"Государство Украина" повернулося до Європи... Азаровим
Вівторок, 26 листопада 2002, 08:27
Надвечір 25 листопада прем'єр Янукович оголосив про перші узгоджені постаті у своєму кабінеті. Першим віце-прем'єром і водночас міністром фінансів став теперішній голова ДПАУ Азаров, віце-прем'єром з ПЕК - Гайдук, віце-прем'єром з АПК - Кириленко, "гуманітарним" віце-прем'єром - Табачник.
Залишмо іншим гадати про те, що ж саме означатиме для політичного й економічного життя держави поява серед чудової "п'ятірки" надпотужної "донецької осі" Янукович-Азаров-Гайдук. Звернімо натомість увагу на інше - серед численних функцій першого віце-прем'єра значаться й питання євроінтеграції.
Досі доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Микола Янович Азаров аж ніяк не вважався серед українського керівництва "європейцем". Радше навпаки - він розглядався усіма як послідовний "євразієць" і лишався одним з тих вищих посадовців режиму, які не робили навіть номінальних спроб перейти в публічних виступах на українську мову (чого, загалом, вимагав від нього і досі чинний закон "Про мови в УРСР", і стаття 10 Конституції, і відоме рішення Конституційного суду від 14 грудня 1999 року у справі тлумачення цієї статті).
Не будьмо наївними, питаючи себе й інших, на якій підставі керівник ДПАУ сепарував для себе й підлеглих закони, які виконувати слід, і які виконувати не обов'язково. То в Європі належиться шанувати кожний закон, - байдуже, чи то про сплату податків, чи то про обмеження швидкості на автошляхах, чи то про державну мову. Ми ж, панове, європейці рівно такою мірою, якою велить нам чергове коливання політичного курсу...
А те, що курс зараз хитнувся в "правильний" бік, від непослідовних спроб побудови "Держави Україна" до послідовного спорудження "Государства Украина", свідчить і майбутнє призначання "гуманітарним" віце-прем'єром доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Дмитра Табачника. Цей яскравий комсомольський публіцист кінця вісімдесятих, який за прем'єра Кучми настільки добре зрозумів вагу зосередження в одних руках інформаційних потоків, що перші два з половиною роки президентства Кучми був майже всевладним главою адміністрації, знову повертається на політичну авансцену.
Слід відзначити - у своїй минулій діяльності Дмитро Табачник у чомусь подібному до українських сентиментів (як і сентиментів узагалі) помічений не був. Очевидно, виходячи з цього він і визначатиме майбутні пріоритети гуманітарної політики України (даруйте - тієї гібридної "Украины", про яку писав автор блискучих антиутопій Василь Кожелянко).
Втім, не переживаймо, все не так і погано. Попередники Азарова й Табачника, Дубина й Семиноженко були анітрохи не більшими "європейцями" чи "українцями", а Україна досі не тільки "ще не вмерла", а й періодично створює проблеми для порядного західного співтовариства своїм бажанням бути присутньою на усіляких їхніх самітах, куди її зовсім не кликали ("французьку я вивчив би тільки за те, що нею балакає НАТО!", як вигукнув був поет Мойсей Фішбейн).
А ще ж подейкують, що вивільнене місце керівника ДПАУ посяде правдивий галичанин і щирий патріот Медведчук (який Сергій). То ж возрадуйтеся, рідні "просвітяни" й "оборонці мови"...
А взагалі, як казав інший Медведчук (Віктор), влада у нас як ніколи міцна, і дасть відсіч усіляким негідникам, які спробують її дестабілізувати.
Прес-секретар колишнього голови ДПАУ Віталій Лук'яненко поправив пана Стріху. "Ваш постійний автор і мій "однокашник" в alma mater пан Стріха сьогодні категорично заявив, що Микола Азаров "не робив навіть номінальних спроб перейти в публічних виступах на українську мову".
Це неправда. З того, що перше спало на згадку: Микола Янович виступав українською, зокрема, на прес-конференції у Львові та на урочистому засіданні з нагоди 6-ї річниці ДПА (була пряма трансляція на УТ-1).
Залишмо іншим гадати про те, що ж саме означатиме для політичного й економічного життя держави поява серед чудової "п'ятірки" надпотужної "донецької осі" Янукович-Азаров-Гайдук. Звернімо натомість увагу на інше - серед численних функцій першого віце-прем'єра значаться й питання євроінтеграції.
Досі доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Микола Янович Азаров аж ніяк не вважався серед українського керівництва "європейцем". Радше навпаки - він розглядався усіма як послідовний "євразієць" і лишався одним з тих вищих посадовців режиму, які не робили навіть номінальних спроб перейти в публічних виступах на українську мову (чого, загалом, вимагав від нього і досі чинний закон "Про мови в УРСР", і стаття 10 Конституції, і відоме рішення Конституційного суду від 14 грудня 1999 року у справі тлумачення цієї статті).
Не будьмо наївними, питаючи себе й інших, на якій підставі керівник ДПАУ сепарував для себе й підлеглих закони, які виконувати слід, і які виконувати не обов'язково. То в Європі належиться шанувати кожний закон, - байдуже, чи то про сплату податків, чи то про обмеження швидкості на автошляхах, чи то про державну мову. Ми ж, панове, європейці рівно такою мірою, якою велить нам чергове коливання політичного курсу...
А те, що курс зараз хитнувся в "правильний" бік, від непослідовних спроб побудови "Держави Україна" до послідовного спорудження "Государства Украина", свідчить і майбутнє призначання "гуманітарним" віце-прем'єром доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Дмитра Табачника. Цей яскравий комсомольський публіцист кінця вісімдесятих, який за прем'єра Кучми настільки добре зрозумів вагу зосередження в одних руках інформаційних потоків, що перші два з половиною роки президентства Кучми був майже всевладним главою адміністрації, знову повертається на політичну авансцену.
Слід відзначити - у своїй минулій діяльності Дмитро Табачник у чомусь подібному до українських сентиментів (як і сентиментів узагалі) помічений не був. Очевидно, виходячи з цього він і визначатиме майбутні пріоритети гуманітарної політики України (даруйте - тієї гібридної "Украины", про яку писав автор блискучих антиутопій Василь Кожелянко).
Втім, не переживаймо, все не так і погано. Попередники Азарова й Табачника, Дубина й Семиноженко були анітрохи не більшими "європейцями" чи "українцями", а Україна досі не тільки "ще не вмерла", а й періодично створює проблеми для порядного західного співтовариства своїм бажанням бути присутньою на усіляких їхніх самітах, куди її зовсім не кликали ("французьку я вивчив би тільки за те, що нею балакає НАТО!", як вигукнув був поет Мойсей Фішбейн).
А ще ж подейкують, що вивільнене місце керівника ДПАУ посяде правдивий галичанин і щирий патріот Медведчук (який Сергій). То ж возрадуйтеся, рідні "просвітяни" й "оборонці мови"...
А взагалі, як казав інший Медведчук (Віктор), влада у нас як ніколи міцна, і дасть відсіч усіляким негідникам, які спробують її дестабілізувати.
Прес-секретар колишнього голови ДПАУ Віталій Лук'яненко поправив пана Стріху. "Ваш постійний автор і мій "однокашник" в alma mater пан Стріха сьогодні категорично заявив, що Микола Азаров "не робив навіть номінальних спроб перейти в публічних виступах на українську мову".
Це неправда. З того, що перше спало на згадку: Микола Янович виступав українською, зокрема, на прес-конференції у Львові та на урочистому засіданні з нагоди 6-ї річниці ДПА (була пряма трансляція на УТ-1).
