У Януковича попереду дефіцит і інфляція?
Понеділок, 18 жовтня 2004, 12:58
Одного знайомого бізнесмена одна з місцевих держадміністрацій запросила на бесіду і дуже настійливо порекомендувала йому не збільшувати роздрібні ціни на продукти, які продає ця фірма (передусім, ковбасні вироби), вище рівня, який було зазначено чиновниками.
Тепер мій знайомий бідкається: якщо дотримуватися запропонованих адміністрацією цін, доведеться працювати з явним збитком. Але його фірма є товариством з обмеженою відповідальністю. Згідно з п.4 ст.144 Цивільного кодексу, якщо товариство закінчить рік із збитком, воно має або зменшити свій статутний капітал, або ліквідуватися.
Аби вижити під тиском "суто економічних методів" уряду Януковича, у фірми мого знайомого є фактично один вихід: не закуповувати в оптовиків і, відповідно, не продавати на роздрібному ринку товари, на які встановлено граничні ціни.
До цього висновку, впевнений мій знайомий, послухавши рекомендації чиновників, прийдуть керівники багатьох роздрібних фірм.
Таким чином, якщо уряд і місцеві держадміністрації будуть дійсно послідовними (як обіцяють відповідні біг-борди) і жорстко не дозволятимуть збільшувати роздрібні ціни, вже найближчим часом на полицях магазинів може виникнути дефіцит товарів найбільш "соціальних", найбільш споживаних найбіднішими верствами населення (що, до речі, може стимулювати відродження "чорного ринку" в Україні і масові спекуляції).
Криза антикризового управління
Передусім цей прогноз стосується дешевих сортів м’ясних виробів, а також, дуже ймовірно, олії й цукру.
Скажу відразу, що:
а) ці товари входять до десятка таких, на які українці витрачають найбільше коштів (цукор взагалі є другим найспоживанішим в Україні продуктом після пшеничного хліба);
б) ці товари, окрім олії, за перші 9 місяців 2004 ввійшли до п’ятірки товарів і послуг, ціна на які, за даними Держкомстату, зростала найбільше(м’ясо подорожчало на 37,8%, цукор – на 12,3%);
в) є об’єктивні причини для подорожчання(і подальшого подорожчання) цих товарів.
Наприклад, для подорожчання соняшникової олії й цукру такими причинами є погіршення обсягу і якості цьогорічного врожаю соняшника і цукрового буряка. У свою чергу, одна з причин подорожчання м’яса полягає в тому, що за два роки прем’єрства Януковича, за даними Держкомстату, поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 1,5 млн., свиней – на 2,5 млн. голів.
Тому, заяву першого віце-прем’єра Миколи Азарова про те, що причин для зростання цін на м’ясо не існує, у всьому, мовляв, винуваті кияни (які занадто багато, на думку першого віце-прем’єра, їдять м’яса) і спекулянти, можна вважати, м’яко кажучи, не зовсім об’єктивною.
Загалом, якщо проаналізувати усі заяви уряду Януковича під час трьох криз – зернової, паливної і м’ясної – то доходиш висновку, що із двох "ізвєчно рускіх" питань Чернишевського – "що робити?" і "хто винуватий?" – уряд реально може знайти відповідь лише на останнє.
Хоча навіть ця відповідь не є занадто оригінальною. Спекулянти винні в зерновій кризі. Спекулянти винні в паливній кризі. Спекулянти винні у м’ясній кризі. Що ж, горе тому уряду, у країні якого так безмежно панують спекулянти (до того ж, деякими діями, як описано вище, влада їх навіть стимулює).
Влада ж винна лише в одному – кризі управління, прогнозування й реагування на подібні кризи. А ще є дуже очевидною "криза жанру" команди аналітиків і політтехнологів діючого прем’єра. Прем’єр Янукович зіткнувся з трьома кризами і по суті не зміг подолати жодної.
Інфляції не уникнути
Утім, було б ще півбіди, якби він просто не вирішував проблеми. Але він втручається, і своїм втручанням погіршує їх. Чи можуть, наприклад, м’ясозаготівлі бути вдячними уряду Януковича за пропозиції обмежити експорт і розширити імпорт м’яса (міністр Віктор Слаута навіть наполягав на імпортуванні м’яса через вільні економічні зони)?
Це реально може привести до втрати вітчизняними виробниками великої частини ринку. До того ж, експорт цього року і так значно знижувався, але це аж ніяк не стабілізувало ціни на внутрішньому ринку.
Так само навряд чи будуть вдячні Януковичу і торговельні структури, рентабельність яких постійно падає. Передусім, через те, що при високому рівні зростання індексу цін виробників (18,4% за перші 9 місяців 2004 р.), влада стримує зростання індексу споживчих цін (5,6%).
Втрата прибутку торговельних структур, по-перше, негативно вплине на рівень надходжень до держбюджету від цього податку (а це – чергова загроза виконанню соціальних програм).
По-друге, торговельні компанії, як тільки знизиться адміністративний тиск на процеси ціноутворення (що, імовірно, станеться після виборів), будуть намагатися надолужити втрачену через дії уряду рентабельність.
Що значно пожвавить інфляційні процеси в країні. Інфляцію буде стимулювати й інший розрив. Штучне збільшення доходів населення (передусім через пенсійні доплати) веде до зростання попиту.
Але справа в тому, що зростання попиту буде занадто випереджати пропозицію товарів. Підприємці просто не зможуть вчасно задовольнити це зростання. По-перше, через зафіксовані на дуже низькому рівні ціни, по-друге, через зростання адміністративного тиску в податковому адмініструванні (передбачається, що брак обігових коштів, викликаний боргом із повернення ПДВ, уряд Януковича доповнить заморожуванням ще частини коштів підприємств на ПДВ-рахунках, також кошти будуть витрачатися і на касові апарати і на голограми, через які будуть збиратися в держбюджет додаткові кошти).
А цей тиск вимагає додаткових витрат виробників (і на адміністративні процедури, і на хабарі).
Фактично, українська економіка опиняється в ситуації дещо схожій на останні роки СРСР – гроші в населення є, попит є, а от товарів майже немає. Але в Союзі до 1991 інфляції начебто не існувало. Непокрита товарами готівка просто осіла і "згоріла" на рахунках Ощадбанку, в Україні ж її спалить інфляція.
Автор: Сергій Кисельов, Координатор економічних програм Школи політичної аналітики при НаУКМА
Тепер мій знайомий бідкається: якщо дотримуватися запропонованих адміністрацією цін, доведеться працювати з явним збитком. Але його фірма є товариством з обмеженою відповідальністю. Згідно з п.4 ст.144 Цивільного кодексу, якщо товариство закінчить рік із збитком, воно має або зменшити свій статутний капітал, або ліквідуватися.
Аби вижити під тиском "суто економічних методів" уряду Януковича, у фірми мого знайомого є фактично один вихід: не закуповувати в оптовиків і, відповідно, не продавати на роздрібному ринку товари, на які встановлено граничні ціни.
До цього висновку, впевнений мій знайомий, послухавши рекомендації чиновників, прийдуть керівники багатьох роздрібних фірм.
Таким чином, якщо уряд і місцеві держадміністрації будуть дійсно послідовними (як обіцяють відповідні біг-борди) і жорстко не дозволятимуть збільшувати роздрібні ціни, вже найближчим часом на полицях магазинів може виникнути дефіцит товарів найбільш "соціальних", найбільш споживаних найбіднішими верствами населення (що, до речі, може стимулювати відродження "чорного ринку" в Україні і масові спекуляції).
Криза антикризового управління
Передусім цей прогноз стосується дешевих сортів м’ясних виробів, а також, дуже ймовірно, олії й цукру.
Скажу відразу, що:
а) ці товари входять до десятка таких, на які українці витрачають найбільше коштів (цукор взагалі є другим найспоживанішим в Україні продуктом після пшеничного хліба);
б) ці товари, окрім олії, за перші 9 місяців 2004 ввійшли до п’ятірки товарів і послуг, ціна на які, за даними Держкомстату, зростала найбільше(м’ясо подорожчало на 37,8%, цукор – на 12,3%);
в) є об’єктивні причини для подорожчання(і подальшого подорожчання) цих товарів.
Наприклад, для подорожчання соняшникової олії й цукру такими причинами є погіршення обсягу і якості цьогорічного врожаю соняшника і цукрового буряка. У свою чергу, одна з причин подорожчання м’яса полягає в тому, що за два роки прем’єрства Януковича, за даними Держкомстату, поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 1,5 млн., свиней – на 2,5 млн. голів.
Тому, заяву першого віце-прем’єра Миколи Азарова про те, що причин для зростання цін на м’ясо не існує, у всьому, мовляв, винуваті кияни (які занадто багато, на думку першого віце-прем’єра, їдять м’яса) і спекулянти, можна вважати, м’яко кажучи, не зовсім об’єктивною.
Загалом, якщо проаналізувати усі заяви уряду Януковича під час трьох криз – зернової, паливної і м’ясної – то доходиш висновку, що із двох "ізвєчно рускіх" питань Чернишевського – "що робити?" і "хто винуватий?" – уряд реально може знайти відповідь лише на останнє.
Хоча навіть ця відповідь не є занадто оригінальною. Спекулянти винні в зерновій кризі. Спекулянти винні в паливній кризі. Спекулянти винні у м’ясній кризі. Що ж, горе тому уряду, у країні якого так безмежно панують спекулянти (до того ж, деякими діями, як описано вище, влада їх навіть стимулює).
Влада ж винна лише в одному – кризі управління, прогнозування й реагування на подібні кризи. А ще є дуже очевидною "криза жанру" команди аналітиків і політтехнологів діючого прем’єра. Прем’єр Янукович зіткнувся з трьома кризами і по суті не зміг подолати жодної.
Інфляції не уникнути
Утім, було б ще півбіди, якби він просто не вирішував проблеми. Але він втручається, і своїм втручанням погіршує їх. Чи можуть, наприклад, м’ясозаготівлі бути вдячними уряду Януковича за пропозиції обмежити експорт і розширити імпорт м’яса (міністр Віктор Слаута навіть наполягав на імпортуванні м’яса через вільні економічні зони)?
Це реально може привести до втрати вітчизняними виробниками великої частини ринку. До того ж, експорт цього року і так значно знижувався, але це аж ніяк не стабілізувало ціни на внутрішньому ринку.
Так само навряд чи будуть вдячні Януковичу і торговельні структури, рентабельність яких постійно падає. Передусім, через те, що при високому рівні зростання індексу цін виробників (18,4% за перші 9 місяців 2004 р.), влада стримує зростання індексу споживчих цін (5,6%).
Втрата прибутку торговельних структур, по-перше, негативно вплине на рівень надходжень до держбюджету від цього податку (а це – чергова загроза виконанню соціальних програм).
По-друге, торговельні компанії, як тільки знизиться адміністративний тиск на процеси ціноутворення (що, імовірно, станеться після виборів), будуть намагатися надолужити втрачену через дії уряду рентабельність.
Що значно пожвавить інфляційні процеси в країні. Інфляцію буде стимулювати й інший розрив. Штучне збільшення доходів населення (передусім через пенсійні доплати) веде до зростання попиту.
Але справа в тому, що зростання попиту буде занадто випереджати пропозицію товарів. Підприємці просто не зможуть вчасно задовольнити це зростання. По-перше, через зафіксовані на дуже низькому рівні ціни, по-друге, через зростання адміністративного тиску в податковому адмініструванні (передбачається, що брак обігових коштів, викликаний боргом із повернення ПДВ, уряд Януковича доповнить заморожуванням ще частини коштів підприємств на ПДВ-рахунках, також кошти будуть витрачатися і на касові апарати і на голограми, через які будуть збиратися в держбюджет додаткові кошти).
А цей тиск вимагає додаткових витрат виробників (і на адміністративні процедури, і на хабарі).
Фактично, українська економіка опиняється в ситуації дещо схожій на останні роки СРСР – гроші в населення є, попит є, а от товарів майже немає. Але в Союзі до 1991 інфляції начебто не існувало. Непокрита товарами готівка просто осіла і "згоріла" на рахунках Ощадбанку, в Україні ж її спалить інфляція.
Автор: Сергій Кисельов, Координатор економічних програм Школи політичної аналітики при НаУКМА
