Грантоеды против грантов

71 просмотр
Азад Сафаров, для УП
Четверг, 23 июня 2011, 09:26

В української влади нова фобія. Останнім часом чи не у кожному масовому заворушенні вона вбачає західний слід. Ба більше – голова фракції Партії Регіонів Олександр Єфремов у квітні, виступаючи на місцевому луганському телебаченні запевнив – "зовнішній інвестор" вже виділив кошти на повторення африканській подій в Україні.

Нова фобія

Не пройшло і місяця після заяви регіонала, як головний міліціонер країни Анатолій Могильов звинуватив у львівських подіях 9 травня міжнародні гранти.

"У нас окремі добродії, відпрацьовуючи гранти, які нам надходять, влаштовують ось такі от коливання. Тому що потужна Україна нікому не потрібна", - заявляв Анатолій Могильов, також виступаючи на телебаченні. – "Вони саме зацікавлені були в тому, щоб відзвітуватись про вкладені в них фінансових ресурсах, про здійснену роботу і створення там масового побоїща".

Згодом до числа грантофобів додався ще й Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник. Наступного ж дня після травневих студентських протестів міністр одразу вирахував – українську молодь підбурює міжнародні фонди.

"Провокує той, хто платить гроші - іноземні фонди", - заявив Дмитро Табачник.

Першими, хто затурбувався від закидів можновладців, стали вітчизняні громадські організації. Чи то жарт, в сусідніх країнах таких як Білорусь, Росія та Туркменістан подібні розмови призвели до заборони фінансування громадських організацій з-за кордону, а потім і до згортання їх діяльності.

Для українських ГО подібна заборона так само рівнозначна смерті, адже більшість з них існують завдяки міжнародним грантам. Серед них і відома Українська Гельсінська спілка з прав людини. Торік організація отримала понад 4,6 мільйонів гривень від закордонних фондів. Найбільше надходжень йшло від Норвегії, Нідерландів, Америки. Штаб-квартира громадської організації знаходиться у старому будинку на Олегівській горі. Майже всі кімнати тут заповнені стосами папок, в яких зберігається сотні і тисячі справ. Сюди приходять ті, хто потребує безкоштовної юридичної або адвокатської допомоги. Щороку кількість таких досягає до п’ятнадцяти тисяч людей.

Серед них нема жодного політика, – запевняє виконавчий директор Спілки Володимир Яворський.

"Це все справи, які стосуються інвалідів, багатодітних сімей, людей, які постраждали від дій правоохоронців і їм немає куди йти, - пояснює Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з справ людини. - Це люди бідні, в них немає грошей, вони не можуть заплатити десь тисячу гривень за адвокатські послуги, а ми можемо, бо в нас в штаті є адвокати".

У організації нема конкурентів з надання безкоштовної адвокатської допомоги серед державних структур – запевняють правозахисники. Жодна урядова структура не надає грошей на правозахисну діяльність. Наразі юридичні консультації без плати здійснює тільки Міністерство юстиції, але і то не систематично, - кажуть в Спілці.

Звернутись за такою держдопомогою киянин Юрій Мосієнко не захотів, навіть коли провів за гратами два роки досудового слідства і ще рік після вироку суду. Його звинуватили у вбивстві, якого, як запевняє, сам чоловік, він не скоював. Юрій впевнений що держадвокати співпрацюють з слідчими. Коли за його справу взявся правозахисник, вирок Юрію скасували, і він вже рік як на волі. Проте справу не закрили.

Юрій Мосієнко, фото автора 

 Чутки про можливе закриття громадських організацій дійшли й до чоловіка. Тепер він побоюється, що після шести років співпраці з правозахисниками залишиться без захисту.

"Такі організації мають існувати, - розповідає Юрій Мосієнко. - Якби не вони я не знаю, що зі мною було б, я б мабуть сидів. Вони допомагають не тільки мені. Поки я сидів у СІЗО, я бачив там багато таких як я. І вся проблема в тому, що ми не знаємо законів і міліція користується цим".

Гроші на стіл

Та у провладній партії шляхетним намірам закордонних інвесторів не вірять. Регіонал Вадим Колесніченко, вимагає повної прозорості та відкритості фінансової діяльності міжнародних фондів та громадських організацій на території України.

"Щоб було відомо, що він отримує гроші від такої-то корпорації, або від такого-то фонду, - каже Вадим Колесніченко, народний депутат, - і цей фонд переслідує конкретні цілі. Цей фонд, наприклад, фінансував організацію війни в Іраку або організацію наркотрафику".

Громадські організації на народного обранця, який і сам досі не оприлюднив декларацію про доходи, не ображаються і запрошують на власні сайти. Наприклад, на сайті Гельсінської спілки є звіти за всі роки діяльності організації. Перша частина цього документу присвячена здобуткам ГО, а друга – фінансовій звітності. Для тих хто не користується Інтернетом, спілка видає щорічні буклети про свою діяльність.

Така сама прозора звітність є на сайті Міжнародного Фонду "Відродження", який фінансується американським мільйонером Джорджем Соросом. Саме на адресу цього фонду і полетіло найбільше камінців від регіонала Олександра Єфремова, коли він казав про підбурювання людей на революції в Україні. На сайті Фонду серед купи грантів нема пункту "надання коштів на масові заворушення". Натомість тут є список наданих грантів за останніх десять років діяльності організації, детальний опис цих грантів, назви громадських організацій які отримали кошти, їх контакти та сфера діяльності на який виданий грант.

Окрім того, діяльність міжнародних донорів та вітчизняних ГО ретельно перевіряють як незалежні аудиторські фірми так і вітчизняні контролюючі органи.

"Нас перевіряла податкова інспекція, КРУ, прокуратура, міліція, СЕС. – розповідає Дмитро Шерембей, Директор департаменту комунікації, політики та адвокації ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ". – За ці півроку ми пройшли всі існуючі перевірки. Ми авжеж не проти, щоб вони приходили, та хотілось би щоб це мало сенс, хоч якесь пояснення, нащо це робиться".

У громадській організації, де працює Дмитро Шерембей, хворим на ВІЛ надають повну та безкоштовну допомогу. Щороку мережа ЛЖВ забезпечує консультаціями та дорогими, дефіцитними ліками майже сорок тисяч людей. Кошти беруть переважно з Глобального Фонду. Завдяки громадській організації наступного року Фонд виділить Україні 300 мільйонів доларів.

"Наша політика - як можна більше залучити безповоротні кошти для того, щоб витратити на українців, - пояснє Дмитро Шерембей. – Взагалі то це має робити держава, то хай принаймні подякують нам та не заважають тим, шукає для українців гроші в цьому світі".

Перевіркам з боку фіскальних органів звикли і в Гельсінській спілці, і в Міжнародному Фонді "Відродження". Дійшло навіть до скандалу. Торік грантами "Відродження" зацікавилось СБУ. Проте, за результатами перевірок, силові структури так нічого і не знайшли. То про яку ще прозорість говорити за такої системи контролю? – питає голова громадської організаці "Республіка" Володимир Чемерис і сам же на своє питання відповідає:

"Питання в тому, що пан Колесніченко і пан Єфремов не хочуть відкритості, вони хочуть підконтрольності громадських організацій своїй політичній силі", - каже Чемерис.

До Володимира Чемериса грантофоби по суті могли б причепитись найбільше, адже лідера ГО можна побачити на багатьох мітингах та акціях протестах. Його робота – спостерігати за мирними зібраннями в країні. Чоловік запевняє, що жодної копійки з отриманих грантів на ці мітинги не використовує.

"В будь-яких статутах заборонено фінансування як якихось протесних акцій, так і втручання у внутрішні справи іншої країни", - пояснює Володимир Чемерис.

Влада грантоїдів

Депутат Вадим Колесніченко пропонує перестрахуватись і дозволити фінансування вітчизняних ГО тільки українським донорам.

"Якщо політичне життя України намагаються міняти за рахунок іноземних коштів, - обурюється народний обранець, - це називається реальне втручання у внутрішні справи, це експансія".

Та брати гроші від українських фондів та бізнесменів авторитетні ГО категорично не хочуть. Кажуть, це прямий шлях до залежності від інвестора і втручання останнього у внутрішню діяльність організації.

Та найсмішніше інше – подвійні стандарти у заяві регіоналів. З одного боку вони переймаються тим, аби західні мільйонери не втручались у державну політику України через фінансові вливання в громадські організації, з другого – представники влади самі не гребують брати кошти міжнародних донорів.

Чим не приклад - кредити від МВФ та кошти на проект Укриття для Чорнобильської АЕС? Ба більше, міністерства самі часто беруть участь у грантових конкурсах. Роблять це навіть ті, хто ще нещодавно критикував грантодавців. Зокрема, Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник.

"Міжнародні гранти використовують виші, навчальні заклади і дуже активно, - розказує Дмитро Табачник. - Ми просили про допомогу в цьому році міжнародніх грантів на проведення міжнародного дослідження моніторингу якості освіти".

Дмитро Шерембей з Всеукраїнської мережі ЛЖВ запевняє – держава найбільший грантоотримувач. Жодна громадська організація не конкурент владі в грантових конкурсах.

Дмитро Шерембей, фото автора 

За даними фундації PAUCI, влада з 2007 по 2013 роки отримала та ще отримає одинадцять мільярдів грантових гривень. І це лише від Євросоюзу.

Для виконавчого директора Фонду "Відродження" Євгена Бистрицького спілкування з представниками влади не в рідкість.

"От у мене сьогодні, я не буду називати людей, були з мінстерства, - розказує Євген Бистрицький. - Вони просять коштів для того, щоб просто делегація з міністерства на рівні керівників міністерства поїхала в іншу країну. Я питаю, а що у міністерства немає коштів? Да, міністерство бідне!".

Якщо влада сама годується з грантів, то для чого потрібні розмови про загрозу міжнародних фондів? На думку більшості експертів, владі набридла критика з боку громадських організацій і їх надмірна активність.

"Такі організації, як ми, - пояснює Володимир Яворський, виконавчий директор Укранської Гельсінської спілки з прав людини, - крім того, що допомагаємо людям, ще й збираємо факти, про порушення прав людини, збираємо факти про те, що робить держава в той чи інший час. І ми поширюємо ці факти. Звичайно, владі не подобається, коли на міжнародній арені з'являються чіткі факти про порушення прав людини в країні і звичайно їм хочеться це заборонити".

Заборонити напряму діяльність ГО влада не ризикне – це означало б зіпсувати свій імідж на заході. А от прикрити міжнародне фінансування, посилаючись на африканські події, цілком можливо. Для цього власне і передумови є.

В парламенті лежить законопроект "Про громадські організації". Він вже ухвалений у першому читанні. До другого читання депутати можуть додати в документ норму про заборону фінансування ГО з-за кордону. Таке правило вже чинне для політичних партій.

Тому нічого неможливого тут нема. І тоді точно можна вступати до Митного Союзу, бо в України буде багато спільного з Росією і з Білоруссю.

Азад Сафаров, журналіст, 5 канал, для УП



powered by lun.ua
Российский политолог Морозов: Порошенко был гвоздем в ботинке у Путина
В подвешенном состоянии: что происходит с рынком недвижимости Киева
Операция "Запад". Перевыполнение плана из депортаций украинцев
В поисках главного донора: кто больше всего помог Украине деньгами
Все публикации