Біда в тому, що захисний костюм Батьківщини виявився надто зручний для держави: примірявши його, на Печерських пагорбах явно втратили почуття міри. Але, перетворюючи патріотизм в заяложену карту, раз у раз видобуту з рукава, держава його знецінює. (рос.)
У Москви залишається один вихід: скористатися чужою енергією, чужою активністю, чужою пасіонарністю. І нову версію "російської весни" Кремль буде реалізовувати руками тих з нас, хто готовий діяти, але не завжди готовий думати. (рос.)
Українському суспільству важливо навчитися говорити про окуповані регіони без постійних озирань на Москву. Нам потрібна чесна і відкрита дискусія про те, що значить Крим для нас самих – і що для нас самих значить Донбас. Яке місце вони можуть зайняти в новій Україні? (рос.)
Мабуть, головний урок, подарований Україні, пов'язаний з самим поняттям "час". Всім нам довелося переконатися, наскільки воно відносно, і як сильно можуть змінюватися його якісні характеристики. (рос.)
В умовах зовнішньої агресії не можна міряти внутрішню свободу мірками мирного часу. Однак сучасний гібридний конфлікт вимагає набагато більш зваженого і обачного ставлення до заборон, ніж звичайна війна. Чому? (рос.)
Російському реваншизму можна протиставити лише реальні зміни, російської одержимості – тверезий погляд на речі, російської самовпевненості – клопітку роботу над собою. (рос.)
Україні загрожує не Ялта-2, а привид Ялти. Не великий договір між Росією і Заходом, а ілюзія того, що такий договір можливий. Ілюзія, здатна принести цілком відчутні і вельми сумні плоди. (рос.)
Заражене війною суспільство вихлюпує агресію на тих, хто знаходиться поруч, – на відміну від недосяжною поки Москви. І єдине, що можна цьому протиставити, – запекла боротьба з зовнішнім ворогом. Боротьба, яка дає надію на перемогу і повноцінне зцілення від війни. (рос.)
Швидше за все, Україні доведеться звикнути до думки, що непередбачуваний світ президента Трампа, європейських популістів, російських гібридних ударів – це і є нова норма. (рос.)
Якщо Кремль піде ва-банк, то його останньою надією напевно виявиться Україна. Крах сусідній недосверхдержави – це дуже серйозний виклик, до якого Україна повинна готуватися вже сьогодні. (рос.)
Якщо Україна отримає безвізовий режим найближчим часом, з української точки зору, Європа просто погасить свій борг перед нами. Але в разі чергової відстрочки, репутація Євросоюзу в очах українців постраждає непоправно. (рос.)
Замовчуючи і заперечуючи чужі злочини, ми маємо на увазі, що мова йде про щось неприпустиме з людської точки зору. А визнаючи і виправдовуючи їх, ми відмовляємося від морального табу. (рос.)
Ні обвал української економіки, ні знецінення грівні¸ ні масовий банкопад не обернуться третім Майданом. Але, якщо відняти у людей місце і мету, придбані в 2014-2015 роках, український Тайлер Дерден збунтується. (рос.)
Радянське революційне свято, яке піддане анафемі в декоммунізованій Україні, не знайшов колишнього звучання і в реваншистській Росії. Те, що відбулося 99 років тому ставить кремлівську пропаганду в незручне становище. (рос.)
Навіть в умовах війни для нас пріоритетні не незграбна патріотична пропаганда, а боротьба за активного обивателя. Україна повинна виглядати досить перспективною, щоб її можна було вибрати не тільки серцем, а й розумом. (рос.)
Реально існуючий Бандера опинився практично повністю закритий пропагандистським кліше, зведений до ролі середнього пальця, який гордо демонструють Москві. (рос.)
Радянська доктрина не залишала людині права бути жертвою – слабкою, розгубленою, безпомічною. Багато з нас сьогодні мислять, як радянське партійне керівництво. Ми хочемо бачити кожного українця непохитним героєм і патріотом, а перелякані обивателі викликають у нас відторгнення. (рос.)
Зовнішньо з російськими виборами все добре: партії і програми, ліберали і патріоти, передвиборна агітація і всенародне голосування. А фактично перед нами порожня будову, млява бутафорія з запрограмованими результатами, фальшивою конкуренцією і Держдумою, яка нічого не вирішує. (укр.)
Краще відмовитися від історичних спекуляцій і визнати, що досвід 1939-1945 нам мало що дає. Британська імперія – не Україна, а Друга світова – не сучасний гібридний конфлікт. (рос.)
З точки зору Володимира Володимировича нова Стіна залишається недобудованою. Умовна Фрідріхштрассе і умовна Потсдамерплац перекриті, але умовні Бранденбурзькі ворота не контролюються, і незаконний результат українців з російської зони впливу триває. (рос.)
У будь-якій країні у стані війни мріють про перемогу і про мир. Але в разі виснажливого гібридного протистояння до цих двох мрій може приєднатися ще одна – мрія про звичайну, нормальну, традиційну війну. (рос.)
Українців закликають готуватися до повномасштабної війни з Росією, розгортання масового партизанського руху, переростання україно-російського конфлікту в Третю світову. Але перш за все Україна повинна бути готова до того, що очікування Гітлера може виявитися марним. (рос.)
Історична роль екс-президента залишається не до кінця зрозумілою і оціненої. У всякому разі, ностальгують за Януковичем ті, хто повинен його проклинати. А проклинають Януковича ті, хто багато чим йому зобов'язаний. (рос.)
Містечкова конспірологія незамінна, якщо ти не прагнеш зрозуміти навколишній світ, а намагаєшся втиснути його в власну віртуальну картинку. Чим сильніше українці прив'язані до уявної картинки світобудови, тим важче вести діалог з реальною Європою. (рос.)
Що відбувається, коли в суспільній свідомості війна стає чужою? Чим вона відрізняється від своєї? Практично одночасно з розвінчанням Великої Вітчизняної війни у наше життя увійшло україно-російське протистояння, і ця війна для нас – своя.(рос.)