Лопаты, фильтр-кофе и повстанческие песни. Как хипстеры и художники разбирали остатки "русского мира" в селе Херсонской области
Коли в 2014 році почалася війна, селище Калинівське на Херсонщині ще звалося на честь радянського революціонера Михайла Калініна.
Серед центральних вулиць тут були Колхозна й Радянська.
Офіційне населення налічувало близько 1,2 тисячі мешканців. У селищі була лікарня, школа, магазин і навіть чималий будинок культури.
У "клубі", як його називають місцеві, грали весілля, святкували корпоративи, показували кіно. Була там і бібліотека з широким асортиментом на полицях: від Тараса Шевченка до Володимира Леніна.
Але у перші весняні дні 2022-го селище окупували нащадки калініних. Вони оселились у хатах по вулиці, що тепер уже зветься Українською, але на якій подекуди все ще висять вицвілі таблички "Колхозная".
А у будинку культури – найвищій і дуже просторій споруді – загарбники облаштували свій штаб.
У селищі, де, за словами місцевих, залишалось до 300 людей, зникло світло й вода. У магазин перестали привозити продукти. Росіяни покрали в мешканців техніку й сонячні батареї.
8 місяців Калинівське залишалось на самій лінії фронту. Від вільної України його відділяла лише річка Інгулець, вздовж якої збудоване селище.
Калинівське звільнили 9 листопада – за 2 дні до того, як українська армія зайшла і в обласний Херсон.
Та 7 місяців по тому росіяни влаштували новий терор, підірвавши Каховську ГЕС. Інгулець вийшов з берегів, і під водою частково опинилась вулиця Шкільна – та, що була Радянською.
У ті дні двоє митців і волонтерів – фотограф Роман Пашковський і режисер Анатолій Сачівко – повезли у Калинівське допомогу. Вони познайомились із місцевими й побачили той самий будинок культури.
На його фасаді ще виднілась мозаїка. А всередині все – від оркестрової ями до маленьких кімнат на другому поверсі – було захаращене сміттям, що лишилось від російських військових.
Велика бібліотека була перевернута догори дригом. На столі в актовому залі сухпайки росіян досі були розкладені, як на скатертині, на сценарії україномовної літературної вікторини.
Двері все ще були завалені лавками. Вікна – розбиті й закладені книжками. Дах – пробитий "прильотом".
За місяці після деокупації "рускій мір" у будинку культури залишався недоторканим. Місцеві розповідають: влада не брала на роботу прибиральницю, не давала кошти на те, щоб привести "клуб" до ладу. Він лише продовжував руйнуватись і поростати бур'янами.
Пашковський і Сачівко дорогою до Києва вирішили повернутись у Калинівське знову. Щоб привезти вже не рибальські чоботи і насоси, а життя у будинок культури.
У липні вони приїхали разом із групою з пів сотні волонтерів "Юрби" – організації, що розбирає завали і відновлює зруйновані війною будинки.
"Українська правда" провела разом із цією командою два дні на Херсонщині.
У ці два дні молодь з Києва і Львова вичищала колишній штаб росіян. Хіпстери зі столичної Рейтарської запарювали фільтр-каву на залишках "руского міра". Культурологи рятували тутешню бібліотеку від російської пропаганди. Митці вчили мешканців Калинівського народних пісень. А всі разом смакували кавуни під звуки вибухів.
Соня Лукашова, УП
