Порівнюючи себе з Прагою, кинутою західними партнерами, ми чекаємо неминучої відплати. Ми впевнені, що європейці ще поплатяться за своє загравання з Кремлем. (рос.)
Головним дискусійним майданчиком країни залишається Фейсбук. Саме там вирують суспільні пристрасті. Саме там зібралися політизовані інтелектуали всіх мастей. (рос.)
Сьогодні існує лише один загальнонаціональний критерій ганебної поразки: якщо Україна офіційно визнає анексований Крим російським. Причому цей критерій – заслуга не стільки вітчизняної, скільки кремлівської пропаганди. (рос.)
У президента Зе навряд чи вийде відродити українське громадянське суспільство в тому вигляді, в якому воно існувало в 2004-2014 роках. Але новій команді цілком під силу нажити дві численні групи ворогів. Перші будуть ненавидіти Зеленського за те, що він стане президентом реваншу. А другі – за те, що він не стане президентом реваншу. (рос.)
Патріотична інтелігенція, яка підтримувала Петра Порошенка, вважала його головним досягненням прискорену національну розбудову. Підсумки президентських виборів стали для цієї частини суспільства особистою драмою. Але хто винен у тому, що сталося? (рос.)
Президент Порошенко був досить розумним і компетентним, щоб піти спокійно і гідно. Але виявився досить самовпевненим і відірваним від реальності, щоб вплутатися в авантюру з другим строком. (рос.)
Результати першого туру оголили прірву між пасіонарною громадськістю, що мешкає в соцмережах, і масовим виборцем. Але ця прірва виникла задовго до 31 березня. (рос.)
Президентську кампанію 2019 було дуже спокусливо втиснути в пропагандистські рамки гібридної війни. І штатні агітатори явно розчаровані тим, що в ході виборів проросійський табір так і не вийшов з маргінесу. (рос.)
Новий закон про мову знайде в Україні як противників, так і гарячих прихильників. Але ті, хто ставить активну мовну політику в заслугу чинному президенту, фактично хвалять Петра Олексійовича за обман. (рос.)
Колективний Майдан цілком задоволений тим, що політика Януковича виявилася тупою і агресивною. В кінцевому результаті саме тупість і агресія Банкової дозволили зламати старий порядок і приступити до будівництва нової держави. (рос.)
Президентство Януковича – це вже історія. Але суспільна легітимність і її кордони залишаються проблемою, критично важливою для будь-якого українського лідера. Особливо напередодні непередбачуваних президентських виборів 2019. (рос.)
Молодь готова проміняти чинного президента з армією, мовою і вірою на безідейного шоумена. І це не єдина претензія до норовистого нового покоління. (рос.)
Обираючи "менше зло" на українських виборах, ви так і не дізнаєтеся, хто з фаворитів був порівняно меншим злом. Довгоочікуваний момент істини не настане – країна побачить лише імітацію моменту істини. (рос.)
Неважко помітити, що наша публічна повістка все сильніше архаїзується. До 2019-го в ній стало набагато більше консервативного, ніж три або чотири роки тому, коли Україна марила модернізацією. (рос.)
2018-ий приніс Україні безліч суперечливих і болючих тем: "євробляхи" і медична реформа, атаки праворадикалів і мовне законодавство, Катерина Гандзюк і Сергій Семочко, військовий стан і активна участь Банкової у створенні помісної церкви. (рос.)
Черга знаменних столітніх ювілеїв, котрі супроводжували 2018 рік, добігла кінця. 14 грудня Україна відзначила останній з них – річницю повалення гетьмана Скоропадського. (рос.)
Восьмого грудня історичним Біловезьким угодам виповнюється 27 років. І цілком природно, що імперські відгомони у нашому житті, як і раніше, сильні – попри незадоволення багатьох українських патріотів, які намагаються забути СРСР, немов страшний сон. (рос.)
Практично будь-яка суперечка про долю нинішньої України виливається у зіткнення двох світоглядів. Одні з нас розглядають людей як власність держави. Інші розглядають людей як господарів власного життя. (рос.)