальсифікацію, "відмивав гроші" тощо. В інтерв'ю він висвітлював загальновідомі, нетаємні дані про неправомірну діяльність посадових осіб банку "Слов'янський", які раніше неодноразово повідомлялися в мережі "Інтернет" та інших ЗМІ".
Тобто, Генпрокуратура встановила, що все, що Піскун розповідав про Бориса Фельдмана – це він начитався в "інтернеті та інших ЗМІ". Коли ми прочитали цю постанову, ми подумали, що тут щось переплутала Генеральна прокуратура. Ну не міг генерал казати неправду! Тому ще 30 квітня ми звернулися до суду з проханням скасувати цю постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. І ось досі скарга судом не розглянута, хоча за законом на це був 10-денний термін. Не розглянута вона з однієї простої причини: виявляється, Генеральна прокуратура не передає до суду на його вимогу матеріали щодо Святослава Піскуна.
Як це пояснити? Можливо, хтось у Генеральній прокуратурі підозрює, що Піскун може завтра стати їх першим керівником? Може, вони розраховують, що Піскун прийде генпрокурором і передасть сам на себе матеріали до суду?
Відповідаючи на своє ж питання, Федур тільки гірко посміхнувся.
Зрозуміло, Піскун в ролі генпрокурора не викликає у адвоката захоплення: "Якби я був авантюристом, не займався захистом інтересів громадян, а жив у віртуальному просторі, я б запропонував призначити Піскуна – для експерименту. Це було б цікаво для зйомок бойовика. Але для держави це робити небезпечно.
Мене як адвоката питання призначення генерального прокурора стосується опосередковано – ось тільки чи будуть взагалі потрібні адвокати в цій державі, чи такого анахронізму можна буде просто позбутися?"
