Потребность политического лидерства

406 просмотров
Пятница, 03 октября 2014, 14:38
Тарас Стецькив
общественный и политический деятель, народный депутат Украины I-IV, VI созыва

Російська агресія на Сході, фактична втрата суверенітету над третиною Донбасу і загроза подальшого вторгнення з усією гостротою поставили перед суспільством два першочергових завдання: як зберегти державу і досягти миру, і проблему політичного лідерства.

Вирішити першу проблему без відповіді на друге питання швидше за все не можливо.

Лідерство полягає не в тому, щоб дати відповідь на питання війна чи мир. Ми всі за мир. Лідерство полягає у тому, щоб знайти правильну відповідь на питання: як краще і швидше досягти миру.

Проблема лідерства гостро постала ще на Майдані, під час революції Гідності, коли мільйони вимагали від партійних лідерів дії, а триголова опозиція вичікувала і тупцювалась на місці. Зрештою, радикальна частина майдану взяла справу у свої руки і полетіли "коктейлі молотова".

З перемогою революції і обрання президента ця проблема, нажаль, не зникла, а лише загострилася. Загострила її війна, точніше - необхідність комусь взяти відвідальність на себе, консолідувати і повести за собою людей, захистивши в такий спосіб державу від зовнішньої агресії.

На сьогодні вже є цілком ясно, що президент України (який за означення є першим претендентом на політичне лідерство) обрав політику закулісних домовленостей, дипломатичних зусиль як відповідь на головне питання.

Обравши цей шлях, президенту з кожним новим витком конфлікту буде все важче і важче з нього зійти, навіть, якщо він і буде мати такий намір.

Російська сторона володіє незмірно потужнішим арсеналом прийомів, щоб постійно втягувати Порошенка у це "переговорне" болото, вибиваючи одну поступку за другою, розщепляючи українське суспільство, протиставляючи владу і народ в Україні.

Логічним наслідком цієї політики став закон 5081 від 16 вересня "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей".

Президент, мабуть, не усвідомив, що, продавивши його, він зробив страшну річ. Він розділив українське суспільство і розколов владні еліти. На "голубів" і "яструбів", на тих, хто за мир на будь-яких умовах, і тих, що вважає що мир і країну треба захищати зі зброєю в руках.

Український історичний досвід незаперечно доводить: поділ суспільства і еліт у подібних обставинах завжди призводив до поразки і втрати державності.

Всупереч цьому досвіду, президент обрав філософію "мир за будь-яку ціну". В цьому сенсі Порошенко дослівно, сам того не відаючи, повторює "Зборівський шлях" Богдана Хмельницького. Зборівські мирні угоди 1649 року, як відомо, привели до Берестечка, а Берестечко привело до Переяслава. Це є шляхом поразки.

На моє переконання, Україна потребує зовсім іншої політики.

Вона може бути сформульована приблизно так: ми маємо незмірно більше шансів зупинити війну і досягти миру, якщо будемо прискореними темпами готуватимся до відсічі агресору, готуватися до війни. Якщо будемо готові воювати, захищати свою землю і країну.

У разі, коли президент, влада і народ оберуть таку філософію, то це має передбачати:

- переведення всієї економіки на військові рейки, на роботу в режимі особливого періоду;

- пріорітетне і повне завантаження підприємств вітчизняного ВПК та їх безперебійне фінансування;

- прискорену модернізацію і переозброєння української армії, переведення її на контрактну основу, і негайне створення резерву бойової готовності;

- закупку тих озброєнь, яких не вистачає, або яких не виробляє українська військова індустрія.

Це також має передбачати централізоване і масове переведення життєдіяльності цивільного населення в умови ймовірного введення воєнного стану:

- відновлення на підприємствах, організаціях і територіях навчань з цивільної оборони;

- створення при військоматах в усіх населених пунктах загонів територіальної оборони;

- організація для всіх навчань з оволодіння стрілецькою зброєю, надання першої медичної допомоги, тактикою бойових дій в сучасних умовах.

Нарешті, це має передбачати ідеологічне перелаштування населення на військовий лад, в тому числі за допомогою агітаційно-пропагандиських заходів.

Це і є в загальних рисах концепцією воюючої країни, країни, що готується себе захищати.

Багато що з вище описаного, більшою чи меншою мірою, реалізується сьогодні в різних регіонах нашої країни, силами добровольців, волонтерів і місцевої влади.

Головна проблема полягає в тому, що таке налаштування країни на боротьбу проти агресора і захист своєї землі, повинен артикулювати президент, якщо він є лідером нації.

Тільки на цій основі можна відновити консолідацію суспільства, порушену прийняттям ганебних законів 16 вересня.

Тільки так можна втримати і підняти патріотичний дух народу, його здатність витримати труднощі і незгоди, неминучі в подібній ситуації.

Ні консолідації, ні патріотизму не буде, якщо суспільство буде бачити односторонні поступки, здачу території, капітулянтство, що межує зі зрадою національних інтересів, і що лише провокує агресора до нових захоплень.

Президент України має бути чесним зі свої народом і говорити йому правду, якою б гіркою вона не була. Він не має права плисти за течією, заколихувати себе і суспільство мантрами про мир, нечувану підтримку Заходу і своїми нібито домовленостями з російським диктатором.

Неправильно підігрівати в частини суспільства ілюзію, що мир настане, бо ми припинили вогонь, будемо демонструвати свою миролюбність, погодимось на умови Путіна і заклики Європи.

Це не мир. Це тимчасове перемир’я, яке означає лише відкладену війну. Така політика точно приведе до нової війни. Тоді Путін точно піде далі в Україну знайшовши будь який привід для нового вторгнення.

Президент, якщо він хоче здійснювати політичне лідерство, повинен згуртувати і повести народ за собою, а не плестись у хвості подій і діяти за ситуацією. В противному разі, станеться так як сталось на Майдані - радикальна частина суспільства знову візьме справу у свої руки і Україну заллє хвиля Гайдамаччини і Коліївщини, за якою вирине примара Руїни.

Або здійснення політично лідерства візьме на себе хтось інший.

Тарас Стецьків, для УП

Капитолий. Начало реванша Трампа
Дональд Трамп не сдастся сейчас, поскольку намерен баллотироваться на следующих президентских выборах. (укр.)
Заработать на смертях: как нас лишили мировой вакцины в 5 раз дешевле
Три доллара заплатила Всемирная организация здравоохранения за вакцину, закупку которой в ручном режиме сорвал министр здравоохранения Максим Степанов. (укр.)
Настоящая цена меха норок: история одного расследователя
В конце сентября 2020 польский Сейм (нижняя палата парламента) провел историческое совещание по вопросам правовой защиты животных в Польше. (укр.)
Изменил ли Национальный банк свою политику на валютном рынке
По какому принципу НБУ будет выходить на рынок с валютными интервенциями и как будет влиять на курс. Что изменилось в новой стратегии? (укр.)
Торговый фокус с лесом: друзьям — все, а обществу — ничего?
Почему торговля необработанной древесиной происходит на закрытых "аукционах" и без конкуренции. (укр.)
Дело генерала Назарова - сигнал, который нельзя игнорировать
Дело Назарова как потенциальный прецедент для военного судопроизводства Украины и свидетельство неурегулированности ключевых вопросов военной юстиции. (укр.)
Демократия и некомпетентность
Почему Аристотель не доверял демократии как форме правления, в чем заключаются недостатки последней и что это значит для современной Украины. (укр.)