Мы действительно приблизились к преодолению коррупции. Главное не дать заднюю после победы
Україна наблизилася до подолання корупції. Так, це гучна заява, але це те, що ми бачимо з вами протягом останнього місяця, з початку військової агресії.
Поки Збройні Сили України мужньо боронять нашу землю від московитів, в громадянському суспільстві миттєво активізувались горизонтальні зв'язки та структури. Українці самостійно організовують спротив, об'єднуються задля забезпечення армії та ТрО, готують їжу захисникам, забезпечують військових засобами захисту. Задля спільної мети люди, які ще вчора навіть не знали один одного, легко довіряють гроші й вантажі вартістю сотні тисяч гривень.
Але волонтери не тільки взаємодіють між собою, вони активно співпрацюють з державою. І цей рух є двобічним.
Ми спостерігаємо, як прикордонники допомагають гуманітарним вантажам, а поліціянти роздають безкоштовну піцу біженцям на вокзалі в Харкові та вчать цивiльних готувати коктейлі Молотова.
Громадяни ловлять мародерів та передають в руки поліції.
За даними соціологів, майже 90% українців підтримує українську владу та її дії. Згідно з опитуванням Gradus Research, найбільший рівень довіри українці мають до ЗСУ (63%). На другому місці – президент України Володимир Зеленський (54%), а на третьому – волонтери (39%).
Такий рівень довіри важко було очікувати ще місяць тому. Співробітники поліції та правоохоронні органи в цілому часто потрапляли в скандали.
В оборонній сфері тривали численні розслідування щодо схем із закупівлею зброї та комплектуючих для неї.
Народні депутати ховали кошти від оподаткування та декларування у годинниках і біткоїнах. А українці займались нескінченною критикою державної політики, кожного кроку, кожного слова президента чи прем'єра – минулого року органи влади очолювали рейтинг недовіри суспільства.
Але війна змусила суспільство згуртуватись навколо спільних цінностей. Довіра до державних органів – поліції, ДСНС, МЗС, ЗСУ – просто безпрецедентна.
Президент став беззаперечним авторитетом в умовах війни, демонструючи мужність, твердість, розсудливість та наполегливість й принциповість. Фактично він продемонстрував усі ті якості, яких, на думку його критиків, йому не вистачало до війни.
Читайте також: Лідер для "темних часів". Як змінився політик Зеленський за місяць війни
Не тільки ЗСУ, президент та уряд демонструють зразкову стійкість та мужність.
Представники місцевої влади не здаються під тиском окупантів, не піддаються погрозам та фізичній розправі (як це сталося із викраденим мером Мелітополя). В той час як парламент в цих непростих умовах ухвалює вкрай важливі закони щодо розвитку країни в умовах військової агресії. При цьому, на відміну від рішень довоєнного часу, майже всі ці ініціативи отримують суспільне схвалення.
Але є ще одна зміна, яка тішить мене як голову НАЗК. Фактично, українці вже позбуваються корупції, принаймні на побутовому рівні.
Контрабанду, яку намагаються видати за гуманітарну допомогу, конфіскують та віддають на потреби армії. Прості громадяни ловлять мародерів та прив'язують їх до "стовпів ганьби".
Не всі ці методи є правовими і заслуговують підтримки, проте вони демонструють радикальну зміну ставлення звичайних громадян до порушення законів та правил. Адже до війни багато подібних порушень не отримували значного суспільного засудження.
Лихачі, наприклад, навіть у декого викликали захоплення – звісно, допоки вони не ставали винуватцями кривавих ДТП. А контрабанда довгі роки була глибоко вкоріненою в ланцюги постачання в Україну й за кордон.
Критичні, жорстокі умови війни змусили нас повернутися до найбільш атомарних, глибинних цінностей. І в цій новій парадигмі немає місця корупції та протидії державі, саботуванню її рішень.
Так само як і немає місця аполітичності чи мовчазному нейтралітету.
Українці нарешті перестають протиставляти себе державі, а натомість починають її підтримувати, "присвоюючи" собі права й обов'язки справжніх громадян.
Корупція як продукт глибокої недовіри всередині суспільства, а також недовіри у відносинах між громадою і державою, перестає бути визначальним принципом та мотивацією.
Мало того, корупція як фактична основа суспільного договору з олігархічними елітами, перестає нею бути. Ба більше, на прикладі російській армії українці наочно бачать, до чого призводить корупція.
Сам суспільний договір – не формалізований, який є закріпленим в Конституції та корпусі нормативно-правових документів, а неформальний, закріплений у принципах побутових, соціальних, політичних та економічних відносин, переглядається на наших очах.
Українці розуміють, що держава не є сферою, відокремленою від суспільства, а навпаки – вона від нього походить, ним формується та має сприяти його – суспільства – підтримці та розвитку.
Суспільство зливається з державою на підґрунті єдиних принципів: свободи, відповідальності, рівності, гідності та прагнення кращого життя. Це унікальний зсув у свідомості, який зазвичай вимагає сталого пропрацювання, триває протягом кількох поколінь. В України ж є шанс пройти цю школу екстерном.
Головне – зберегти ці зміни та уникнути повернення на старі рейки.
Величезна ціна, яку Україна платить за свою свободу та Незалежність щодня, має стати цьому важливим запобіжником. Ми просто не маємо права повернутись до старих схем, до недовіри і сварок.
Більше не має бути окремого суспільства, окремої держави, окремих громадян, які переслідують виключно власні інтереси і не зважають на цінності.
Ми маємо зберігати нульову толерантність до корупції та розбудовувати культуру доброчесності.
Ми маємо стати єдині. Саме такими ми є сьогодні перед обличчям війни.
Ми просто приречені вийти з війни оновленими й сильнішими. Ми приречені на перемогу і відбудову нової України.
Якою вона має бути? На яких принципах відбудовуватись? Як суспільні зміни, які відбуваються прямо на наших очах, вплинуть на подальший розвиток держави? Які з цих змін важливо не пропустити, не втратити, зберегти?
Це питання, на які варто шукати відповіді вже сьогодні, адже вони стануть основою для відновлення завтра.
Саме тому команда НАЗК реалізує проект "Ukraine Now. Візія майбутнього", який спрямований на формування бачення розвитку України в найближчі 5 років. Насамперед – розвитку світоглядного.
Залучивши до обговорення сучасних українських мислителів, філософів, футуристів ми хочемо зафіксувати та відрефлексувати ці зміни у вигляді циклу текстів і відео.
Але "Ukraine Now. Візія майбутнього" – це лише перший етап, своєрідна підготовка до великого спільного проекту перебудови України. На цьому етапі ми маємо зафіксувати нашу спільну трансформацію, проявити її. А потім, на основі зібраних вражень та інсайтів (нехай місцями суб'єктивних та інтуїтивних), сформувати основу для реалізації другого етапу – широкої фахової дискусії під робочою назвою "Ukraine Now. Уроки війни".
В ході другого етапу, який розпочнеться вже після перемоги, ми на основі зібраних інсайтів розпочнемо широкий суспільний діалог щодо уроків, які ми маємо винести з війни. З'ясувати разом, яких помилок повоєнного та воєнного часів ми маємо уникнути. Якими мають бути наші нові "червоні лінії". Щодо яких установок, правил та рішень ми маємо сказати самі собі: "ніколи знову".
Завдяки пошуку відповідей на ці питання ми зможемо нарешті перейти до формування своєї власної рамки, свого власного "вузького коридору" на шляху до побудови України майбутнього. А отже й перейти до третього етапу – формування нового курсу в різних секторах і сферах діяльності: державній службі, економіці, освіті, охороні здоров'я, фінансах, оборонній сфері.
Ми твердо віримо в силу ЗСУ і нашу перемогу. Свою роль ми бачимо в першу чергу у запуску перших етапів, а саме: фіксації змін, рефлексії та пошуку інсайтів, а також широкої професійної дискусії щодо уроків війни.
Ми розраховуємо залучити до неї професіоналів, галузевих експертів та практиків, які в свою чергу впливатимуть на формування секторальних політик та визначення курсу розвитку конкретних галузей.
Разом із запуском проекту "Ukraine Now. Візія майбутнього" ми робимо перший крок на цьому довгому шляху.
У своїх інтерв'ю з лідерами громадської думки, мислителями та філософами ми ставимо непрості, але вкрай важливі питання. Свої відповіді на них дадуть Валерій Пекар, Євген Винницький, Андрій Длігач, Антон Дробович, Андрій Баумейстер та багато інших. Спробуйте і ви відповісти на них. Адже ви так само є свідками цих насправді історичних змін та повноправними учасниками творення нової України.
Олександр Новіков
