Ошибка Партии регионов

104 просмотра
Понедельник, 27 мая 2013, 12:13
Валентин Бушанский
политолог, для УП

Кажуть, акція "Вставай, Україно!" провалилася. Це неправда. "Провалитися" вона ніяк не могла, бо вже за самим задумом – це була "паперова" акція: її звіяло весняним вітром.

"Паперовою" вона була в тім сенсі, що від початку планувалася для "галочки", аби показати: опозиційний тріумвірат – Яценюк, Тягнибок, Кличко – діє, палає ненавистю до "злочинної влади", і палахкотіння цієї ненависті перетвориться на випалену землю для владної кліки.

Мовою політології це називається "символічна політика": вдавання до заходів, котрі мають лише символізаційну функцію.

Символічна політика – це імітація, вона покликана тільки створювати враження, давати інформаційний привід для продукування телевізійної картинки, формування медійного дискурсу, і... не більше.

Це – буцім-політика: буцім-законодавча ініціатива, яку самі ж таки ініціатори не підтримують; буцім-вимога відставки уряду, за котру не голосують; буцім-акція протесту, яку відбувають для проформи.

І в цім контексті "Вставай, Україно!" – чистої води символічна політика. Бо влаштовувати "випалену землю" ніхто з організаторів не збирався. І те, чи "палахкотять" тріумвіри ненавистю до "злочинної влади", ще велике питання.

Статус опозиціонерів зобов'язує їх метати блискавки в Печерський пагорб, апелювати до народу й забезпечувати медійну ілюзію народної непокори. І тріумвіри, як можуть, так і реалізують, ці завдання. І реалізують їх, треба сказати, по-бюрократичному – формально, абияк, із перервами на вікенд на березі Мертвого моря.

Тріумвіри вписують сторінку до "біографії" власної опозиційності, з тим прицілом, щоб на 2015 рік набрався пристойний том героїчних учинків й ідеологічної непогрішимості.

Утім, від початку було зрозуміло, що "Вставай, Україно!" – це бутафорія, розрахована на телевізійні камери українських і зарубіжних журналістів.

Схоже, горизонтальну позицію України найближчим часом ніхто не потривожить. Тож, час поміркувати стосовно декількох неприємних питань.

По-перше, чи потрібна Україні така опозиція?

По-друге, який сценарій політичного протистояння готує влада?

І, по-третє, як нам цьому дати раду? Третє питання, звісно, – найскладніше, бо не зрозуміло навіть, кому це "нам"...

Розпочнімо з опозиції.

Ступінь організованості й інтелектуальної готовності опозиції протистояти Партії регіонів – очевидний: ситуація жалюгідна. Про ситуацію в керівництві ВО "Батьківщина" доволі відверто висловився Анатолій Гриценко. Прикметне зізнання Гриценка: зміст декларації "Проти диктатури, за європейський вибір" не обговорювався ані політрадою ВО "Батьківщина", ані фракцією. А декларація ця, завважмо, по суті – основний і єдиний підсумок акції "Вставай, Україно!"

Зміст цієї декларації став, за висловом Гриценка, "неприятным и опасным сюрпризом". А чому "неприятным и опасным"? А тому що в ній чітко зазначено: єдиного кандидата від опозиції в першому турі виборів 2015 року – не буде. А це означає, що вже нині ніякої єдиної опозиції – немає!

Іще одне одкровення Гриценка: перерахувавши курйозу фракційної роботи, він доходить висновку: "Фракция идет "вразнос". Яценюк не справляется с руководством... Если так дальше пойдет – фракция повторит путь "Титаника": как бывший НУНС – распадется". Анатолій Гриценко краще аніж будь-хто обізнаний із ситуацією у фракції. Тож, його передчуттю, напевно, варто вірити.

Прикро про це згадувати, але мені вже доводилося писати про деструктивну роль Яценюка. Він не впорався з жодним – жодним! – завданням, яке стояло перед ВО "Батьківщина".

Підірвав інституційну основу діяльності опозиції – пропорційну виборчу систему. Не спромігся організувати опір ухваленню закону Ківалова-Колєсніченка – а це була ситуація, коли мобілізувати протестні настрої було цілком реально. Здав вибори до Верховної Ради. Зрештою – втягнув опозицію до передчасної, організаційно й ідеологічно не забезпеченої акції "Вставай, Україно!"

Хто ж тоді Яценюк? "Фанфарон", як я обізвав його в тій статті? Чи гірше – троянський кінь олігархії?

Нині в політикумі встановився чіткий розподіл функцій. Янукович забезпечує панування олігархії, і за це має право реалізовувати свої вроджені інстинкти. Яценюк – блокує становлення конструктивної опозиції; який його ґешефт у цій ситуації – доволі цікаве питання. Тягнибок – втілює фобію електорату Партії регіонів. А Кличко – лише форма сегментації опозиції.

Звернімося відтак до майбутнього, яке нам заготовлене Партією регіонів. І в забезпечені цього майбутнього особливу роль відведено Олегові Тягнибоку.

Що собою являє Олег Тягнибок – було зрозуміло ще в 2004 році. Тоді, під час ходи Віктора Ющенка на Говерлу, він розродився антисемітськими заявами. І Тягнибок вчасно опинився біля мікрофону, і телекамери вчасно виявилися ввімкненими. Як то кажуть, "рояль у кущах".

Відтоді функція Тягнибока не змінилася: зміщення опозиції до маргінальної націоналістичної ніші.

І тут треба взяти до уваги особливість діяльності ЗМІ. У прайм-тайм і на перші шпальти потрапляють лише найекстравагантніші події. І Тягнибок, на пару з Фаріон і Мірошниченком, справно постачають порції химер.

Журналісти, поширюючи їхні інтелектуальні покручі, керуються відомим принципом: "дабы дурь каждого была видна". Як наслідок, відбулася "приватизація" опозиційного дискурсу. У масовій свідомості встановилися чіткі асоціативні ряди: опозиція – це Тягнибок, опозиція – це антисемітизм, націоналізм і русофобія.

Тепер Партія регіонів розкручуватиме маховик "антифашизму". Утім, імовірність такого ідеологічного повороту була явною й до подій 18 травня. І зумовлювалася вона вже самим позиціонуванням ВО "Свобода" в ідеологічному полі. Це дещо нескромно, але я вимушений нагадати: ще в моїй січневій статті йшлося про те, що Тягнибок –негативний мотиватор електорату Віктора Януковича.

Однак, незважаючи на всю очікуваність сценарію "наш" Янукович проти "фашиста Тягнибока", – інтелектуальне середовище виявилося до нього не готовим. Показовий приклад – сайт УП, на якім з'явилися статті про правильне й неправильне трактування понять "фашизм", "націоналізм", "нацизм" тощо. Це ознака інтелектуальної розгубленості, ознака – судомної рефлексії у відповідь на брутальне навішування ярликів.

Чого нам очікувати?

На телевізійних екранах дедалі частіше з'являтимуться ура-патріотичні російські фільми; романтизуватиметься трудовий подвиг перших п'ятирічок; активізується політика пам'яті, у її ретрорадянській редакції; розпалюватиметься антиглобалістська істерія.

І на противагу – збагатимося перлами від Тягнибока-Фаріон-Мірошниченка. Кілька пам'ятників загиблим воїнам Червоної Армії вони точно понівечать, посміхаючись в об'єктиви телекамер.

Іще один прогноз: Юлія Тимошенко залишиться за ґратами.

На свободі вона не потрібна ані Яценюкові на пару з Турчиновим, ані Тягнибоку, ані Кличкові. Не кажучи вже про Януковича. Бо Тимошенко на свободі – це бунт, барикади й вуличні бої.

Про необхідність звільнення Тимошенко нагадуватимуть лише єврокомісари. Але Костянтин Грищенко завше знаходитиме що відповісти, вислухавши їхнє "глибоке занепокоєння".

Як нам цьому дати раду?

Юрій Андрухович завважив: "Совок" не піддається тонкій обробці". Але про це знає не лише Юрій Андрухович, а й Віктор Янукович. Радянське ретро – це брутальне використання "совкових" "умовних рефлексів".

Утім, як здається, не все так погано.

Зміщення політичного протистояння до сфери чистої ідеології – це помилка Партії регіонів.

Червоне минуле в Україні не піддається відбілюваннюБравурні марші не заглушать історичної пам'яті.

Однак, ідеологи ПР цього не розуміють. І це – добре.

І цією помилкою ПР опозиція мусить скористатися, виробивши нову, не менш категоричну ідеологію, якою актуалізуватимуться інші "умовні рефлекси".

Проте, де вона, та опозиція?..

Валентин Бушанський, політолог, спеціально для УП

Реклама:
Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования
Реклама:
Информационная изоляция Донбасса или Еще один "грех" Facebook
Почему невозможно таргетировать рекламу в соцсетях по всей Украине (укр.).
̶Н̶е̶ для прессы. Почему Раде следует восстановить прозрачность
Как Банковая планирует дальше блокировать назначение Клименко руководителем САП
Руководство страны может попытаться использовать ручную комиссию сейчас, затянув назначение Клименко на несколько месяцев и переиграть уже даже утвержденные результаты (укр.).
Кредиты и ипотека во время войны
Как государство поддерживает тех, у кого есть кредиты в банках и что делать, чтобы не допустить массового банкротства после войны? (укр.)
Зеленое восстановление транспорта: удобно для людей
Какие принципы следует учесть при восстановлении городов, чтобы улучшить систему общественного транспорта? (укр.)
Запустите малую приватизацию в условиях войны. Что для этого нужно?
Зачем возобновлять процесс приватизации во время войны? (укр.)
Оккупанты воруют украинское зерно: поименный список мародеров
Кто помогает вывозить и какие компании покупают у россиян украденное украинское зерно? (укр.)