Судилище великого Я
Для початку хочу привітати з першим ювілеєм на посаді президента Віктора Януковича. Це був рік невизначеності, приємного до оскоми рукостискання із кремлівськими очільниками, акумуляції всієї сили влади та впливу в одній жмені (зрозуміло, у чиїй), плазуючої Верховної Ради та політично-опозиційних репресій.
У цьому синонімічному ряді, лаврового вінця почесно присуджено Віктору Федоровичу Януковичу – у номінації "Кращий менеджер держави".
Тепер без іронії.
Із приходом на президентський трон пан Янукович запустив маховик зачистки політичних опонентів. Можливо, це сказано голослівно, проте інакшого пояснення запроторенням за ґрати низки діячів уряду Тимошенко годі шукати.
Між іншим, леді Ю, коли 2007-му році вдруге стала біля стерна уряду, дала доручення КРУ провести аудит роботи свого попередника, себто Януковича.
І що ви думаєте?
Як заявила тоді Юлія Тимошенко, будучи прем'єром, Віктор Федорович крав щосекунди астрономічні суми грошей. Але тоді до репресій чи бодай переслідувань не дійшло.
Ясна річ, для Януковича – це не тільки справа чоловічої честі, а, насамперед, бажання показати громадянам, що нарешті прийшла до влади "сильна рука", яку всі так хотіли.
Тож, за сценарієм телевізійного детективу, український Коломбо розпочав зривати маски з облич учорашніх можновладців. На лавах підсудних опинилися не лише соратники Тимошенко, а й керівники структур, підпорядковані безпосередньо главі державі. Наприклад, колишній перший заступник голови НАК "Нафтогаз України" Ігор Діденко, який, до речі, був замішений в урядових переговорах Тимошенко щодо зміни ціни на російський газ.
Якимось чином у ролі судді опинилася генпрокуратура. Її керманича – Олександра Медведька – перевели на менш пильну роботу до складу Ради національної безпеки України, а у вакантне місце швиденько посадили кума гаранта Конституції Віктора Пшонку.
Почувши один із виступів новоспеченого генпрокурора, склалося враження, що боротьба із криміналітетом в Україні посилиться, а бандити, кінець-кінцем, сядуть до тюрем. Навіть створили красиву шлюзовану картинку, коли оголосили на всю країну про підозріння в розтраті бюджету своєї людини, колишнього голови Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка.
Пан Пшонка в деяких кроках намагався дистанціюватися від ярлика "кумівства", повторюючи, що в Україні все вирішує закон.
Зокрема, генпрокуратура влаштувала Юлії Тимошенко щоденні відвідини, немов до салону краси. І хоч президент днями змінив публічно думку щодо леді Ю, мовляв, "запобіжний захід, який прийнятий по відношенню до Тимошенко, він дратує й мене" – правоохоронне відомство досі стоїть на своєму.
Я також гіпотетично допускаю, що президент України не впливає на роботу генпрокуратури. Якби не одне "але"...
З ніг на голову все перевернула нещодавня зустріч тет-а-тет голови Верховного суду Василя Онопенка та президента Януковича. З офіційних джерел довідався, що не останні персони держави обговорили питання, які стосуються подальшого реформування судової системи.
"Зустріч стала продовженням теми розмови, що відбулась в серпні 2010 року, на якій голова ВСУ підтримав запроваджену президентом реформу, зазначивши, що запропонований закон "Про судоустрій і статус суддів" містить позитивні напрацювання фахівців ВСУ, які знаходять підтримку суддівського корпусу, голови Верховного суду та суддів ВСУ", – йшлося у повідомленні прес-служби.
Наступного дня, 15 лютого сталися непередбачувані події.
Спочатку генпрокуратура закрила кримінальну справу, порушену проти доньки Онопенка Ірини. Нагадаємо, що 1 лютого цього року було порушено кримінальну справу стосовно молодшої доньки голови Верховного Суду – Ірини, підозрюваної в неповерненні позичених 300 тисяч доларів.
Інший привід розпити пляшку міцного для Онопенка –його зятю, екс-першому заступнику міністра юстиції України Євгену Корнійчуку генпрокуратура змінила міру запобіжного заходу з арешту на підписку про невиїзд.
Додамо, що проти пана Корнійчука 22 грудня 2010 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною три 365-ї статті Кримінального кодексу України – перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.
Як гадаєте, чи не забагато для збігу обставин?
Адже раніше президент не лінувався випускати значну порцію критичних стріл у бік діючого голови ВС Василя Онопенка. До того ж, останній до призначення працював нардепом від БЮТ.
Тоді, що ж таке виявилося переломним у стосунках президента та голови Верховного суду?
Очевидно, відбулися певні домовленості, бо попередня "жертва" двома близькими людьми, донькою та зятем, як бачимо, нічого корисного для Онопенка не принесла. В обмін на звільнення родичів Онопенка, глава держави, швидше за все, просуватиме своє реформування судової системи.
Тільки так можна зрозуміти суть візиту Онопенка до Януковича.
P.S. Раджу Юлії Тимошенко не зупинятися й продовжувати достукуватися до високих президентських дверей. Можливо, і для неї Віктор Федорович знайде вільну хвилинку, щоб поспілкуватися та розставити всі крапки над "і" з її двома кримінальними справами.
Віталій Тараненко, журналіст, Хмельницький, спеціально для УП
