Миссис Катастрофа или Почему хочется как лучше, а выходит - как всегда

Четверг, 27 ноября 2008, 15:54

Не встигли українські громадяни прийти до тями від падіння гривні, а українські політики проаналізувати ще одні пропозиції українського прем’єра по формуванню чергової коаліції - аж тут раптом світ ощасливили черговим фундаментальним історичним твором глави українського уряду у спеціальному випуску журналу "The Economist" "Світ у 2009 році" під назвою "Відповідь на російське питання".

Прочитала, згадала статтю чарівного українського політика з косою в Foreign Affairs  із закликами  всім разом стримувати Росію – і зрозуміла: мовчати, поки ще працює Українська правда, не можна. Отож.

Стаття прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, хоча ніби то присвячена російській тематиці, насправді є серйозною спробою представити світу (про внутрішньо українського читача, вочевидь, спічрайтери Тимошенко забули – хто в Єнакієво чи навіть у Львові читає Економіст?) нову геополітичну модель подальшого розвитку континенту - чим не зайняття для прем’єр-міністра в час економічної кризи?

Модель виявилася вражаючою. Судіть самі.

Як повідомляє офіційний веб-сайт КМУ, "Прем’єр-міністр України сподівається, що Європа почне вирішувати стратегічне завдання щодо вакууму безпеки, який виник в країнах, що знаходяться між Європейським Союзом та Росією".

Уявляю, як весь український Генштаб із спецслужбами разом починає зістрибувати з ліжок і терміново виясняти – що ж це за простір, де раптом виник вакуум безпеки?

Що ж це за простір між ЄС і РФ, де не існує нічого? Адже вакуум -  це "1) простір, у якому немає нічого, порожнеча; 2) відсутність чи брак чого-небудь".

Де це раптом повна відсутність безпеки? Молодова? Білорусь? Виявляється – Україна…

Але така констатація керівника виконавчої гілки влади ще нічого – страшніше далі. Як пише сайт КМУ, "Прем’єр-міністр порівнює сьогоднішні відносини між Україною та Росією з відносинами між Німеччиною та Францією у післявоєнний період та називає їх моделлю для побудови відносин між нашими сусідніми країнами."

Цікаво... Чи пам’ятає читач модель відносин Німеччини та Франції у післявоєнний період? Питання для дисертації, але якщо коротко: для уникнення нової війни країни погодилися створити спільні наднаціональні структури і віддати їм частину свого суверенітету у тих чи інших галузях.

Відмова від суверенітету над окремими галузями швидко перейшла на всю економіку обох країн. А через певний час  - і на інші сфери життя країн. Добре, що це утворення складалося не з двох, а з шести, а з часом – з 12, 15 а зараз – 27 країн. І жодного разу жодна з країн не мала можливості іншим диктувати свою волю.

А от якщо це будуть Україна і РФ, як пропонує Юля Тимошенко... 

Декілька років  тому ми усі боролися проти ЄЕП – ми з Росією,  Білоруссю і Казахстаном разом. Боролися. тому що РФ у цій  структурі чи у будь-якому іншому інтеграційному утворенні матиме абсолютну більшість голосів – що автоматично нас поверне у чудові радянські часи. 

Про суть ЄЕП не хочеться повторюватися – і так достатньо свого часу було написано. Але раптом  керівник українського уряду пропонує навіть крутіше ніж ЄЕП-4 – ЄЕП на двох…

А як інакше це зрозуміти? Не пропонує ж Тимошенко ідею вступу РФ в ЄС – попри усі наші симпатії, це неможливо найближчі 50 років з низки об’єктивний причин, які глава уряду за посадою має знати.

Не дозволить РФ мати компаніям такий же рівень і умови доступу до енергоносіїв, як у Газпрому. От не дозволить – і усе, забудьте про вступ.

Але зрештою, зрозуміло, що не у вступі РФ в ЄС справа. Комусь знову потрібна підтримка Москви – і починається!

Читач знову може не повірити – на знала і не знаю Кислинського, чи жодного іншого з авторів теорії зради Тимошенко Москві.

Але яке ще тлумачення можна зробити з цього опусу у поважному виданні? Це ж не брєд якогось нетверезого науковця з Єнакієво – це офіційна позиція глави українського уряду!

Ніна Петрова



powered by lun.ua
Главное на Украинской правде