Трагедия запуганного общества

9 просмотров
Четверг, 24 ноября 2011, 14:23
Алексей Красноперов
политолог

Ми живемо у суспільстві, де майже всі разом і майже кожен окремо чогось боїться.

Громадяни бояться влади, міліції, СБУ.

Влада боїться власних громадян, що демонструє неадекватною чисельністю своєї охорони. Робітники бояться роботодавців через страх втратити роботу і не знайти нової.

Роботодавці бояться податкової і перевірок. Податкова боїться не виконати бюджет і водночас боїться можливих перевірок власної діяльності на законність.

Навіть президент Віктор Янукович боїться. Він боїться збройних нападів на органи державної влади, про що нещодавно дізналося з його вуст українське суспільство. А ще він, мабуть, боїться Путіна, будівництва Південного потоку, санкцій Заходу.

Ну і, напевно, боїться громадян власної країни, якщо возить за собою у кортежі швидку.

Взагалі вся нинішня вертикаль влади будується на почутті страху. Чиновники бояться втратити стабільну роботу чи, краще сказати, доступ до бюджетного "корита". Силовики бояться свого керівництва, яке, у свою чергу, боїться керівництва держави.

Банкіри бояться НБУ і введення тимчасової адміністрації. Міністри бояться президента. Всі разом бояться потрапити в немилість і "заслужити” гнів Самого та можливу долю Юлії Тимошенко і Юрія Луценка.

У країні, яку роз’їла корупція, майже на кожного можна завести кримінальну справу. І ГПУ разом із МВС та СБУ за цим уважно слідкують. Не за порядком і законністю, а за тим, щоб проти кожного в разі потреби можна було цю "законність" застосувати. Власне, на цьому коло взаємного страху у вертикалі влади замикається.

Цей страх культивується в суспільстві і в кожному окремому громадянинові свідомо та підсвідомо. Підсвідомо він існує на генетичному рівні з часів Голодомору, судів "трійками" та закону "про три колоски".

Сьогодні ж він підсвідомо культивується безперервними розмовами про неминучість кризи, падіння гривні, зростання безробіття тощо. І це посилює відчуття тривоги та небезпеки.

Свідомо страх також культивується як зовнішніми, так і внутрішніми гравцями. Передусім, він культивується пропагандистською машиною Російської Федерації. Це і будівництво газопроводів в обхід України, що подається із театрально награною помпою, і покликано продемонструвати, що наша країна може втратити свої транзитні бонуси.

Це і розмови про можливість чергової "газової війни" та припинення постачання "блакитного палива" з РФ у розпал холодів.

Це і постійна критика української євроінтеграції, яка буцімто призведе до перетворення нашої країни на ринок збуту через нібито повну неконкурентоздатність української продукції.

З іншого боку, Україну також залякують. Лякають нас і втратою суверенітету в разі надмірного зближення з Росією, і можливим перетворенням на ще один суб’єкт РФ, і "білоруськими" перспективами у разі вступу до Митного союзу, і міжнародною ізоляцією після остаточного вироку Тимошенко.

Все це має глибокий зовнішньополітичний сенс, який ґрунтується на психології.

Заляканим суспільством значно легше маніпулювати, спрямовуючи його очікування, настрої і, зрештою, дії в потрібному маніпуляторам напрямку.

Внутрішні гравці також подекуди зацікавлені у свідомому залякуванні суспільства. Наприклад, "силові сценарії" і "загрози збройних нападів" вигідні тим, хто хоче не допустити протестів і залишити невдоволених громадян біля комп’ютерів і телевізорів.

Розмови про кризу подекуди вигідні, щоб створити паніку на ринку або відчуття тривожності у окремих бізнес-гравців, тим самим утримуючи їх від певних кроків.

Припускаю, що певним групам із президентського оточення так само вигідно тримати у неперервному страху Віктора Януковича. Адже поки глава держави боїться згаданих вже збройних нападів, дуже зручно маніпулювати його рішеннями, вирішуючи власні питання.

Зручно пояснювати свою потрібність і необхідність для президента в сучасних реаліях. Загалом, стан страху в суспільстві вигідний багатьом.

Проте в цьому і полягає трагедія заляканого суспільства. Стан страху сковує дії і ініціативи, мотивуючи хіба що до боязкого бездіяльного вичікування.

Залякане суспільство не здатне на громадянську активність, самоорганізацію, відстоювання своїх прав, зрештою, на протест і опір владі.

Заляканий бізнес не здатний на інновації і розвиток економіки. Залякані банки не можуть нормально кредитувати споживчу активність населення.

Залякані силовики не здатні впоратися з трьома кіллерами в Одесі. Залякані чиновники не можуть ефективно організувати роботу бюрократичного апарату. Зрештою, заляканий президент не здатний проводити оголошені ним реформи і модернізацію.

Залякане суспільство не має майбутнього. Тож треба позбавлятися страху, аби за деякий час не опинитися на смітнику історії.

Олексій Краснопьоров, політолог, консалтингова агенція "Concept-GRoup", для УП



powered by lun.ua
Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)