Дмитрий Шимкив: У Порошенко теперь ситуационная комната, как в Белом доме

Роман РоманюкRoman Romaniuk, Роман КравецRoman Kravets
36839 просмотров
Четверг, 6 сентября 2018, 06:02

Дмитро Шимків – останній із могікан. Він прийшов у владу в буремному 2014 році, ставши одним із тих, кого називали "технократами", "бізнесменами у владі" або й просто "парашутистами Ложкіна".

У 2014 році з легкої руки нового президента Петра Порошенка та глави його Адміністрації Бориса Ложкіна в Кабміні, АП та інших відомствах почали з’являтися керівники, яких до того у владі годі було й уявити.

Мільярдерів, іноземців у ранзі екс-депутатів і екс-президентів, інвестбанкірів та директорів успішних компаній хвилею громадського піднесення якось в один момент занесло в найвищі владні кабінети. Але майже одразу почало виносити звідти назад.

Хтось із великими скандалами, хтось тихо і за власним бажанням, але нові люди пішли з політики. Аж надто разючим був контраст між їхніми очікуваннями і реальністю української державної служби.

Поступово один за одним вони відходили з активної політики, повертаючи її в руки старих, "системних" кадрів.

Власне, заступник глави АП Дмитро Шимків, який прийшов на цю посаду з позиції керівника українського представництва Microsoft, був чи не останнім зі списку "нових", який залишився на посаді.

У п’ятницю, 31 серпня, на сайті АП з’явився указ президента Порошенка про звільнення Шимківа.

Чому відставка заступника глави АП збіглася з початком нового політичного сезону, чи пов’язано це з виборчою кампанією та чи означає його звільнення невіру в можливість Порошенка обратися на другий термін – читайте в інтерв’ю Дмитра Шимківа "Українській правді".

"Рожеві окуляри впали за перший рік"

— Сьогодні перший день, коли ви не вийшли на роботу (розмова відбулася 3 вересня – УП). Виходить, що ви безробітний?

— Так. Як жартують мої діти, тато безробітний (сміється).

— Є плани, куди підете працювати?

— Фінального рішення немає. Розмови ведуться, обговорюємо умови з кількома компаніями. Це інноваційний бізнес, іноземні та українські компанії.

— Робота у владі вплинула на вашу капіталізацію? Як фахівець ви тепер коштуєте дорожче?

— Так. Хоча є проблема того, що ти тепер politically exposed person (публічний діяч – УП). І багато компаній, особливо міжнародних, не хочуть мати справу з РЕР.

— Зараз стало модно говорити про гроші. Після походу у владу наскільки ваша зарплата зросте?

— Скажімо так, зараз вона зросте навіть у порівнянні з моєю зарплатою в Майкрософті. Разів у три.

— А в порівнянні із зарплатнею в АП?

— У порівнянні з державною службою, зарплатня виросте в десятки разів.

— А можете пояснити, будь ласка. В АП працюють суперпрофесійні люди. Як вони працюють за таку зарплату?

— Багато людей мають статки, які вони заробили раніше. І вони отримують задоволення від того, щоб бути в політиці. Кожна людина отримує від чогось драйв. Коли ви зустрічаєтесь, пишете, ви кайфуєте. А є люди, які отримують задоволення від того, щоб бути в політичному процесі.

— Доводилось чути, що в Адміністрації президента є такий собі фонд доплат, у конвертах. Якщо ти ефективний, то тобі доплачують.

— Ні. Є таке, що за рахунок того, що збільшені видатки на заробітну плату, в кінці року залишається сума коштів, яку ділять пропорційно на департаменти.

— Це офіційно?

— Так.

— А є неофіційні доплати?

— Ні.

— Коли ви прийняли для себе рішення звільнитися з Адміністрації президента і сказали про це президенту?

— Ми почали розмову ще влітку. Я вважаю, що виконав поставлені задачі. Зараз починається новий сезон, і він триватиме більше року. Тому все, що зараз буде оголошено, підготовлено і так далі, над цим повинна працювати інша команда.

— Ви говорите про вибори?

— Вибори і період після виборів. Як правило, люди, які працюють на виборах, будують свою кар'єру всередині. Я вважаю логічним піти, коли завершується попередній великий період. Зараз починається новий процес. Тому логічно, що це будуть нові люди, нова команда.

— Коли президент почув, що ви йдете, що він вам сказав? Відмовляв чи спокійно відпустив?

— Намагався відмовити. У нас була дискусія. Він намагався зрозуміти, чому я так вирішив. Крім того, ми шукали, хто буде наступником, хто продовжуватиме почате. Коли в 2014 році я прийшов працювати в Адміністрацію, у Microsoft у мене була готова людина, якій передавав справи.

Про 2014 рік. Хто вас запросив на роботу? Це була ідея Порошенка чи Ложкіна?

— Порошенка з Ложкіним. Там була дискусія на цю тему. Спочатку в мене була зустріч з Борисом, він тільки почав працювати… З ним ми не проговорювали нюанси, а потім вже зустрілися з президентом, і він зробив мені пропозицію.

— Чому ви тоді погодилися? Яка була ваша мотивація?

— Країна. Реально країна. Розумієте, ми чотири роки назад усі були в шаленому драйві, ейфорії після Майдану. Пам'ятаєте, ще стоїть Майдан, війна на Сході почалася, захоплений Крим... Все це відбувається тут, ми це бачимо, і ми до цього не готові. Це саме той момент, коли країна повинна почати будуватися. У такі моменти ти дуже швидко приймаєш рішення. Тобі дається пропозиція – ви можете зараз писати історію.

— Ви хотіли увійти в історію?

— Для мене країна важлива. Я свого часу повернувся з-за кордону, хоч міг мати громадянство Данії, жодних проблем. Для мене Україна важлива завжди, і це не пафос. Я прийшов на Майдан не тому, що міг десь сфоткатися. Для мене це був поклик серця. І це була пропозиція – бери й роби.

— Ви з таким запалом про все це говорите. Зрозуміло, що коли ви прийшли в АП, запал почав зникати.

— Звісно. Рожеві окуляри впали за перший рік. Люди, які приходять у владу, поступово стають прагматиками, вони починають розуміти, як працює система. Мені було простіше, тому що я працював у міжнародній корпорації – там теж є політика. Коли ви працюєте керівником міжнародної корпорації в Україні, вам все рівно доводиться працювати з державними органами, структурами, розуміти процеси. Але в мене було більше очікувань, що багато речей ми зможемо робити швидше.

 
Шимків: Я вважаю, що виконав поставлені задачі

"У ситуаційній кімнаті ви одразу бачите стан справ"

— Тоді була цікава історія: в АП прийшли люди, які ніколи не працювали в політиці. Ложкін, Косюк, ви – не політики. Як ви взагалі зрозуміли, як керувати структурою, яка сама управляє країною?

— Ми всі досвідчені менеджери, керували людьми та процесами. Ще важливо, менеджмент великих компаній дає вміння приймати рішення. І цим відрізняється державне управління від приватного. У бізнесі ти прийняв рішення – і пішли робити. Чого чекати?

А у владі як все відбувається? Ми повинні підготувати документ, потім повинні погодити його. Я знаю історії, коли певних людей це виводило з себе.

— Можете навести приклад?

— Я знаю, що Юру Косюка дико дратували ці процеси. Те, з чим ми стикнулися, то були "традиції". Коли нам розказували, що так не можна робити. І ми одразу ставили питання: "А де це написано?". Якщо тобі приносять документ, де це написано, то дивишся, чи ми можемо його скасувати. Якщо так – скасовуємо. Все, бачите, вже не написано! Вже традиція ламається.

Але це там, де у вас є юрисдикція. Може бути компетенція, наприклад, Кабінету міністрів. Тут значно складніше, тому що починаються процедури. Треба обійти коло, обдзвонити всіх. Я пам'ятаю, що коли я почав реорганізацію в АП, то мусив дзвонити всім міністрам і погоджувати зміну в назві одного слова – управління на департамент.

— У цій історії простежується війна між Кабміном і АП? От ви дзвоните, а вам відповідають "Діма, чого ти мені дзвониш?"

— Ні. Завжди існує конкуренція. Верховна Рада має своє бачення і хоче бачити більше своїх досягнень. Кабінет міністрів хоче бачити більше своїх досягнень. Адміністрація президента також. Тобто є три пагорби, які між собою змагаються, хто сильніший. Але коли відбувається обговорення критичних питань, то завжди знаходяться компроміси.

— Конфлікт президента і прем'єр-міністра якось відображається на співпраці Адміністрації президента з Кабміном? Було помітно, коли вони змагалися за впливи?

— Звісно ж, що вони дискутують, кожен має свою точку зору.

— Поясніть, як цей конфлікт виглядає всередині?

— Всередині зустрічаються команди однієї й іншої сторони. Обговорюють щось, можуть не погоджуватися. Або прем'єр і президент зустрічаються і в результаті дискусії дають доручення командам опрацювати якесь питання. Ми сідаємо і бачимо, що є речі, у яких ми не погоджуємося. Є зустрічі, у яких беруть участь президент, прем’єр та їхні команди. Наприклад, щодо пенсійної реформи так відбувалося.

— Як вони між собою спілкуються? Субординація витримана?

— Сідають за стіл і спілкуються, як ми з вами. Це рівні відносини, спілкування з повагою і розумінням – президент і прем'єр.

— При вас вони не сваряться?

— Ні. Можуть бути жарти і підколи. Це може бути, ми ж живі люди.

— Порошенко вас тролив? Як це відбувається?

— О, по-різному. Подіями тролив, діями тролив. Необачними фразами, необачними інтерв'ю тролив (сміється).

— Що значить, тролив подіями?

— Наприклад: "Діма, ми вже 3G ввели, коли воно вже запрацює. Де? Я вчора їхав, не працює. Що ж це ти за ініціативу запропонував?".

Шимків: Взагалі в політиці велика частина емоційно-персональних рішень
Шимків: Взагалі в політиці велика частина емоційно-персональних рішень

— Ви задоволені тією адміністрацією, яку залишаєте?

— В окремих частинах так, в окремих – ні. Не вдалося змінити культуру роботи з документами. Але це більше, ніж я один. Те, чим пишаюся, – це ситуаційна кімната президента, яка має всю інфраструктуру, як у Білому домі.

— Це якась конкретна кімната?

— Це конкретна кімната з можливістю під’єднання до відкритих і закритих джерел інформації, об'єднувати весь інформаційний простір, у якому працює президент з людьми, які приймають рішення.

— Хто входить у цю кімнату?

— Ситуаційна кімната збирається в залежності від тематики. Коли ми говоримо про економічні питання, то це завжди буде прем'єр, президент, буде міністр економіки, міністр фінансів, далі в залежності від елементів може бути запрошений голова НБУ...

Але знаєте, у чому зміст ситуаційної кімнати? На багатьох різних екранах виводиться інформація. Ви одразу бачите стан справ. Люди все обговорюють, а на екранах є цифри, факти, оперативна інформація і так далі. Це значно збільшує ефективність прийняття рішень.

Може бути військовий кабінет – це генштаб, міністр оборони, голова СБУ. Кімната побудована з нуля. І мережа, і захист, і навчені люди, і підготовка до кібератак. Цього взагалі не було.

Дуже часто кажуть – а як же ви шукали це обладнання? Ми пішли, подивилися, хто взагалі закуповував у країні великі сервери і що вони з ними роблять. З'ясувалося, що ЦВК колись на вибори купила велику стійку "заліза". Я питаюся, а де це все? Та воно стоїть в Укртелекомі. Вам треба? Ні. Ми пишемо запит і нам передають. Супер, сервер уже знайшли.

Потім НБУ зменшував кількість відділень, у них залишалося "залізо". Ми спитали в Нацбанку, у вас там буде щось? Так, будемо роздавати, аукціони, пишіть заявку. Мої хлопці поїхали, подивилися, що там у них. Кажуть – класно, от це і це ми хочемо взяти. Можна? Можна. Держава все рівно вже витратила кошти. Тобто ми шукали, де тільки можна знайти обладнання. А далі фахівці все правильно збирали.

— А буває так, що на економічні наради запрошують людей, яких ми не сподіваємося бачити? Наприклад, Арсенія Яценюка?

— Я не знаю таких випадків, щоб його запрошували на економічні наради. Можуть бути наради, коли Арсеній Петрович присутній, тому що він є лідером однієї з великих фракцій.

— Тобто коли треба голоси, то запрошують Яценюка?

— Ну, звичайно. Зустрічаються з усіма, щоб зібрати голоси. Немає ексклюзиву, що з цим зустрічаємось, а з цим не зустрічаємось. Коли треба голоси, то зустрічаються зі всіма.

— Президент особисто збирає голоси?

— Вся команда. Я розумію, що те чи інше рішення в різних фракціях приймається по-різному. Фракції не однорідні.

Наприклад, якщо приймається законодавчий акт про фінансову систему – не всі ж спеціалісти в цьому, тому вся фракція звернеться до тих людей, які є фахівцями. Через це треба зустрічатися і відповідати на питання тих людей, які є експертами у фракціях щодо конкретного питання.

Взагалі в політиці велика частина емоційно-персональних рішень. Люди приймають рішення або емоційно, або на базі експертної думки. Я бачив ситуації, коли класний закон валився, тому що в цей конкретний момент вплинули на емоційну складову депутатів, і вони сказали – не голосуємо. Причому пізніше вони голосували за цей закон.

— Фактично всі "нові" люди, які прийшли працювати в Адміністрацію 2014 року, з неї вже звільнилися. Спочатку Косюк, потім Ложкін, тепер ви. Тобто, заходячи на другий строк, Порошенко залишився зі старими, системними номенклатурниками? Це можна вважати підсумком першої каденції президента?

— Ні, я так не думаю. Це професійні політики. Всі люди, які заходили тоді у владу: Ложкін, Косюк, Яресько, Пивоварський, Павленко тощо – вони всі люди бізнесу. Вони зробили перерву в основній діяльності і зайшли в політику у форматі експертів управління або експертів у галузі. От вони зайшли, зробили, що могли, і вийшли. Вони не бачать своє продовження в чисто політичній ситуації, це досить кислотне середовище.

— Як так сталося, що в цьому кислотному середовищі з усіх вищезгаданих ви протрималися найдовше? Що вас тримало?

— Для мене одним з важливих елементів було 4G. Це був досить складний і тривалий процес – провести переговори з операторами, знайти формулу, модель тощо. Потім треба було провести Національну інвестиційну раду...

— До речі, про іншу раду – Раду реформ. Як думаєте, цей механізм переживе ваш відхід?

— Хотілось би, щоб пережив.

— Хто її зараз очолить?

— Сергій Марченко.

— Зараз вже фактично стартувала виборча кампанія. Чи не буде так, що в нас Рада реформ залишиться, а реформ ніяких не буде, бо вибори?

— Я би хотів думати, що рух буде. Хоча розумію, що велика частина процесу, який буде зараз відбуватися, він буде більше пов'язаний з виборчими процесами. У нас залишається півроку, фактично, до голосування. За них ми побачимо подання президента про внесення курсу на НАТО в Конституцію. Це була велика дискусія.

Далі буде виборче законодавство. Тобто різні групи і сили будуть протискати зміни виборчого законодавства. Далі в нас з'явиться питання бюджету. А ще, можливо, буде податок на виведений капітал. Він є популярним серед малого і середнього бізнесу, це є стратегія президента, тому воно піде. Будуть доголосовувати окремі закони, можливо, концесії, закон про водні шляхи. Ось порядок денний реформ на час до виборів.

У цей же момент буде відбуватися інший шматок важливих переговорів – з МВФ, цього тижня приїжджає місія.

— Так, місія МВФ вимагатиме підняти ціну на газ. Наскільки влада готова до того, щоб піти на це? І чи є в неї ресурси, щоб ціну не піднімати?

— Мені не подобається контекст, як ми про все це говоримо. Тому що МВФ не ставить питання підняти тарифи. Він каже – повинна бути єдина ціна на газ, яка прив'язана до ринкової. Не створюйте багаторівневу ціну, яка дає простір для маніпуляцій. А далі вибудовуйте механізм компенсацій. Це вже інше питання.

Тобто є два питання – до якої міри ми наблизимося до єдиної ціни на газ, і як буде компенсуватися ця ціна громадянам.

— Зараз хтось пропрацьовує варіанти?

— Так, є декілька варіантів, які обговорювалися урядом з МВФ, вони будуть виходити на рішення.

— Тобто ціну на газ піднімуть цієї осені?

— Я думаю, що так.

"Всі працюють на вибори, а ти тут такий збоку в білому костюмі? Ні, так не буває"

— Все-таки можете пояснити, через що ви звільнилися? Не хотіли бути втягнутим у виборчий процес? Не хочете, щоб вами грали, чи просто не вірите, що Порошенко виграє?

— Навпаки, я вірю, що Порошенко виграє. Я дивлюся на портфель учасників і вважаю, що країні конче необхідний саме такий президент для продовження політики, яка була. Щоб зберігся вектор руху. Чому? Бо є загроза реваншу з боку Росії.

Але вибори самі по собі – це той процес, який мені не притаманний. Особливо, коли я бачу, на що він зараз буде перетворюватись. Бути частиною цього, заходити в цей процес я б не хотів... Тому я і вийшов до початку політичного сезону.

— А вас планували залучити в кампанію?

— Будь-хто, хто працює в команді, уже залучений. А як по-іншому? Ви на політичній посаді, працюєте в одній команді, ви повинні працювати на результат... Чи всі працюють на вибори, а ти тут такий збоку в білому костюмі? Ні, так не буває.

Коли ви просуваєте ту чи іншу реформу, вам треба працювати з різними людьми. У мене багато друзів у різних політичних силах. Коли в тебе є нормальні стосунки, то до всіх можна достукатись, я так робив по абсолютно різних законах.

Але я не зможу ніколи в окремих людей тикати пальцем і казати... Тобто я готовий вести з ними полеміку про політику, але я не зможу казати, що ти негарно виглядаєш і таке інше. У бізнесі ви змагаєтеся між компаніями, а потім конкуренти виходять і п'ють пиво.

— Як і в політиці...

— Але у виборчому процесі відбуваються такі речі, після яких люди інколи не спілкуються. А для мене товариські відносини дуже важливі.

— Тобто ви пішли, щоб не втратити контакти з людьми?

— Для мене важливий рух країни. Люди можуть бути в різних кемпах (таборах – УП). Але для мене цінність людських відносин вища за те, хто "цар гори". Є змагання, є перемоги, але я завжди потім прийду, потисну руку переможеним чи поздоровлю переможців. А виходити і робити речі, які потім сам не зможу собі вибачити, я не можу.

Я з задоволенням буду працювати з різними організаціями, людьми, допомагаючи змістовною складовою, переконаннями, аргументами. Для мене цікаво будувати і шукати спільний рух різних сил. А процес виборчий – це протилежне цьому процесу, сегментація і виграш певної групи.

— Але ви зараз бачите, що Порошенко виграє?

— Я хотів би, щоб він переміг.

Шимків: Посада накладає відбиток завжди на будь-яку людину
Шимків: Посада накладає відбиток завжди на будь-яку людину

— Були якісь умови від президента, що ви не можете його критикувати, що ви не можете працювати на конкурентів?

— Є етичні норми.

— Ви підписували якийсь документ?

— Ніхто нічого не підписував. От я працював у Майкрософті. Ви від мене хоч раз чули історії якісь про це? А повірте, є багато чого, що я міг би розказати. Але є питання етики. Бізнесової, людської. Я був у різних ситуаціях і бачив різне. Але виносити це назовні мені некомфортно.

— Які були умови президента, на яких він вас відпустив?

— "Я розумію, чому ти хочеш це зробити, дякую за те, що ти зробив, давай, наша задача знайти, хто буде наступником". Все.

— Чи не пов’язаний ваш вихід з тим, що головою виборчого штабу Порошенка фактично став Віталій Ковальчук? Наскільки ми знаємо, у вас не дуже прості стосунки з ним?

— Ні, нормально. Віталій – він політичний професіонал. Він буде грати...

— Що ви маєте на увазі?

— Він професійний політик, який вигравав вибори. Декілька разів. Тобто якщо ми говоримо про професіоналізм людини, яка займається політичною діяльністю, то це про Ковальчука. Я знаю професійних політиків в Америці. Це люди, які мають нюх, чуйку, вони розуміють, як себе веде суспільство, як формувати точку зору, як грати з середньою частиною суспільства, масою, як з цим працювати і як організувати цей процес. Я не можу назвати себе експертом у цій сфері. Це інший світ. Там я взагалі, як Буратіно.

"Чи Порошенко змінився? Так, змінився"

— Ви бачили Порошенка впродовж усього часу президентства. Як за цей час він змінився? Розповідають, що він став більш зверхнім, що постійно підкреслює і вказує на те, що є його рішення, а є решта.

— Посада накладає відбиток завжди на будь-яку людину. Я, коли прийшов з Microsoft, і я зараз – це певні відмінності. З часом обставини накладають певний стиль поведінки, антураж також.

— Порошенко став авторитарним?

— Я би не сказав, що він авторитарний. Він є лідером, який керує країною в стані війни. Відповідно, певна різкість є. Але це наслідок тих складних процесів, через які він проходить.

Інколи ти приходиш, хочеш щось пояснити, але щось не виходить, президент не чує. А потім ти розумієш, що перед тобою він обговорював операцію військову, поранених людей, а ти тут із якимось закончиком...

Уявіть, що ви весь час перебуваєте в цьому процесі, коли вам доповідають, жертви і так далі. А вам треба постійно перемикатись і все контролювати. Легко сказати, що людина залізна. Але в будь-якої людини такий графік впливає на емоційний стан. Чи Порошенко змінився? Так, змінився.

— Яким став?

— Різкішим. Вимогливішим. Ніколи не забуду, як мені випало чергувати по Адміністрації, і я приходжу до президента підписувати купу якихось законів. А він каже: "Ну, доповідай". Тобто ти маєш розказати про кожний закон, а президент досить глибоко розуміється в багатьох темах. Дуже глибоко.

Ну, я йому кажу, що от ці три я можу доповідати, а в цих трьох я не дуже розумію, тут от є довідка. А Порошенко каже: "Давай три доповідай, а три – йди вчи". І ти береш, починаєш вивчати, розбиратись, тоді приходиш, пояснюєш, він випитає масу деталей, чи з усіма погоджено, чи всі питання спірні вирішено, позиції усіх груп, і тільки тоді підписує.

Він має дуже чудову пам'ять і пам’ятає всі ключові точки, хто йому що казав. Інколи це мінус, бо йому хтось розказав якусь нісенітницю...

— А хто може таке зробити?

— Різні люди ходять. Інколи приходять, не читали закони, але президенту розказують, що "все пропало".

Шимків: Порошенко дивиться Facebook в переїздах між подіями.
Шимків: Порошенко дивиться Facebook у переїздах між подіями

Або у Facebook хтось напише…

— Або у Facebook. І ти маєш вишукувати, показувати, що, може, у якихось версіях і були проблеми, але в остаточній все нормально.

— Правда, що Порошенко під лівим акаунтом дивиться Facebook?

— Не знаю.

— Але ж ви відповідали за кібербезпеку президента, щоб його акаунти були захищені? Щоб поставити крапку, розкажіть нам, Порошенко користується Facebook?

— Він активний читач. Але я не знаю, чи є в нього якісь неофіційні акаунти. Коли він пише у Facebook особисто, то його пости маркуються "ПП". Якщо ви бачите на офіційній сторінці "ПП", це значить, що це Порошенко особисто писав.

Звичайно, інформаційна безпека є. Є окрема група, прес-служба, яка готує, опрацьовує. У президента графік реально дуже щільний. Він, як правило, дивиться Facebook у переїздах між подіями, але він відслідковує, дуже уважно.

— Користується месенджерами?

— Так, різними.

— Хто з ним переписується?

— РІзні люди. Треба розуміти, що Порошенко – це людина, яка дуже глибоко працює з технологіями. Він активний, він любить технології, розбирається в них.

Я пам’ятаю, коли ми прийшли в АП, а в нього немає певних речей, він каже: "Діма, зроби щось, у мене немає того-то і того". Людина звикла до певного рівня технологічного руху, а в АП все було на рівні нуля. І ми, коли ставили технічну частину, то будували багато речей вперше в Україні.

— Розповідають, що в Адміністрації є переговорна кімната, де супершуми, яку не можна прослуховувати...

— Я не бачив такої кімнати. Технологічно, чи можна створювати таку кімнату? Свого часу її демонстрував Держспецзв'язок, вони існують. Але чи стоїть вона десь в АП, я не знаю.

Ситуаційна кімната, яку ми зробили, має належний рівень захисту для цілком таємної розмови. Є певне обладнання, яке вмикається, і кімната перетворюється на закритий бункер. Але це нормальні вимоги.

— І СБУшники не слухають? Або НАБУшники?

— Якщо вмикається певний рівень обладнання, то неможливо зняти звук.

— Ви сказали багато позитивного про президента. Але які в нього мінуси?

— Я думаю, що фактор збільшення делегування, було би круто.

— Розповідають, що він втручається фактично у все?

— Ні, він не втручається в кожну деталь, це неправда. Але якби він делегував більше повноважень… Є такий термін в англійській – empowering. Це коли ви не лише делегуєте повноваження, кажете: "Зробіть, а я проконтролюю". Еmpowering – це коли ви кажете: "Треба досягнути от такого результату. Як ти це зробиш, мене не хвилює. Ти для цього і працюєш у цій команді".

— У вас таке бувало з Порошенком?

— Так, наприклад, в історії з 3G і 4G. Це був empowering. Тому що він розумів принципи, але всіх технічних нюансів не дуже. Він каже, що от, хлопці, це треба зробити, а ви берете і робите.

Або в історії з появою петицій на сайті президента. Порошенко каже: "Я хочу, щоб це було". І з цього моменту він не втручався – робіть, як хочете, пишіть закони, будуйте систему – що завгодно. У кінці має бути результат. От така робота для мене – це кайф...

— Коли президент не втручається?

— Якщо, звісно, це стосується бюджетного процесу або фінансування, або складних законів, реформа, то ясно, що він буде вникати і контролювати. Бо це серйозна зміна. У таких питаннях він намагається тримати hands-on (на контролі – УП). І повірте, інколи це дуже добре. Бо коли в деяких ініціативах з'являлися чиїсь "вуха", то їх можна було викинути якраз завдяки позиції президента.

— Інколи трапляються й інші ситуації. Бувають ініціативи, від яких президент намагається дистанціюватись, але коли ти аналізуєш, як у його команді ухвалюються рішення, то розумієш, що він точно в курсі всього. Наприклад, історія з деклараціями для громадських активістів, які потім ви ж якраз розрулювали.

— І не розрулив. Коли все провалилося, я зрозумів, що треба щось знайти, і ми тоді знайшли, я вдячний своїй команді, яка знайшла рішення Конституційного суду, який чорним по білому написав, що це незаконно, неконституційно. Тоді я опублікував, що можна активістам не заповнювати декларації.

— Розповідали, що президент не просто знав суть тих скандальних правок, а був їхнім ініціатором...

— Він ініціював і вніс зміну до закону. Закон же ми подали. Я пам'ятаю, що навіть коли зустрілися з громадськими організаціями, і вони сказали, що нам ще треба виправити, він сказав – я не вношу, у вас є час до ранку, давайте свої правки. Вони прислали, і ми їх включили.

Тобто, повертаючись до вашого запитання про президента, є речі, які можна більше делегувати всім членам команди. Ну і, можливо, варто більш ефективно планувати графік.

— Тобто?

— Це всі знають, що інколи очікування зустрічі з президентом може тривати кілька годин.

— Правда, що можна по 5 годин чекати?

— Може бути і таке.

— Через що так відбувається?

— Вам призначено на таку-то годину, а потім починаються зсуви, з'являється пріоритетність, зустрічі затягуються. Перша приймальня намагається цим жонглювати, але коли графік робиться так, то це колапс. А це впливає на можливість планування власного часу. Хоча, ми працювали на президента, то ж відповідно він вирішує.

— А якщо так станеться, що Порошенко виграє вдруге і запросить вас знову на роботу, підете?

— Питання повернутися зараз не стоїть. Я ще тільки вийшов, а ви вже мене "повертаєте". Зараз точно ні. Але ніколи не кажи ніколи.

Зараз я бачу, що через бізнес певні зміни можна робити значно швидше. Тому один з критеріїв, на які я зараз дивлюся, це має бути не просто бізнес, де можна "денег заработать". Мене цікавить великий бізнес, який має соціальну складову.

Роман Романюк, Роман Кравець, УП

Фото Ельдар Сарахман

powered by lun.ua
(Не) Договорились: может ли Украина еще рассчитывать на деньги МВФ
Как объединиться с соседями и обустроить современную спортплощадку у себя во дворе
Ахметов, Левочкин и Медведчук, или Трое в партии, не считая Рабиновича
Опять в ту же ловушку. Какие уроки должна вынести Украина из турецкого кризиса
Все публикации