Вони знали, що їх посадять, але продовжували боротьбу. 50 років Українській Гельсінській групі
Усім привіт! Сьогодні в УП.Ранок хочемо згадати людей, які відкрито виступили проти радянської системи, знаючи, що за це їх ув'язнять. Рівно 50 років тому постала Українська Гельсінська група. Про стеження КДБ, неминучість арешту й рішення продовжувати боротьбу говоримо з її учасником Йосифом Зісельсом.
У нас уже були навички конспіративної роботи
9 листопада 1976 року у Москві у квартирі російського правозахисника Олександра Гінзбурга розпочалася таємна пресконференція для іноземних журналістів. Спікером був український філософ та письменник Микола Руденко. З імпровізованої трибуни він оголосив, що в Києві група активістів створила нову організацію: Українську Гельсінську групу.
Мета організації – спостерігати за дотриманням виконання Гельсінських угод на території УРСР. Міжнародне зобовʼязання дотримуватися принципів захисту прав людини Союз взяв на себе у 1975 році. Саме це спричинило створення легальних правозахисних організацій (тих, які діють відкрито – УП) по республіках "тюрми народів".
У той ж день, коли оголосили про створення УГГ, невідомі трощать цеглою вікна в будинку Руденка. Але члени групи були готовими до такої реакції радянської каральної системи. Усі члени організації знали, що на них чекатиме арешт. І страхи не були безпідставними: через три місяці після заснування Української Гельсінської групи радянська влада затримала перших серед її учасників.
"В УГГ зібралися дуже різні люди: і колишні комуністи, і колишні в'язні сталінських таборів. Це були буквально день і ніч в одній організації. Група змогла об'єднати людей, яких раніше було складно уявити разом. Ми не започаткували визвольну боротьбу, а стали її продовжувачами в нових історичних умовах", – коментує для УП. Ранок член УГГ, диседент Йосиф Зісельс.
Серед засновників, окрім Руденка, були правозахисниця Оксана Мешко, генерал-майор і дисидент Петро Григоренко, юрист і колишній політв'язень Левко Лук'яненко, учитель і правозахисник Олекса Тихий, письменник-фантаст Олесь Бердник, мікробіологиня та правозахисниця Ніна Строката-Караванська, юрист і колишній політв'язень Іван Кандиба. А також молоді правозахисники інженер Мирослав Маринович і історик Микола Матусевич.
"Якщо розглядати визвольну боротьбу як безперервний процес, важко виокремити якийсь один визначальний етап. У 1970-х роках уже був накопичений певний досвід, знання, зокрема навички конспіративної роботи. І саме тоді склалися обставини, які дозволили цьому досвіду проявитися в діяльності УГГ. Причому обставини склалися не випадково – до цього підводили процеси у світі", – говорить Зісельс.
Про діяльність групи українці переважно дізнавалися з "ворожих медіа". Коли УГГ завершувала черговий меморандум – члени групи передавали його російським дисидентам, а ті – іноземним журналістам та дипломатам. Саме так публічні заяви УГГ дипломатичною поштою потрапляли за кордон та в іноземні медіа. І оминаючи глушилки, лунали на Радіо Свобода чи BBC.
Коли я приходив до Мешко, нас записував КДБ
Після перших арештів засновників УГГ до організації доєднуються нові активісти, щоб поміняти тих, хто потрапив у табори. Членами групи в 1977-1978 роках стали зокрема письменник Василь Стус, художниця Стефанія Шабатура, син Романа Шухевича – Юрій, Василь Романюк – майбутній патріарх Володимир, та фізик Йосиф Зісельс.
Зісельс український дисидент єврейського походження родом з Чернівців. Шлях супротиву він обрав на другому курсі університету, коли зрозумів, що в лабораторії він не просто займається наукою, а вирощує кристали, які використовуються для самонаведення ракет. Він згадує, що тоді уже читав Сахарова – і в один момент зрозумів, що потрібно шукати інший шлях.
Зісельс починає цікавитися та передруковувати самвидав, слухає іноземне радіо, налагоджує контакти з дисидентами і починає документувати злочини Радянського союзу. Зісельс збирає свідчення про застосування каральної психіатрії проти політичних діячів.
"Мій шлях у дисидентство був частково зумовлений обставинами, але водночас це був свідомий вибір. У 1968 році я остаточно зрозумів, що не хочу бути фізиком, захищати дисертації чи викладати. Я хотів бути дисидентом. Не важливо, ким зароблятиму на життя.
Водночас знайти українських дисидентів було непросто. Після репресій 1960-х років вони були змушені обмежити коло контактів, фактично самоізолюватися. На Буковині я не мав до кого звернутися, тому на початку 1970-х почав шукати однодумців на заході України та в Києві. Зрештою, мій шлях у дисидентський рух проліг через співпрацю з московською "Хроникой текущих событий"", – говорить дисидент.
Зісельс згадує, що з групою його познайомила дисидентка, членкиня УГГ Ольга Гейко, яка привела фізика до Оксани Мешко. Але жінка постійно відмовляла чоловіка від вступу в групу через загрозу арешту.
"Оксана Мешко спочатку не хотіла приймати нас до УГГ. Вона казала: "Я не штовхатиму вас у в'язницю своїм рішенням. Ви ж бачите, що всіх посадили". Вона й сама тоді не знала, чи не заарештують її наступного дня.
А для нас була важлива тяглість, неперервність боротьби. Група мала продовжувати працювати, попри арешти. Я розумів, що нас теж можуть посадити. Звісно, я не хотів сидіти, жодна нормальна людина не хоче, але допускав таку можливість і готувався до неї. Як кажуть у "зеківському" середовищі: "Відсидимо не гірше, ніж інші"", – розповідає про свій вступ до УГГ Зісельс.
На думку дисидента, одним з останніх аргументів для Мешко було те, що їх постійно знімали на неприховану камеру, яка була встановлена у будинку навпроти. Тобто в КДБ і так знали хто цікавиться вступом у групу.
"Після вступу до УГГ я продовжував займатися тим чим і займався: документував порушення прав людини на заході України та розслідував використання психіатрії для політичних репресій. Раніше передавав інформацію до Москви, а тепер ще й Оксані Мешко. Я розумів, що арешт – лише питання часу: вже мав конфлікти з КДБ та обшуки вдома. Михайло Горинь відмовляв мене вступати до групи й попереджав: "Пів року – і тебе посадять". Він помилився. Мене заарештували вже через чотири місяці", – саме так пригадує Зісельс.
Коли ми запитали у Зісельса як він може підсумувати роботу УГГ, то він відповів, що можливо в моменті не вдалося добитися швидких змін. Адже членів групи фактично одразу затримували. Але їхня впертість вплинула на пізнішу появу політичних, правозахисних, культурних та релігійних ініціатив, які продовжили відстоювати незалежність України вкінці 80-их.
- Російські удари по енергетиці: блекаут на Дніпропетровщині та відключення без графіків
На Дніпропетровщині без світла залишилися понад 600 тисяч споживачів. Лікарні та об'єкти критичної інфраструктури переходили на генератори. У Києві, в області та в Дніпрі застосовували екстрені відключення звичні погодинні графіки не діяли. Росіяни також знищили електропідстанцію на Житомирщині та вдарили по котельні в Житомирі, в частині міста призупинили подачу тепла.
Увечері неділі росіяни також атакували Кременчук ударними дронами. Пошкоджені багатоквартирний будинок і готель, в обох виникли пожежі. Тяжко поранений 16-річний хлопець і ще 6 людей. Рятувальники врятували 15 людей.
Загалом за тиждень Росія випустила по Україні 115 ракет, майже 1900 керованих авіабомб і понад 3000 ударних дронів, повідомив Зеленський. Значну частину ракет виготовили цього року.
У суботу, 7 листопада, 24-річний громадянин Польщі в'їхав автомобілем на центральну площу Ринок і відкрив вогонь по перехожих. Його знешкодили після перестрілки, під час якої поранили двох поліцейських. Після операцій їхній стан стабільний, нападник залишається у критичному стані.
У будинку стрільця знайшли тіла його батьків і сестри. За даними прокуратури, обидва напади скоїла одна людина. Стрілянину розслідують як теракт. За даними МВС, нападник діяв сам і захоплювався ультраправими ідеологіями. У Польщі оголосили дводенну національну жалобу.
Чому це важливо: після російського удару по Північному мосту в столиці рух ним перекривали в обидва боки. На випадок проблем із мостами та перебоїв у роботі метро Зеленський доручив уряду підготувати резерв автобусів і програму безоплатного проїзду. Щоправда, дати запуску чи джерел фінансування такої програми ні президент, ні уряд поки не назвали. Нині разова поїздка в комунальному транспорті Києва коштує 30 гривень.
- Тим часом у Києві змінюють рух на трьох мостах.
Чому це важливо: від сьогодні, 9 листопада, запрацюють резервні схеми сполучення між берегами після російського удару по Північному мосту. Врахуйте зміни, плануючи дорогу:
- На мосту Патона запровадять реверс: із 07:00 до 10:00 три з п'яти смуг працюватимуть у бік правого берега, із 16:00 до 20:00 — лівого.
- На Північному мосту з лівого берега на правий відновлять рух громадського транспорту, у зворотному напрямку — також легковиків. Вантажівки спрямують через Подільський міст.
- На Південному мосту вантажівки в напрямку правого берега переспрямують на Дарницький. Для легковиків і громадського транспорту нових обмежень не буде.
Чому це важливо: за даними Financial Times, демократи в Конгресі США працюють над новим пакетом безпекової допомоги, серед пріоритетів якого – підтримка української енергетики. Його можуть включити до щорічного оборонного законопроєкту, який мають ухвалити до завершення роботи нинішнього Конгресу. Також демократи планують посилити санкції проти оборонного та енергетичного секторів Росії.
Джордж Кент: Вибори показали, що американці обурені політикою Трампа
Дорожнеча, корупція та війна з Іраном зруйнували виборчу коаліцію Трампа, вважає колишній американський дипломат Джордж Кент. Частина прихильників Трампа залишилася вдома, інші підтримали демократів – навіть там, де цього не робили десятиліттями.
Але перемога демократів не означає автоматичного розвороту Вашингтона до України. Конгрес може виділяти гроші й контролювати адміністрацію, проте зовнішню політику ще два роки визначатиме президент.
"Трамп налаштований щодо України вороже і водночас виявляє незбагненну лояльність до Росії", – говорить Кент. На його думку, економічні інтереси президентського оточення впливають на американську дипломатію, а переговори з Москвою створюють ілюзію мирного процесу, поки Росія продовжує війну.
Чим новий Конгрес може обмежити Трампа та як Україні працювати з адміністрацією, чий курс суперечить настроям багатьох американців, – Кент розповів нашому колезі Федору Попадюку. Повну версію розмови дивіться на YouTube-каналі "Кляті питання".
"Ми із Зеленським піднімемось на вершину швейцарських Альп і нап'ємося до втрати свідомості. Такий наш план".
Так генсек НАТО Марк Рютте описав спільний із Володимиром Зеленським план відсвяткувати завершення війни. У нідерландському ток-шоу його запитали про це, згадавши обіцянку попереднього генсека Єнса Столтенберга поїхати із Зеленським на риболовлю. Рютте обрав інший формат – і навіть підтвердив, що вже домовилися. Залишилося лише дочекатися кінця війни.
115 діб
Стільки в середньому тривало перебування військових на позиціях у скаргах, які вони та їхні родини надсилали Офісу військового омбудсмена. За січень – вересень таких звернень було 853. В окремих випадках бійці залишалися на позиціях понад рік.
Водночас дослідження Офісу показало: вже після місяця на позиціях 60% опитаних військових помічали ознаки виснаження. А кожен четвертий після тривалого перебування так і не зміг повністю відновитися.
Сьогодні в Парижі починається дводенна зустріч G7 за участю глав МЗС. Тож стежимо за заявами про підтримку України – передусім щодо ППО, фінансової та енергетичної допомоги. Окреме засідання за участю Андрія Сибіги заплановане на завтра, 10 листопада.
Також сьогодні Франція, Україна та ЄБРР проведуть у Парижі конференцію для залучення коштів на відновлення захисної арки Чорнобильської АЕС, пошкодженої російським ударом у 2025 році.
9 листопада 2022.
Чотири роки тому російське командування публічно оголосило про відступ із Херсона. Генерал Сергій Суровікін запропонував відвести війська на лівий берег Дніпра, а міністр оборони Сергій Шойгу наказав розпочати. Росія готувалася залишити єдиний обласний центр, який захопила від початку повномасштабного вторгнення.
За цим "непростим рішенням" стояли місяці українських боїв та ударів по складах і переправах. ЗСУ поступово позбавляли росіян можливості забезпечувати угруповання на правому березі.
"Ніхто нізвідки просто так не йде, якщо не відчуває сили", – наголосив того вечора Володимир Зеленський.
Але українці ще остерігалися пастки. Влада закликала не вірити російським заявам на слово. У великому тексті УП за 9 листопада один зі співрозмовників припускав, що вихід росіян може тривати близько двох тижнів. Тим часом до повернення українських військових у Херсон залишалося два дні.
Що змусило росіян оголосити про відступ і як українські військові наближали звільнення Херсона? Про події тих днів – дивіться у розмові УП з Романом Костенком, секретарем парламентського Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.