Завершить День сурка

6087 просмотров
Понедельник, 20 апреля 2020, 16:00
Руслан Стефанчук
первый заместитель председателя Верховной Рады Украины

Є такий відомий фільм – "День бабака". З моменту набуття Україною незалежності я відчував себе героєм цього фільму. Нібито щось змінюється, а насправді нічого.

Паралельно я бачив, як розвиваються країни, з яких ми на початку 90-х сміялися, коли возили туди на продаж шнурки і кип'ятильники. Сьогодні це країни Євросоюзу. 

А ми, маючи великий потенціал, залишалися на місці. Мені це набридло! Я давно знайомий з Володимиром Зеленським, тому коли він запропонував приєднатися до його команди, я вирішив використати свій досвід та знання для проведення змін у державі.

Минув рік. Було б наївно думати, що за такий короткий період ми виведемо країну з Дня бабака. Але світло в кінці тунелю однозначно з'явилося.

Якщо говорити про парламент – звідти зникли негативні явища, які існували завжди. 

Ми вирішили питання кнопкодавства, зараз вирішуємо питання поправочного спаму. Провели суттєву роботу щодо присутності парламентарів у сесійній залі, щодо активності їхнього голосування за закони. А головне – ми зробили народних депутатів такими ж громадянами, якими є решта українців, оскільки зняли депутатську недоторканність

Ми вперше сформували план законопроєктних робіт Верховної Ради. Найближчим часом він буде затверджений, і в подальшому парламент працюватиме не просто "з коліс", а за чітким графіком. І кожен громадянин України зможе поцікавитись, чим Верховна Рада займатиметься сьогодні, чим – через місяць або через рік. Це надзвичайно важливо для розвитку країни.

Ми активно почали розвивати питання, пов'язані з народовладдям. Підготували проєкт закону про всеукраїнський референдум, він зараз перебуває на громадському обговоренні, виставлений і на сайті парламенту, і на моїй публічній сторінці в Facebook українською та англійською мовами. 

Ми звернулися до посла Швейцарії з проханням долучити кращі інституції, що займаються прямою демократією в цій країні. Вони мають надати оцінку цьому законопроєктові. Думаю, щойно буде знятий карантин, його одразу винесуть на розгляд Верховної Ради. 

Реалізовано цілий блок законодавчих ініціатив щодо економічних перетворень. Це лише початок. Далі в нас підуть питання фінансової амністії для підприємців, розвитку бізнесу, спрощеного доступу до кредитів тощо. 

А ще – антикорупційна, судова, прокурорська реформи. Ми йдемо крок за кроком. Це важко, але ніхто й не говорив, що буде легко. 

Наше завдання – за чотири роки, що залишилися цій каденції, докласти максимальних зусиль, аби відкат вже був неможливий. Польщі та іншим країнам соціалістичного блоку вдалося зробити це ще у 90-і. Ми зараз долаємо той самий шлях.

Чому ми запізнилися на 30 років? Думаю, це наслідки пострадянського мислення. За 70 років нам нав'язали певну матрицю, патерналістське ставлення до життя: держава все за тебе вирішить, все за тебе зробить. А ти маєш тільки ходити на роботу і не проявляти жодної активності.

Але вже змінилися покоління. Люди усвідомлюють, що весь світ живе по-іншому, а тому треба брати ініціативу до своїх рук. Україна нарешті накопичила енергетику, яка дозволила змінити щось у державі, переключити вектор із патерналізму на власну активність. 

Так, за цей рік у нашої команди були дрібні помилки і прорахунки. Але все ж таки у народу є бачення і віра в те, що наші наміри чисті. 

Як доказ можна навести той факт, що за весь цей період серед представників влади, дякувати Богу, не було жодного потужного корупційного скандалу. Так, певні історії були, але не серед людей, які асоціюються із владою, і тим паче не у президента особисто.

А це означає, що до влади прийшли ті, хто справді хоче змін. 

І мені видається, що мав рацію Вацлав Гавел, який свого часу говорив: "Краще п'ять років помилок, ніж 50 років саботажу". 

Я впевнений, що український народ дозрів до того, що треба рухатися в іншому напрямку. І запас віри та надії на майбутнє ще зберігається.

Руслан Стефанчук, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



powered by lun.ua
Реклама:
Гильдии качества: почему контроль конкурентами эффективнее государственного
Верховной Раде предлагают расширить перечень сфер, где бизнес может регулировать деятельность самостоятельно. (укр.)
Как выбрать книгу для детей и подростков? На этот вопрос решил ответить "Наш Формат"
Издательство "Наш формат" открывает Детскую редакцию и объявляет литературный конкурс. Это хорошая новость для тех, кому весит будущее. (укр.)
Комната ужасов. Новые подробности в "деле Кагарлыка" — все еще хуже, чем мы думали
Если бы существовал клуб садистов и насильников, то его центральный офис мог бы находиться в полицейском участке в Кагарлыке. Именно такой вывод можно сделать на основе новых данных в деле про изнасилование и пытки девушки кагарлыкскими полицейскими. (укр.)
Можно ли выйти из минного поля? Объясняем 6 мифов о минах и боеприпасах
Украина 4 года подряд входит в пятерку стран по количеству несчастных случаев, произошедших из-за мины и взрывоопасных пережитках войны (ВЗВ). Чтобы повысить осведомленность подростков по этим опасностям, благодаря поддержке Европейского Союза, организация разработала онлайн-курс "Информирование о минной опасности". (укр.)
Тот, кто отрицает сотрудничество с россиянами: ответ ЕвроПравды Василию Филипчуку
"Европейская правда" получила письмо – письменную претензию и предупреждение о возможном судебном иске от бывшего украинского дипломата Василия Филипчука. (укр.)
Зачем Украине концессия
Первый в стране объект передали в концессию. Почему это выгодно для всех сторон? (укр.)
Сто лет боя у Черного Острова
Кроме Евгения Мишкивского, в бою у Черного Острова погибли казаки Иван Литовченко и Иосиф Продиус, пропал без вести бунчужный Алексей Филькевич. В 100-ю годовщину боя, в Черном Острове открыли памятный знак в честь погибших героев. А вот есть ли улица имени Евгения Мишкивского в Тернополе ?! Похоже, что нет. (укр.)