Україна "встала", але чи "проснулась"?

38 переглядів
Вівторок, 19 березня 2013, 09:38
Мар’яна П’єцух
журналіст

Після акції опозиції "Вставай, Україно!" у Львові вдалося почути таку розмову у місцевому тролейбусі. Жіночка переповідала побачене кільком знайомим чоловікам: "Нині в центрі був мітинг опозиції "Україно, проснись!" Я йшла на вечірню (службу в церкві – авт.), то ледве пройшла повз людей. Там приїжджали ті наші львівські депутати, ну, як його, Луценко, той що з "Нашої Батьківщини". Газети роздавали: беріть собі по одній, читайте, там про Януковича".

Після несподіваного оголошення 9 березня опозицією "народного повстання проти цього режиму", першою думкою було: "А що, вже?"

Як тільки стало зрозуміло, що з "повстанням" Арсеній Яценюк швидше обмовився, чи то від переляку після позбавлення Власенка мандата, чи просто задля гострого слівця, і йдеться насправді про серію однотипних мітингів, виникло багато інших риторичних запитань, яких об'єднувало головне: "Що, знову?"

Відверто, але вже надто багато скепсису викликають заклики до умовних барикад, уявної революції, до триста разів обіцяного імпічменту та справедливості, яка колись-таки настане.

Вже не розумієш, яка різниця між акціями "Повстань, Україно!" і "Вставай, Україно!", хоч між ними минуло понад десять років. Тільки тоді Україну хотіли бачити без Кучми, зараз – без Януковича. Тоді Юля Тимошенко обіцяла всіх визволити від пут режиму, зараз уже її саму треба визволяти з тюремних ґрат.

Ну й тоді разом із нацдемами воювали з режимом комуністи, зараз спадкоємці більшовиків працюють уже на самий режим. Чи не єдиний прогрес – замість прапорів із Леніним – колони з опозицією сьогодні очолюють транспаранти із зображенням Бандери, Шухевича та Коновальця, принаймні на Західній Україні.

Уже був Форум національного порятунку, Народний комітет захисту України, Комітет опору диктатурі – що буде цього разу? А щось мусить бути, бо вибори вже близько.

Ще рік тому в День Соборності на Софіївській площі Яценюк уже поспішив оголосити "еру свободи, у тому числі – свободу від Януковича". Зараз на мітингах він лише планує залишати Януковича "у чорних сторінках історії України" як "зло, яке треба позбуватись".

Рік тому він обіцяв "привести в Україну розум і чесність", "фаховість і відповідальність" – а привів депутатів Табалових.

Яка мета нової акції? Мобілізувати людей? До чого? До відставки Януковича? Якої й коли?

І кого мобілізувати? Якщо один із лідерів опозиції чи то його команда взяли собі за звичку, починаючи з мовних акцій під Українським домом, наймати проплачених прапороносців, підставляючи тим інших колег з опозиції.

Не зрозуміло, навіщо така кількість біло-червоних партійних прапорів, від яких аж рябило, і звідки раптом так багато активістів "Європейської партії" у Львові, судячи зі стягів? Мінімум простих транспарантів, максимум прапорів, крізь які важко було не лише побачити сцену з лідерами, та й збагнути суть акції: це збір партактиву, телешоу, чи все-таки НАРОДНЕ віче?

Не зрозуміло, навіщо усюди вперто анонсувати присутність Віталія Кличка на мітингах, якщо він у цей час – у закордонному турне, а його прес-секретар навіть не може пообіцяти участь боксера у майбутніх акціях після повернення додому. Це що: запрошення на бокс, концерт – без умовної телезірки ніяк, – чи все таки це "НАРОДНЕ повстання"?

Звісно, галичанам мало бути приємно, що нетутешній політик заграє з ними їхньою мовою зі словами "файно", "холєра", "ніц не буде" і вітає з обранням Папи Франциска. Та й ще так щиро зі сцени вболіває за створення греко-католицького патріархату.

Але в руках у багатьох мітингуючих були не портрети нового Папи, – а Юлі Тимошенко, про яку лідер згадав лише пере закриттям мітингу. Мовляв, йому шкода, що її й Луценка тут нема. Але співчуття не вистачило на те, щоб викликати до мікрофону когось із нардепів із квоти саме "Батьківщини" Тимошенко. З боку Об'єднаної опозиції виступали обранці із квоти "Фронту змін".

Мітинг у Львові
Мітинг у Львові
Міліція у Львові
Міліція у Львові під час акції "Вставай, Україно!", Львів, 16 лютого
Майбутній журналіст на мітингу у Львові. Акція Вставай, Україно!, 16 лютого
Майбутній журналіст на мітингу у Львові. Акція "Вставай, Україно!", 16 лютого

Однак скепсис на тему, задля чого це все було, почав зникати вже після мітингу – при спілкуванні з НАРОДОМ.

Запитавши п'ятьох випадкових перехожих, почула одне й те ж: дуже чекали той мітинг, бо пора міняти владу, так далі жити не можна, дуже правильно, що такі акції відбуваються.

А далі що?

Люди прийшли, послухали й піднесені пішли. З одного боку, це й була мета акції – підтримати політичний тонус у народу. Народ залишився задоволеним, місії досягнуто?

З іншого боку, в інтонаціях людей відчувалася, хоч і дещо глибоко схована, але готовність іти туди, куди скажуть опозиційні лідери. Від людей звучало "Межигір'я", адміністрація президента, Верховна Рада. Тільки їх наразі покликали, як висловився Яценюк, "на екскурсію" в Київ 18 травня, щоб пройтися велелюдним красивим маршем і завершити це символічне "повстання".

"А в Межигіря?" – спитав хтось з натовпу. – "Прийде час, ще й туди сходимо, щоб ви не сумнівались", – заспокоїв революційний запал Яценюк.

Коли ж настане той "час", учасники мітингу так і не зрозуміли. Проте, згадуючи розмову в тролейбусі, здалося, що не для всіх ще час. І "повстання" наразі мають бути приблизно такі, як "Вставай, Україно!"

Адже дуже стали в пригоді газети, роздані на акції тій жіночці із тролейбуса. Усю дорогу вони компанією робили для себе відкриття, вголос читаючи, який же злодій той Янукович, скільки мільйонів іде на його утримання, і чому так бідують люди в Україні. Нехай дійсно люди підуть-послухають лідерів, – може, нового щось почують і про Луценка, і про Януковича, і "проснуться".

Інакше ніяких "революцій" не буде.

Бо, головне резюме, яке мали зробити з мітингу люди, – її доведеться робити самим, не чекаючи, поки хтось кудись таки покличе.

Мар'яна П'єцух, спеціально для УП



powered by lun.ua
Гальмування євроінтеграції: чому "Слуги народу" блокують механізми руху України до ЄС?
Чи потрібна Україні державна політика у сфері європейської інтеграції? У "Слузі народу" вважають що ні, оскільки механізм, що робить євроінтеграцію незворотною, потребує додаткових витрат із бюджету.
Чим небезпечна ідея Штаймаєра Україні, або Як деокупувати та реінтегрувати тимчасово окуповані території?
Встановлення влади на деокупованих територіях є наріжним каменем переговорного процесу в Мінську між Україною та Росією.
Бутан і Непал – два світи однієї Азії
Періодично серед місцевих проводять соцопитування про те, наскільки вони задоволені своїм життям. 95% людей кажуть, що їх все влаштовує і вони отримують задоволення від усього, що відбувається. (рос.)
Особливий статус Донбасу як політичне дежавю
Те, що відбувається зараз навколо Донбасу та його "особливого" статусу, викликає політичне дежавю: Порошенко і Ко чотири роки тому намагалися просунути через парламент те саме й під тим самим соусом...
"Мертві душі" серед отримувачів державних виплат. Як їх виявити?
Що таке верифікація державних витрат? Відповіді на топ-5 запитань.
Держзрада в Мінекономіці та зірване виробництво снарядів: до чого тут люди Пашинського? 
Поки державна компанія "Артем" чекає на обладнання зі США, право поставляти снаряди для "Гіацинтів" збройних сил отримала приватна фірма ТОВ "Рубін 2017". Розбираємося, до чого тут Пашинський і його люди.
Що може піти не так під час оновлення НАЗК?
Які ризики у процесі оновлення НАЗК залишаються. Для їхнього уникнення в більшості випадків може допомогти лише належна увага з боку громадськості та міжнародних партнерів.