Право-мораль-закон и психология личности, или заметки на страницах судебного приговора

176 просмотров
Пятница, 14 октября 2011, 15:03
Владимир Сущенко
заслуженный юрист Украины, председатель правления ОО "Экспертный центр по правам человека"

"Відбулося!" – з посмішкою задоволення на обличчі вимовили одні, зі сльозами на очах – другі, з жахом у думках і серці – треті. Виголошено судовий вирок непересічній жінці, політику та у недалекому минулому можновладцю з числа державних службовців ПЕРШОГО РАНГУ – Юлії Тимошенко.

Додалось "цікавої" роботи журналістам, політикам – лідерам і спікерам провідних політичних сил та їх політтехнологам в Україні, Європі, Америці та й взагалі в усьому світі.

Таксистам, пенсіонерам, тимчасово безробітним, офісним менеджерам і просто людям, яким цікаво знати і коментувати "все" і "про всіх", з’явилася неабияка можливість заповнювати "судами-пересудами" щодо цієї події свій вільний від основної занять час.

Іншим: приватним підприємцям, власникам середнього і великого бізнесу, державним службовцям УСІХ рангів, суддям, прокурорам, адвокатам, слідчим – наодинці або ж невеликими групками, обговорюючи цю подію, намагатися спрогнозувати – що буде далі в країні Україна з точки зору їх особистих інтересів, цілей і взагалі справи, яка годує їх сім’ї та найближче оточення.

Ще одній групі наших та й не тільки "наших" співвітчизників – можновладцям, які реально приймають державні рішення або мають реальний вплив щодо їх ухвалення; науковцям, особливо у галузі правознавства і політології; громадським діячам, які очолюють великі й малі громадські об’єднання та майже нікому невідомі (крім них самих) політичні партії – тихенько на вухо шепотіти, посилаючись у своїх роздумах і висловах на коментарі гаранта Конституції: "Це рішення не остаточне…Крапка не поставлена, лише кома…законодавство не досконале…судова гілка влади незалежна… взагалі – це "прикрий випадок (!?)…".

І, нарешті, остання, на мій суб’єктивний погляд, найчисельніша група "однодумців" нашого суспільства – це розчаровані у своїй минулій політичній активності або ж взагалі просто байдужі люди, байдужі до всього, що не стосується їх особистих інтересів і цілей, які найчастіше у своїх думках і словах приєднуються до крилатих слів класика вітчизняної політики: "маємо те, що маємо", підводячи підсумок свого аналізу старим, як світ, висновком: "кожен народ має ту владу, на яку заслуговує (своєю мораллю, думками і поведінкою)"…

Я не є палким прихильником "Леді Ю" як політика і державотворця, хоча схиляю голову перед її зовсім не жіночою мужністю, волею і цілеспрямованістю та лідерськими якостями і абсолютно не сприймаю її дещо екстравагантну, часом на грані фолу, поведінку як під час судового процесу так і в колишніх політичних дебатах і дискусіях…

Не сприймаю й наявного рівня загальної культури, освіченості та окремих випадків поведінки теперішнього пана президента держави, хоча віддаю належне його терпінню і волі у досягненні поставлених цілей. До цих характеристик додається рівень їх особистого матеріального забезпечення, що, на жаль, суттєво відрізняється від рівня забезпечення середньостатистичного жителя України.

Пріоритетом діяльності кожного з них та їх оточення сьогодні є передусім власні особисті інтереси, права і свободи. Хоча, з точки зору сформованих багатовіковою історією розвитку цивілізації на нашій планеті та загальновизнаних людством принципів моралі, верховенства права і демократії, мало б бути навпаки!

Така ж саме оцінка стосується і переважної більшості представників українського політичного істеблішменту, в першу чергу, з числа тих, кого ми бачимо і чуємо завдяки ЗМІ.

І тому я не довіряю їх "щирості" і "завзятості" у забезпеченні та відстоюванні національних інтересів, а також прав і свобод кожної окремої людини і громадянина. Впевнений, що не довіряю їм не тільки я.

На жаль, вони нічого, крім вербальних заяв і гасел, не роблять, щоб таку довіру встановити та утримувати на належному рівні, передаючи її у спадок наступним поколінням політиків і можновладців.

Як правознавець, для якого право і закон, безумовно і беззаперечно мають ґрунтуватися на принципах загальнолюдської моралі, а професійна діяльність людей, які наділені повноваженнями творити норми поведінки і гарантувати їх неухильне втілення, стверджую, що право, закон і мораль давним-давно беззастережно нищаться у нашій країні усіма поколіннями політиків, можновладців і тими, хто їм у цьому допомагає.

Саме тому вирок для Леді Ю не став несподіванкою для мене і не тільки для мене, а й для самої Юлії Володимирівни та її найближчого оточення, і ще для багатьох людей у світі…

Так мало статися, оскільки усі ми доклали своїх зусиль і свого ГАЛАСУ та МОВЧАННЯ для того, щоб це сталося…

Немає сенсу вкотре аналізувати презентовану у суді правову позицію державного обвинувачення і захисту підсудної.

Для правників, чиї професійні знання і професійна честь не заплямовані "домовленостями" і "презентами" та не оплачені кар’єрними посадами, рангами, зірками на погонах і почесними званнями (включно з науковими та академічними) все зрозуміло, як, до речі, і для багатьох громадян України.

Одна біда і проблема – "НЕ ЗАПЛЯМОВАНИХ" обмаль в нашій країні.

Суспільна, як і особистісна, мораль або втрачена, або спотворена, або не розвинена, точніше, не вихована у декількох поколінь.

Про професійну мораль і дієві деонтологічні правила правничої спільноти годі й говорити – найчастіше вони або взагалі відсутні або ж перетворені на корпоративні правила щодо захисту "честі мундира" цехових об’єднань і спільнот з набором гасел на кшталт "треба бути чесним, непідкупним, об’єктивним, неупередженим тощо".

В цих правилах немає "маленьких" деталей: як треба вчиняти щоб ТАКИМ БУТИ і що з тобою (твоєю професійною кар’єрою ) станеться, якщо ти таким не будеш і коли ти ТАКИМ НЕ Є…???

Те, що так звані теперішні "опозиціонери", які ще вчора були можновладцями, галасують з приводу приходу тоталітаризму і диктатури і закликають народ об’єднатися задля їх підтримки, зрозуміло. Це неписані правила політичного життя-буття, яке високим рівнем моралі ніколи і майже ніде не вирізнялося.

А от те, що правнича спільнота не є спільнотою у глибинному розумінні цього терміну – непокоїть і бентежить розум і серце…

Жодне організоване і структуроване професійне правниче об’єднання країни, включаючи і наукові, не висловило своєї професійної правничої позиції стосовно проведення як "судово-правової реформи" взагалі, так і конкретних судових процесів не тільки відносно "опозиціонерів", а й інших громадян України.

Чому? Занадто ситі, щоб втрачати, чи занадто голодні, щоб придбати.

Думаю – скоріше перше, ніж друге… До речі, Асоціація українських правників США і Канади зробила свою офіційну заяву. А де позиції національних: Союзу юристів, Асоціації правників, Спілки адвокатів, Асоціації прокурорів, Асоціації суддів, Академії правових наук, Світового Конгресу українських юристів тощо…?

Тиша: не чули, не читали, не бачили і тому нічого не знаємо і позицію сформувати не можемо… А можливо, не хочеться псувати комфортних умов життя?

Основна ж причина наявного стану речей у нас в державі і суспільстві, як на мене, це прихована і не прихована БАЙДУЖІСТЬ усіх нас, а політиків і можновладців – в першу чергу до не вирішених проблем народу в цілому та окремої людини зокрема.

БАЙДУЖІСТЬ разом із ЗАЗДРІСТЮ і ПОМСТОЮ становлять найогидніші риси будь-якої людини незалежно від статі, раси, національності, освіти, посади і віросповідання!

Треба кожному пам’ятати і бажано – дотримуватися вислову Бруно Ясенського, що давно стали афоризмом: "Не бійся ворогів – вони лише можуть тебе вбити, не бійся друзів – вони лише можуть тебе зрадити. Бійся байдужих – вони не вбивають і не зраджують, але лише з їх мовчазної згоди на Землі відбуваються убивства і зради".

Володимир Сущенко, заслужений юрист України, для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)