Про українські "темники" знає вся Європа
Вівторок, 3 грудня 2002, 15:40
Міжнародна організація Human Rights Watch напередодні парламентських слухань по свободі слова виступила з відкритим листом на ім'я спікера Литвина і депутатів Верховної Ради України. Документ примітний тим, що борці за права людини організували міжнародне визнання легендарних "темників". Human Rights Watch висловлюють серйозну стурбованість спробами введення цензури в українських ЗМІ.
"Шановний пане Спікер!
Шановні Депутати!
Хьюман Райтс Вотч вітає майбутні слухання у Верховній Раді з проблеми політичної цензури як важливий крок у напрямі поліпшення ситуації зі свободою висловлення думок і переконань на Україні і має честь запропонувати вашій увазі короткі висновки наших недавніх досліджень неофіційної політичної цензури, яку практикує адміністрація президента. Сподіваємося, що наші міркування виявляться для вас небезінтересними.
Хьюман Райтс Вотч є міжнародною неурядовою організацією, яка проводить моніторинг ситуації з правами людини приблизно у 70 країнах світу. Не займаючи яку-небудь сторону, ми займаємося дослідженнями і висвітленням проблем прав людини на території колишнього СРСР із кінця 1970-х років. Що стосується свободи висловлення переконань, то ми працювали з цієї проблеми у багатьох країнах, включаючи США, Туреччину, Узбекистан, Єгипет і Китай.
За останні десять років українські ЗМІ, особливо преса й інтернет-ресурси, стали представляти широкий спектр поглядів. Однак об'єктивна подача матеріалу з одного джерела залишається, швидше, винятком унаслідок тиску з найрізноманітніших сторін, який чиниться на засоби масової інформації й окремих журналістів. Особливу стурбованість Хьюман Райтс Вотч викликають свідчення про спроби з боку президентської адміністрації обмежити, через неофіційну й негласну цензуру новинних програм, свободу висловлення думок на телебаченні, яке для переважної більшості українців залишається основним джерелом інформації.
Проведені Хьюман Райтс Вотч докладні інтерв'ю з журналістами й аналітиками в області ЗМІ підтвердили існування в Управлінні інформаційної політики адміністрації президента практики закритих директив, відомих як темники. Своє розслідування ми почали після того, як у вересні 2002 р. голова парламентського Комітету зі свободи слова й інформації М.Томенко вперше оприлюднив такі документи, а журналісти все активніше заговорили про їх вплив на подачу новин. Ці вказівки, які іноді підкріплюються дзвінком із президентської адміністрації, грають роль прямих інструкцій редакторам щодо того, які теми потрібно освітлювати у новинах і як саме. Оскільки ігнорування директив адміністрації здатне викликати наслідки, редактори виявляються скованими у виробленні редакційної політики, а журналісти не мають можливості забезпечити збалансовану подачу новин.
Знеособлений характер директив дозволяє інстанціям щодо регулювання ЗМІ заперечувати існування якої-небудь неофіційної цензури. Представники президентської адміністрації і Держкомітету з інформаційної політики, телебачення і радіомовлення стверджують, що єдині документи, які розсилаються адміністрацією на телеканали, - це щотижневі прес-релізи про діяльність президента, що не має нічого спільного з яким-небудь примусом. Однак як інтерв'ю Хьюман Райтс Вотч із журналістами, так і все більша одноманітність новинних програм свідчать про ефективність впливу директив президентської адміністрації на свободу вислову переконань й інформаційну журналістику на ТБ.
Відповідно до вказівок адміністрації подача політичних новин тепер не супроводиться критикою президента й членів його команди. При цьому інформація про інших політиків й опозиційні партії спотворюється або замовчується. Найбільш яскравий приклад пов'язаний із висвітленням масових демонстрацій 16 вересня, коли по ТБ йшли надто схожі репортажі і відеокадри, але не пояснювалося, хто саме вийшов на демонстрацію, у чому полягають їх вимоги і куди прямують демонстранти.
За останній рік декілька телеканалів, що вважаються опозиційними до президента, зазнавали необґрунтованих судових позовів, податкових перевірок, були позбавленні ліцензії, що у ряді випадків приводило до їх закриття. Редактори й журналісти добре зрозуміли, що невиконання вказівок президентської адміністрації здатне викликати наслідки. Хьюман Райтс Вотч вважає, що Верховна Рада могла б серйозно допомогти у позбавленні телеканалів політично мотивованих санкцій, звернувшись до проблеми політизації і непрозорості Національної ради з телебачення й радіомовлення, що займається видачею ліцензій на віщання. Склад Ради призначається парламентом і президентом, причому в останнього зберігаються повноваження по зняттю окремих членів і можливості щодо надання політичного впливу на процес прийняття рішень. Цьому впливовому органу бракує незалежності, необхідної для забезпечення достовірно рівних умов і відвертості у процесі ліцензування й регулювання.
Головні редактори телеканалів, які змушені підкорятися вказівкам зверху, тепер проводять гранично вузьку редакційну політику, відповідну до вказівок президентської адміністрації. Вимоги останньої акцентувати певну політичну позицію і замовчувати точку зору опозиції привели також до серйозних змін структури мовлення на багатьох телеканалах і до скорочення об'єму і спектру новин і аналітичних програм.
Протягом останніх місяців деякі журналісти на знак протесту проти посилення цензури пішли з роботи, інші - на яких чиниться такий же тиск вважали за краще залишитися. Оскільки вплив політичної цензури розповсюджується на всі провідні телеканали, перехід на інший канал стає безглуздим і звільнення означає прощання з тележурналістикою взагалі. У цій ситуації багато хто з журналістів продовжують працювати у непростих умовах, вдаючись до самоцензури або, незважаючи на постійний ризик, роблячи збалансовані новини. В окремих випадках журналістів за відмову виконувати директиви президентської адміністрації переводять на другорядні посади, залишають без зарплати або погрожують їм санкціями.
В атмосфері залякувань редактори і журналісти видають новини згідно з вказівками. Випуски новин стали беззубими й тенденційними і фактично не відрізняються один від одного на всіх каналах. Значну частину часу і зусиль журналісти витрачають на те, щоб вгадати й витлумачити політичні переваги президентської адміністрації. Наслідком цього стає зниження пріоритетності соціально-економічних репортажів і скорочення їх частки у сітці мовлення. У результаті цілий ряд тем не отримує докладного й достовірного висвітлення, що напряму обмежує право глядачів на інформацію.
Свобода висловлення думок і доступ до інформації про події політичного, економічного і соціального життя мають вирішальне значення для підзвітності виконавчої влади - наріжного каменя демократії. Цензура офіційна або неофіційна - несумісна з демократією й законністю. Така практика виконавчої влади суперечить зобов'язанням України по статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод і статті 19 Міжнародного пакту про цивільні й політичні права. Свобода висловлення думок і переконань гарантується також Конституцією й законами України. Сподіваємося, що українська влада на найвищому рівні вживуть заходів з дотримання міжнародних зобов'язань і внутрішнього законодавства в області свободи висловлення переконань. У зв'язку з цим ми закликаємо Верховну Раду:
- Забезпечити невідкладне дотримання зобов'язань в області свободи висловлення переконань згідно з Європейською конвенцією і Міжнародним пактом про цивільні й політичні права.
- Забезпечити припинення цензури через дотримання чинного законодавства про її заборону.
- Оперативно провести ретельну перевірку діяльності посадових осіб, причетних до здійснення цензури або інших порушень відносно представників ЗМІ, і притягнути до відповідальності винних.
- Розглянути можливість внесення змін до Статті 5 Закону про Національну раду з телебачення і радіомовлення в інтересах забезпечення відвертості і прозорості процедури призначення й виведення з її складу, а також безумовної незалежності Ради.
Дякуємо за увагу до піднятих питань".
Щиро ваша, Елізабет Андерсен, виконавчий директор відділу Хьюман Райтс Вотч по Європі і Центральній Азії
"Шановний пане Спікер!
Шановні Депутати!
Хьюман Райтс Вотч вітає майбутні слухання у Верховній Раді з проблеми політичної цензури як важливий крок у напрямі поліпшення ситуації зі свободою висловлення думок і переконань на Україні і має честь запропонувати вашій увазі короткі висновки наших недавніх досліджень неофіційної політичної цензури, яку практикує адміністрація президента. Сподіваємося, що наші міркування виявляться для вас небезінтересними.
Хьюман Райтс Вотч є міжнародною неурядовою організацією, яка проводить моніторинг ситуації з правами людини приблизно у 70 країнах світу. Не займаючи яку-небудь сторону, ми займаємося дослідженнями і висвітленням проблем прав людини на території колишнього СРСР із кінця 1970-х років. Що стосується свободи висловлення переконань, то ми працювали з цієї проблеми у багатьох країнах, включаючи США, Туреччину, Узбекистан, Єгипет і Китай.
За останні десять років українські ЗМІ, особливо преса й інтернет-ресурси, стали представляти широкий спектр поглядів. Однак об'єктивна подача матеріалу з одного джерела залишається, швидше, винятком унаслідок тиску з найрізноманітніших сторін, який чиниться на засоби масової інформації й окремих журналістів. Особливу стурбованість Хьюман Райтс Вотч викликають свідчення про спроби з боку президентської адміністрації обмежити, через неофіційну й негласну цензуру новинних програм, свободу висловлення думок на телебаченні, яке для переважної більшості українців залишається основним джерелом інформації.
Проведені Хьюман Райтс Вотч докладні інтерв'ю з журналістами й аналітиками в області ЗМІ підтвердили існування в Управлінні інформаційної політики адміністрації президента практики закритих директив, відомих як темники. Своє розслідування ми почали після того, як у вересні 2002 р. голова парламентського Комітету зі свободи слова й інформації М.Томенко вперше оприлюднив такі документи, а журналісти все активніше заговорили про їх вплив на подачу новин. Ці вказівки, які іноді підкріплюються дзвінком із президентської адміністрації, грають роль прямих інструкцій редакторам щодо того, які теми потрібно освітлювати у новинах і як саме. Оскільки ігнорування директив адміністрації здатне викликати наслідки, редактори виявляються скованими у виробленні редакційної політики, а журналісти не мають можливості забезпечити збалансовану подачу новин.
Знеособлений характер директив дозволяє інстанціям щодо регулювання ЗМІ заперечувати існування якої-небудь неофіційної цензури. Представники президентської адміністрації і Держкомітету з інформаційної політики, телебачення і радіомовлення стверджують, що єдині документи, які розсилаються адміністрацією на телеканали, - це щотижневі прес-релізи про діяльність президента, що не має нічого спільного з яким-небудь примусом. Однак як інтерв'ю Хьюман Райтс Вотч із журналістами, так і все більша одноманітність новинних програм свідчать про ефективність впливу директив президентської адміністрації на свободу вислову переконань й інформаційну журналістику на ТБ.
Відповідно до вказівок адміністрації подача політичних новин тепер не супроводиться критикою президента й членів його команди. При цьому інформація про інших політиків й опозиційні партії спотворюється або замовчується. Найбільш яскравий приклад пов'язаний із висвітленням масових демонстрацій 16 вересня, коли по ТБ йшли надто схожі репортажі і відеокадри, але не пояснювалося, хто саме вийшов на демонстрацію, у чому полягають їх вимоги і куди прямують демонстранти.
За останній рік декілька телеканалів, що вважаються опозиційними до президента, зазнавали необґрунтованих судових позовів, податкових перевірок, були позбавленні ліцензії, що у ряді випадків приводило до їх закриття. Редактори й журналісти добре зрозуміли, що невиконання вказівок президентської адміністрації здатне викликати наслідки. Хьюман Райтс Вотч вважає, що Верховна Рада могла б серйозно допомогти у позбавленні телеканалів політично мотивованих санкцій, звернувшись до проблеми політизації і непрозорості Національної ради з телебачення й радіомовлення, що займається видачею ліцензій на віщання. Склад Ради призначається парламентом і президентом, причому в останнього зберігаються повноваження по зняттю окремих членів і можливості щодо надання політичного впливу на процес прийняття рішень. Цьому впливовому органу бракує незалежності, необхідної для забезпечення достовірно рівних умов і відвертості у процесі ліцензування й регулювання.
Головні редактори телеканалів, які змушені підкорятися вказівкам зверху, тепер проводять гранично вузьку редакційну політику, відповідну до вказівок президентської адміністрації. Вимоги останньої акцентувати певну політичну позицію і замовчувати точку зору опозиції привели також до серйозних змін структури мовлення на багатьох телеканалах і до скорочення об'єму і спектру новин і аналітичних програм.
Протягом останніх місяців деякі журналісти на знак протесту проти посилення цензури пішли з роботи, інші - на яких чиниться такий же тиск вважали за краще залишитися. Оскільки вплив політичної цензури розповсюджується на всі провідні телеканали, перехід на інший канал стає безглуздим і звільнення означає прощання з тележурналістикою взагалі. У цій ситуації багато хто з журналістів продовжують працювати у непростих умовах, вдаючись до самоцензури або, незважаючи на постійний ризик, роблячи збалансовані новини. В окремих випадках журналістів за відмову виконувати директиви президентської адміністрації переводять на другорядні посади, залишають без зарплати або погрожують їм санкціями.
В атмосфері залякувань редактори і журналісти видають новини згідно з вказівками. Випуски новин стали беззубими й тенденційними і фактично не відрізняються один від одного на всіх каналах. Значну частину часу і зусиль журналісти витрачають на те, щоб вгадати й витлумачити політичні переваги президентської адміністрації. Наслідком цього стає зниження пріоритетності соціально-економічних репортажів і скорочення їх частки у сітці мовлення. У результаті цілий ряд тем не отримує докладного й достовірного висвітлення, що напряму обмежує право глядачів на інформацію.
Свобода висловлення думок і доступ до інформації про події політичного, економічного і соціального життя мають вирішальне значення для підзвітності виконавчої влади - наріжного каменя демократії. Цензура офіційна або неофіційна - несумісна з демократією й законністю. Така практика виконавчої влади суперечить зобов'язанням України по статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод і статті 19 Міжнародного пакту про цивільні й політичні права. Свобода висловлення думок і переконань гарантується також Конституцією й законами України. Сподіваємося, що українська влада на найвищому рівні вживуть заходів з дотримання міжнародних зобов'язань і внутрішнього законодавства в області свободи висловлення переконань. У зв'язку з цим ми закликаємо Верховну Раду:
- Забезпечити невідкладне дотримання зобов'язань в області свободи висловлення переконань згідно з Європейською конвенцією і Міжнародним пактом про цивільні й політичні права.
- Забезпечити припинення цензури через дотримання чинного законодавства про її заборону.
- Оперативно провести ретельну перевірку діяльності посадових осіб, причетних до здійснення цензури або інших порушень відносно представників ЗМІ, і притягнути до відповідальності винних.
- Розглянути можливість внесення змін до Статті 5 Закону про Національну раду з телебачення і радіомовлення в інтересах забезпечення відвертості і прозорості процедури призначення й виведення з її складу, а також безумовної незалежності Ради.
Дякуємо за увагу до піднятих питань".
Щиро ваша, Елізабет Андерсен, виконавчий директор відділу Хьюман Райтс Вотч по Європі і Центральній Азії
