Продолжение следует

189 просмотров
Четверг, 10 ноября 2011, 15:27
Сергей Доротич
глава ВОО "Союз защиты предпринимателей"

"Чини з людьми так, як би ти хотів, щоб вчинили з тобою...", – ці слова прадавньої мудрості знає кожен. Окрім того, що знає, сподіваюсь, і бажає так чинити!

У цій короткій настанові сказано багато – просто і складно водночас.

Ти хочеш, щоб тобі робили добре, то роби іншим добро; хочеш, щоб тобі говорили правду – не бреши сам; хочеш, щоб любили – люби всім серцем.

Складно – бо сутність більшості людей полягає у зворотньому. Ми хочемо мати все не віддаючи. Чи це закон накопичення енергії, чи це просто жлобство, не знаю. Прикро, що ця складність десь у середині більшості з нас. У більшості з нас – УКРАЇНЦІВ.

Розуміючи, що яблуко від яблуні далеко не котиться (це про себе вже як про пересічного українця), все ж наважуся викласти наступні думки.

Отже, цікаво, хто зустрічав у повсякденному житті:

- наркоманів-курців, які нехтуючи інтересами і правами інших, палять у під’їздах, громадських місцях;

- егоїстів, які паркують свої авто так, що можна було б ще трьом стати;

- продавців, які обдурюють;

- "друзів", які "кидають";

- коханих, які зраджують;

- "іноземців", які за мовчазного нашого "одобрямсу" купують красу і молодість наших сестер і дочок;

- політиків, які щиро дивлячись в очі і безсоромно нам брешуть...

Перелік величезний. І дня не вистачить звести ліку.

Але, чи не дивно, що зустрічають таке вочевидь усі (принаймні, мені так видається). А хто ж тоді ті, кого ми зустрічаємо? Невже МИ САМІ?! Та ні! "Ні, я не такий, я не курю, гарно паркуюсь, не обдурюю і друзів не "кидав", – думає кожен про себе.

Ага. Далеко від ідеалу – у чомусь кращий, а в чомусь – гірший, а хто оцінить, що страшніше. Точно – не нашим розумом збагнути.

Ось так і живемо: один одним нехтуючи і один одного використовуючи! Замкнуте коло. Де вихід? І навколо ж повно розумних досвідчених людей, які все розуміють, але...

Протягом останніх шести років політика є головною темою. Головною темою у телевізорі, на роботі, на кухні. Багато говорять... Нам ніби й не подобається... Ми критикуємо... Дискутуємо... Але насправді це нас манить, бо говорять вони все те, що ми хочемо чути. Хочемо знайти винного у тому, що ми погано живемо!

Винним має бути будь-хто: політик, друг, сусід, дружина, чоловік, але ТІЛЬКИ НЕ МИ. Всі погані, а ми – молодці. Ми – ангели без крил. Ніби ми не вміємо брехати так само щиро як політики і не робимо цього з навіть близькими людьми, не кажучи вже про далеких.

Вся відмінність від політиків лише у тому, що у нас можливостей менше. Так само і крадемо ми менше, бо немає можливостей як у чинуш вищого ешелону. Ну а закони порушуємо точно всі без винятку.

ВИСНОВОК – МИ ВСІ ВИННІ!!! Всі без винятку (окрім, мабуть, дітей, які діють без умислу). Ми самі зробили цю країну з її політиками і олігархами, з її алкоголіками і волоцюгами.

І ми порсаємось у цьому лайні. Ми намагаємось щось змінити не змінюючи себе! Постійно обираючи собі керманичами таких самих брехунів, ледацюг та злодіїв, якими є самі. Ці керманичі нас використовують, але мені здається, що й більшість з нас на їхньому місці чинила б так само. Тільки туди не всі потрапили. НЕ склалось. Не так карта лягла.

Що ж робити?

Одна розумна людина вчила – висловлюючи критику чи порушуючи питання – май свою пропозицію і відповідь.

Історія свідчить, що унікальні правителі, розуміючи безвихідь самоуправлінських можливостей власного народу, запрошували керівників (жандармів) з-за кордону. Боляче думати, але може, це вихід для України. Можливо, треба зрозуміти свою меншовартість і запросити, для прикладу, японців навести лад у своїй країні? Може це вихід?

Що це – розчарування? Визнання власної меншовартості та нездатності?

Скоріше, спроба упередження себе й інших, щоб схаменулись. І розкривши очі, щоб щось спромоглись змінити, передусім, у собі.

Як рецепт, щоб вилікувати Україну від смертельної хвороби – шукати та об’єднувати небайдужих, тих, кого дратує безвихідь майбутнього у розрізі гнилої але припудреної картинки сьогодення. І одночасно ставати критичними і відвертішими до всіх, у тому числі, й до себе.

Не мовчазно проходити повз дрібну несправедливість, а голосно говорити "ні" поганому. Бо саме з дрібниць і складається Всесвіт. Треба починати відверто говорити “Ні”!

Сергій Доротич, голова ВГО "Союз захисту підприємництва", для УП

Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)