Президент Зеленський довірив реформу судової системи Вищій раді правосуддя. Тій, яка тримає кругову поруку, ігнорує міжнародних експертів та відмазує злочинців.
Президент України, схоже, остаточно вирішив, що тиск на різні державні інституції, виконавчу та законодавчу владу – це нормальний управлінський інструмент.
Поки у боротьбі за намагання сховатися від суспільного контролю провладна більшість програє активній частині українського суспільства з рахунком 2:0. Але ми маємо усвідомлювати, що спроби скасувати відкритість та підзвітність влади будуть тривати.
Нині кошти, спрямовані на боротьбу з епідемією, надзвичайно цінні, щоб витрачати їх не ефективно. Якщо в мирний час такі дії можна розглядати як помилку через брак досвіду чи через недогляд, то в умовах карантину – це злочин. Ціна якого – життя та здоров'я людей.
Серед найбільш цікавих "обіцянок" в останньому Меморандумі – створення антикорупційного суду та формування Служби фінансових розслідувань. Чи встигне Україна вчасно виконати вимогу по створенню альтернативи сумнозвісній податковій міліції.
Якщо подивитися на ситуацію очима продавчині з райцентру, солдата, очима дітей, мати яких загинула під колесами п'яного водія-мажора, стає зрозуміло, що зроблено ще дійсно дуже мало.
Час покаже, чи зможуть встояти грузинські реформатори від нав’язаних їм команд та поставити свої. Чи знайде Квіташвілі нові обличчя з поза системи, чи пристане на умови гри, вийти з якої вже буде важко.
Для політиків ключовим є питання, хто виглядатиме найбільшим євроінтегратором, а не хто зробить найбільше, щоб підпис під угодою про асоціацію у Вільнюсі таки був поставлений.
В Україні вже давно щось міняється лише тоді, коли громадськість отримує у свої руки збільшуване скло, під яким видно всі дії та бездіяльність влади та опозиції – наша мета створити таке скло у процесі євроінтеграції.
За 5-10 років ми увійдемо в нове коло, у якому суспільство, змучене монополізацією влади, шукатиме їй альтернативу. Скоріш за все цією альтернативою стане незадоволена частина влади існуючої. Але можливі варіанти...
Питання лише за нами - чи згодні ми з правилами, які нам накидають, чи готові вдовольнитися вчорашніми недопрацьованими рецептами політичних рішень, чи готові шукати та знаходити альтернативу?
Депутати борються з корупцією, приїжджаючи у Верховну Раду на дорогих, не по кишені автівках та у дорогому, не як годиться, одязі. На цьому фоні брехлива метушня щодо призначення когось прем'єром справді виглядає мілко.