Вперед у минуле: як влада допомагає топчиновникам приховати статки

Вівторок, 26 травня 2020, 10:00

Влада розбещує. А зосереджена в одних руках – і поготів. Саме це відбувається нині з владою монобільшості Зеленського. 

Рік тому його обрали на гаслах боротьби з корупцією. Але гасла так і залишилися гаслами. А команда нового президента, яка хизувалася своєю відкритістю, все більше і більше дбає про власний інтерес, а не про громадян. 

І в результаті все більше намагається закритися від українського суспільства. Повторюючи шлях критикованих нею попередників.

Пригадуєте скандального прокурора Дмитра Суса? Того, який запам'ятався незаконним затриманням співробітників НАБУ, що стежили за підозрюваними у корупції прокурорами. Того, який записав майно, зокрема машину Audi Q7 ціною майже 1 млн грн, на свою 85-літню бабусю

Цей бравий служака департаменту ГПУ з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки просто користувався найбільш поширеною схемою уникнення декларування майна, яке він не міг пояснити, – реєстрував його на родичів. 

З 2015 року, коли ввели електронне декларування, серед топчиновників побільшало людей, які не живуть в офіційному шлюбі. Переписати корупційне майно на неофіційних чоловіка чи дружину набагато легше.

Реклама:
Нова більшість вирішила з цим боротися і в жовтні 2019 року ініціювала низку змін до антикорупційного законодавства, уточнивши поняття близьких осіб та повернувши кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. 

Фракція "Голосу" підтримала ці зміни, фактично уможлививши їх прийняття. Вже тоді було зрозуміло, що частина більшості, близька до олігархів Коломойського, Бахматюка та інших, не підтримає такі рішення. Бо після змін ховати незаконно нажите майно стане важче. Ну і варто було очікувати атак на ці зміни як з боку проросійських корумпованих політиків з групи Медведчука, так і з боку проолігархічної частини "монобільшовиків". 

Ці атаки активізувалися саме в час карантину. Спочатку, посилаючись на обмеження у роботі органів влади через епідемію коронавірусу, відклали річне декларування у 2020 році до 1 червня (замість 1 квітня).

Читайте також: Білі плями на антикорупційній карті Зеленського

Здавалося б, логічний крок. Але згодом виявилося, що додатковий квартал був необхідний не лише для збору довідок, а й для спроб створити нові схеми приховування майна в деклараціях.

Одна з них ледь не призвела до виведення з декларування неповнолітніх дітей, які не проживають за однією адресою з декларантом. Лише активна позиція проти цих схем фракції "Голосу" та зміна графіку роботи парламенту не дозволили пропрезидентській більшості за підтримки Медведчука та Ко ввести цю схему в дію. 

Читайте також: Зміна до закону про електронне декларування: до чого тут позашлюбні діти?

Більшість не почула ані зауважень експертів, ані позицію Міністерства юстиції, ані Національного агентства з питань запобігання корупції. Бо можливість переписати майно, походження якого неможливо пояснити, на дітей, як свого часу прокурор Сус на бабусю, - ну дуже спокуслива схема.

Друга атака стосувалася приховування декларацій керівниками Служби безпеки України. 

Нереформована спецслужба і далі наповнена людьми, які не можуть пояснити свої статки. Що й не дивно, зважаючи на зловживання функцією втручання у справи бізнесу сумнозвісними відділами боротьби з корупцією та розслідування економічних злочинів. Які президент Зеленський обіцяв ліквідувати у процесі реформи. 

Та після того, як СБУ очолив його друг Іван Баканов, пріоритети глави держави дивним чином змінилися. І президент ініціював законопроєкт щодо реформування СБУ, який міг би дозволити керівництву служби приховувати свої декларації. Так, як це було за часів Петра Порошенка. Лише публічний тиск громадськості, міжнародних партнерів та опозиції допомогли зупинити цей законопроєкт. Він не пройшов перше читання і повернувся в комітет на доопрацювання.

Читайте також: Баканов займає керівну посаду в іспанській фірмі, що суперечить закону – "Схеми"

Такого чесного голови СБУ в Україні ще не було – Зеленський про Баканова

Чому ж так змінилися пріоритети президента? Можливо, тому, що Іван Баканов всупереч українському законодавству залишився керуючим партнером в будівельній фірмі у Іспанії? Ця фірма відома в Іспанії тим, що ігнорує вимогу подавати фінансові звіти. За це її внесли до списку податкових порушників. Власне, знайти інформацію про цю фірму чи про іншу власність не лише пана Баканова, а й інших керівників СБУ без декларацій майже неможливо. Особливо, якщо декларації знову стануть закритими.

Поки у боротьбі за намагання сховатися від суспільного контролю провладна більшість програє активній частині українського суспільства з рахунком 2:0. І схема приховування статків через незадекларованих дітей, і спроба сховати декларації керівників СБУ не вдалися. 

Але ми маємо усвідомлювати, що це не останні спроби скасувати відкритість та підзвітність влади. Чого варті лише заяви міністра економіки (а до того – вірного менеджера олігарха Бахматюка) про потребу розібратися з "дивною системою" Прозорро чи спроба міністра охорони здоров'я Максима Степанова призначити свою людину на посади керівників Національної служби здоров'я України та ДП "Медичні закупівлі", непрозорі монопольні схеми в Укравтодорі…

Можна було б винести вирок: ця влада зіпсувалася, несіть нову. Але демократія так не працює. Уряд рано чи пізно все ж змінять (скоріше – рано), у парламенті під тиском громадськості та міжнародних партнерів буде вдаватися відбивати найбільш одіозні спроби повернення закритості влади. Та нам з вами треба вести наступ у напрямку розширення підзвітності влади, створювати більш ефективні механізми контролю за її діяльністю. Щоб корупціонери не атакували, а захищалися.

Саме тому фракція "Голосу" не лише протидіє спробам створити нові дірки у системи електронного декларування і активно включається в реформу Служби безпеки, а й ініціює посилення прозорості роботи Офісу президента. 

Ми подали правки до законопроєкту 3355-1 з вимогою публічно інформувати хто, з якою метою і коли відвідував Банкову, з ким і по яким питанням зустрічався. Саме такий рівень відкритості команда президента пропонує запровадити до державних підприємств. І це дуже хороша ініціатива. Але у боротьбі з корупцією, за відкритість та підзвітність потрібно показувати власний приклад. Саме тому президент та його оточення мають не ховатися від преси, як це робили усі їхні попередники, а показувати приклад. Звісно, якщо нема чого приховувати.

У боротьбі за зменшення впливу корупції на ефективність роботи влади працює формула: відкритість плюс підзвітність, помножені на включення суспільства в контроль за владою. Ця формула дає максимальний результат. Поки ми маємо проблеми з першими показниками, але третій, – контроль над діями влади, – може ці проблеми вирішити. 

Контроль з боку опозиції у парламенті та за діяльністю уряду, контроль з боку громадськості та ЗМІ. Це наші демократичні засоби впливу на владу. Так, результат буде не миттєвий, але дорогу осилить той, хто йде.

Ярослав Юрчишин, для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.  



Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Як звати невідомого солдата?

Реформа БЕБ: чи зможе бізнес ефективніше захищатися від свавілля в судах?

"Мобілізаційний" закон: зміни для бізнесу та військовозобов'язаних осіб

Чому "Азов" досі не отримує західну зброю? 

Навіщо потрібен держреєстр осіб, які постраждали внаслідок агресії РФ

Чому бізнесу вигідно вкладати кошти в освіту та хто повинен контролювати ці інвестиції