Евроамнезия

Вторник, 19 августа 2008, 11:42

"У мене є інформація, що тут українські диверсанти працюють і рвуть все підряд від нашого імені".
Генерал Борисов, командир "миротворчого" російського контингенту в Грузії

Сподівайся на краще, готуйся до гіршого - каже пострадянська народна приказка. Ця стаття - спеціально надмірно згущені фарби, для того, щоб крізь туман інформаційних воєн проступила наша вірогідна реальність - так, як вона проступила зараз для Грузії.

Росія

"Залейте Грузию напалмом, насадите младенцев на штыки, насилуйте женщин, пытайте стариков - главное, чтобы в прямом эфире, чтобы мы могли мастурбировать на государственное ультранасилие, не вставая со своих диванов. Мы, русские, сегодня - стая озверевших от крови зверей, потерявшая всякую стыдливость, ревущая от восторга, вопящая от запретной, стыдной радости: "Мочи их! Мочи их, *****!"
З LJ-блогу nomina_obscura

Росія п'яніє від власної сили і наглості. І це стосується не тільки уряду, розбещеного газовими мільярдами, а й населення, одурманеного пропагандою. Хамський тон агресора, рясно пересипаний американізмо-європеїзмами типу "миротворці", "гуманітарна катастрофа", разом з репліками про українських ракетників, котрі збивають російські літаки в Грузії і українських диверсантів-гвалтівників гармонійно уживається в думках людей з фразами типу "мочить хохлов".

Ляпас Помаранчевої Революції, повернення українській мові законного статусу державної, тема Голодомору, чітко проголошений (хоча і слабенько втілюваний) курс на інтеграцію в євроатлантичні структури, - всі ці кроки нашої влади є антиімперськими. Все це, разом з синдромом молодшого брата (бач, не вони, а Україна - спадкоємець Київської Русі) мучить Росію, не дає їй відчути себе Імперією.

Технологія "захисту співвітчизників", котрим роздали російські паспорти - провірена і відпрацьована. Від створення і підтримки невизнаних світом режимів до прямого вторгнення - півкроку... Інформаційні (а насправді стратегічніше - дискурсивні) плацдарми захоплено. Питання тільки в тому, наскільки мала відстань між словом і ділом.

Градус висловлювань російських медіа щодо Грузії і України однаковий. Щодо Грузії слова уже стали діями. Точніше, бомбами.

Україна

"Ты же понимаешь, Джордж, что Украина — это даже не государство! Что такое Украина? Часть ее территорий — это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!"
Володимир Путін, президент РФ, 07 квітня 2008 року

Я маю серйозні сумніви щодо того, чи здатний український уряд і українська політеліта до спротиву. Скоріше всього, як тільки запахне смаженим, більшість з них осідлають чартери і махнуть на уже наперед заготовлену нерухомість деінде, покинувши державу напризволяще. Ну, як максимум, організують парочку "урядів України в екзилі", будуть завзято сваритися, вести "переговори", давати інтерв'ю і розробляти "програми"...

Страусяча мовчанка Юлії Тимошенко, невиразні висловлювання Арсенія Яценюка з спробами "балансу", "гуманітарні" ініціативи Партії Регіонів, що повністю повторюють російську риторику – все це дає приводи для песимізму.

Чітко озвучили свою антиімперську позицію тільки НУНС і крайні праві - але цього мало. І навіть останні антиБЮТівські звинувачення секретаріату тут нічого не змінюють: все це більше пахне боротьбою з конкурентами, аніж реальною турботою про українську безпеку.

Не буде й особливого "економічного патріотизму" українських олігархів: їхня власність дісталася їм надто дешевою ціною, щоб жертвувати заради неї життям. Тим більше, успішно перекинутих в офшори капіталів вистачить для безбідного життя внуків і правнуків.

Тихих зрадників, які раптом стали громадянами Росії - більш ніж достатньо. Українська армія – байдужа, убога і п'яна, глибоко совєтська всередині, просочена симпатиками імперської Росії.

Аж цікаво - хто ж виявиться найактивнішою "п'ятою колоною"? Невже мадам омбудсмен Карпачова, котра наругу над державною символікою в Севастополі перетворює в порушення прав людини українськими вояками?

Цікаво, чи передбачає російський сценарій участь цього омбудспішака в запрошенні російських миротворців для "припинення порушень прав людини"?

Європа

"Абсолютно нормально те, що Росія хоче відстоювати інтереси своїх громадян і російськомовних громадян за границею".
Ніколя Саркозі, президент Франції, 12 серпня 2008 року

Я не вірю в зовнішньополітичні гарантії безпеки України. Західний світ такий же ж роз'єднаний, як і в 1938-му. Ніхто не збирається нікому оголошувати війну - Європа не хоче воювати.

Що, французи, німці, голландці і бельгійці підуть війною на Росію, якщо "примушуватимуть до миру" нас? Не вірю! Європі скажуть "сидіть тихо - а то газу не дамо!" - і консенсусу не буде. А без консенсусу, як відомо, в Європі рішення не приймають.

Що ж, виглядає, що Росія давно має тут право вето. Поза цим в самоволку "нові європейці" - Польща і Прибалтика - не підуть. А США самі обмежаться тільки жорсткою риторикою, градус котрої з часом, вірогідно, падатиме - треба ж якось в світі жити...

Зрада Грузії сучасними урядами Старої Європи є зрадою самих себе. І якщо сита Європа думає, що все і далі буде так само, то вона глибоко помиляється.

Росія патологічно хвора на пошук ворогів і експансіоністські марення. Невже їй не захочеться конвертувати своє багатство і мілітарну силу в політичний вплив? Не вірю!

Що буде далі? Може, почнеться все з появи проросійських партій і інформаційних джерел впливу, котрих, як канал "Євроньюс", підкуплять росіяни? Яким буде сценарій далі - "Народний уряд республіки Фінляндія" зразка 1940 року, "рішення народних зборів НДР" чи нове "примушення до миру" вперемішку з "захистом прав людини"?

Яке пропагандистське обґрунтування цьому придумають - "Нова Справжня Європа", "звільнення від американської окупації", "захист від провокаторів, терористів і авантюристів"?

Придушення протестів в Берліні в 1953-му, розгром Празької весни в 1968-му, агресія в Афганістані в 1979-му і введення військ в Польщу в 1980-му, не кажучи про імперську експансію в 19-му столітті, мали б бути достатньою "прививкою" Європи від російської політики. Розширення Європи мало б зробити її сильнішою, та її керманичі обирають шлях в гетто.

Німці вже забули Берлінську стіну. Газ затьмарив мізки європейським керманичам. Невже їм знову хочеться свавілля колаборантських урядів і танків на площах?

Ми

Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Тарас Шевченко

Європа в своєму глупстві не розуміє, що Росія кине проти неї на передову саме українське м'ясо, і в першу чергу - кримського і донбаського походження. Так було в 1914-му, 1953-му і 1968-му. Імперія завжди кидає жителів підкорених територій на передову - чому зараз має бути інакше?

Жителів Криму, котрі взяли російські паспорти, чекає доля цхінвальців - життя в зоні нестабільності. Вони самі вибирають собі таке майбутнє - але вони ж принесуть його всім нещасним жителям півострова. Безсилля і беззаконня, тріумф злочинності, кров, грабунок і зґвалтування, руїни і голод – все це, як і зараз в Грузії, відбуватиметься під опікою "миротворців".

У випадку російської інвазії Україну чекає чергова політична еміграція - сотні тисяч найактивніших, найосвіченіших, наймодерніших. І я впевнений, що Росія стимулюватиме цю еміграцію - політичним, культурним, економічним тиском.

Та в перспективі українська державність справді відбулася. І навіть у випадку окупації вона таки відновиться - як це сталося, наприклад, з Естонією, яка за всі історичні часи до 1991 року була незалежною тільки 20 років - з 1918 по 1940-й.

Росія уже програла цю війну - і неважливо скільки битв вона виграє. І навіть якщо полізе на нашу землю - її окупація закінчиться так само безславно, як і радянська епоха.

За це нам доведеться заплатити страшну ціну - як мінімум, втраченим поколінням, як максимум - частиною території і культурної ідентичності. Але тоді ми справді цінуватимемо нашу незалежність, котру зараз маємо наче просто так.

Наше ж питання - як творити і оберігати Україну всередині себе. Так, як це зробили чехи і словаки, угорці і поляки, естонці, литовці і латвійці після радянської окупації. І народити її знову, коли мине імперська зима.

Остап Кривдик, політолог, активіст



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде