Чи справді ексчлени ОПЗЖ допомагають "Слузі народу" приймати закони?

Субота, 11 лютого 2023, 13:30

Чи досі існує монобільшість у парламенті? Чи вистачає голосів "Слуги народу", щоб ухвалювати ініціативи? 

Вочевидь, так, адже законопроєкти регулярно приймають. Хоча, звісно, бувають нюанси.

Ще у далекому вересні 2021 року ОПОРА писала, що "правильно голосувати" депутатам зі "Слуги народу" допомагають сигнали ексспікера Дмитра Разумкова. 

Тоді народні депутати у щонайменше у 95% випадків орієнтувалися на його неформальні натяки: "Прошу підтримати та проголосувати" і "Прошу визначатися та проголосувати". 

Такі підказки не були ноу-хау, та й великою фракцією потрібно було якось управляти, щоб набирати потрібну кількість голосів.

Насправді пошук необхідної кількості "за" у парламенті – річ не нова. 

У восьмому скликанні ситуація була ще цікавішою, адже коаліція "Блоку Петра Порошенка" і "Народного фронту" довгий час існувала хіба що на папері. У ній не було 226 депутатів. 

Залежно від ситуації, "БПП" та "Народному фронту" допомагали набирати потрібні голоси депутатські групи, зокрема "Воля народу". Зрештою, відсутність коаліції й спричинила у травні 2019 року розпуск парламенту Володимиром Зеленським та призначення позачергових парламентських виборів.

Але під час повномасштабної війни виборів не проведеш, та й у складі "Слуги народу" депутатів достатньо. Втім, ОПОРА все ж поцікавилася, як парламент ухвалює законопроєкти та чи справді ексчлени "ОПЗЖ" допомагають голосами "Слузі народу".

Насамперед, ми проаналізували динаміку реєстрації та ухвалення законів. Так після повномасштабного російського вторгнення у парламенті зареєстрували близько тисячі законопроєктів. Безпосередньо народні депутати подали 84% із них або 852 ініціативи. 

Нині прийнято 166 законопроєктів або 20% від поданих. Члени "Слуги народу" долучилися до написання 153 законів. Це 92% від усіх поданих після 24 лютого 2022 року та ухвалених законопроєктів. 

 

Якщо ж розглянути статистику детальніше, то можна підрахувати, що на авторство народних депутатів припадає майже ¾ від усіх ухвалених ініціатив. Натомість Президент і Кабмін майже порівну розділяють решту – 25%. 

У результаті отримуємо цілком закономірне явище: парламент є провідним ініціатором законів у воєнний час. І якщо виділяти головного законодавця, то ним буде колективний образ депутата від "Слуги народу".

Та це не означає, що інші фракції не долучаються до розробки ініціатив. По-перше, кількість депутатів у них значно менша, а по-друге, коаліція першочергово ухвалює власні законопроєкти. 

Тут все ж можна виділити групу "Довіра", члени якої були авторами або співавторами третини ухвалених депутатських ініціатив. Це не дивно, адже ще до повномасштабного вторгнення росії ключовим союзником "Слуги народу" в парламенті була саме "Довіра". 

Ця депутатська група активно підтримувала монобільшість під час голосувань у ключових сферах ("Бюджет", "Кадрові рішення" та "Курс Президента"). Натомість найбільш опозиційними силами до "Слуги народу" тоді були "ОПЗЖ" та "ЄС". 

Реклама:

Успіхи "Слуг народу" на законодавчій ниві не видаються чимось неймовірним: зараз у складі цієї фракції 239 народних обранців, а на початку повномасштабного вторгнення було трохи більше – 241. Однак не всі депутати стовідсотково відвідують парламент і беруть участь у голосуваннях. 

Щоб з’ясувати, на яку кількість депутатів може розраховувати ключова політична сила парламенту, ми виключили низку технічних питань та проаналізували майже 900 голосувань. В результаті отримуємо показник парламентської дисципліни "Слуги народу" у понад 81% – в основному це голосування "за". 

Рівень присутності нардепів франції теж чудовий – найкращий у парламенті. Проте саме в тих 19% неголосувань та прогулів фракція у середньому не набирає навіть 200 голосів "За", не кажучи вже про 226. 

Загалом третина депутатів фракції під час згаданих вище голосувань натискає кнопку "за" у понад 90% випадків. Проте є 30 парламентарів, які у понад 40% голосувань є недисциплінованими, і часто саме їхніх голосів і не вистачає.

На жаль, частина голосувань на сайті парламенту досі закриті, але з публічних даних можна встановити, що депутати зі "Слуги народу" набирали 226 і більше голосів лише 5 травня 2022 року та 7 лютого 2023 року. 

У травні, зокрема, парламент дозволив територіальній обороні виконувати завдання в районах воєнних дій (229 голосів від "Слуги народу"), прийняв законопроєкт №7304 про співробітництво з Міжнародним кримінальним судом (229), ухвалив звернення до Конгресу США щодо визнання рф державою-спонсором тероризму (227). 

Натомість буквально нещодавно 226 голосами "за" члени "Слуги народу" підтримали призначення Василя Малюка на посаду голови СБУ. До речі, під час низки голосувань 23 лютого члени "Слуги народу" 7 разів віддавали 226 і більше голосів.

 

То хто ж допомагає набирати потрібні "за" у парламенті? І чи взагалі потрібні ці голоси? 

Так, необхідність у них є. Наприклад, за бюджет на 2023 рік члени "Слуги народу" віддали 211 голосів, призначення Андрія Костіна на посаду генпрокурора підтримали 220 нардепів фракції, а скандальний ​​законопроєкт №8271 ​​про посилення відповідальності військовослужбовців – лише 194. 

Без підтримки інших фракцій та груп "Слуги народу" не змогли б, зокрема, ліквідувати ОАСК та призначити омбудсменом Дмитра Лубінця. Годі й говорити про провальне звільнення Валерія Пацкана з посади Голови Рахункової палати, яке підтримав лише 171 член фракції.

Насправді ж чимало ініціатив парламент ухвалив голосами кількох фракцій та груп. У цьому немає нічого дивного, особливо у часи війни. 

Однак є й один цікавий нюанс: деякі важливі закони не були б ухвалені без допомоги ексчленів "Опозиційної платформи — За життя". Саме так, депутати колись найбільш опозиційної фракції парламенту тепер допомагають монобільшості ухвалювати важливі законопроєкти.

Члени депутатських груп "Платформа за життя та мир" та "Відновлення України" дали 17 з 234 голосів за висловлення недовіри та звільнення омбудсменки Людмили Денісової, 20 з 228 голосів за скандальний законопроєкт №5655 про реформу містобудування; 26 з 245 голосів за ініціативу №7662, яка сприяє продовженню практики політичних призначень суддів КСУ.

Реклама:

Завдяки голосам ексчленів ОПЗЖ повернуто мита та ПДВ на імпортні товари та розмитнення авто. 

З їхньою допомогою ухвалено й інші, менш гучні закони: зокрема, №7655 щодо авансових внесків з податку на прибуток для пунктів обміну валют чи №7427, який передбачає запровадження мораторію на підвищення тарифів на опалення та гарячу воду.

Нардепи з груп "Платформа за життя та мир" та "Відновлення України" також почали сприяти вступу України в ЄС. 

Так, завдяки їхнім голосам ухвалені євроінтеграційні ініціативи №6477 про реєстр викидів та перенесення забруднювачів та №6320 щодо забезпечення відповідності законодавства про боротьбу з відмиванням грошей стандартам FATF.

Також представники колишньої "ОПЗЖ" так чи інакше голосували за припинення повноважень своїх соратників: Медведчука, Рабіновича чи Льовочкіною.

Якщо заглибитись у статистику голосувань і відкинути технічні питання, то побачимо, що кілька депутатів дуже часто натискають кнопку "за". 

Юрій Загородній (група "Платформа за життя та мир") голосує позитивно у понад 91% випадків, Євген Яковенко (група "Відновлення України") – 90%, Юлій Іоффе (група "Платформа за життя та мир") – 84%, Наталія Приходько (група "Відновлення України" — 84% тощо. 

Загалом понад 25 депутатів з груп "Платформа за життя та мир" та "Відновлення України" голосували "за" у майже 60% випадків. Це більше, ніж відповідний відсоток голосувань Олександра Трухіна, Жана Беленюка, Максима Бужанського, Олександра Куницького та багатьох інших, зокрема Миколи Тищенка.

Цікаво й те, що ексчлени "ОПЗЖ," які втратили мандати після повномасштабного вторгнення, або не з’являлися у Раді, як Віктор Медведчук, Тарас Козак, Ренат Кузьмін, Вадим Рабінович та ​​Ілля Кива, або були присутні недовго – як Юлія Льовочкіна (2% голосувань) чи Ігор Абрамович (5%). Натомість ще один кандидат на складання мандатів – Вадим Столар – теж майже завжди були відсутніми.

Виходить так, що мандати складають ті народні обранці, які й до того не брали участі у роботі парламенту і, відповідно, "за" не голосували. 

Чи справді депутати забороненої нині "Опозиційної платформи – За життя" збережуть свої мандати, якщо будуть старанно голосувати "за", мабуть, дізнаємось лише у кінці скликання. 

Або ж раніше ухвалять законопроєкт №8345, яким пропонується запровадити механізм позбавлення мандатів депутатів від заборонених судом політичних партій. 

Або якусь процедуру запропонує голова парламенту Руслан Стефанчук, який має  опрацювати петицію щодо позбавлення мандатів всіх народних депутатів від ОПЗЖ.

Отже, депутати "Слуги народу" й справді фактично не ухвалюють монобільшістю ініціативи у парламенті. Їм регулярно допомагають інші фракції та групи, найбільше – "Довіра". Однак тоді, коли голосів не вистачає, ініціативи ухвалюють у тому числі, завдяки голосам колись найбільш опозиційних до президентської фракції нардепів. 

Нині члени груп "Відновлення України" та "Платформа за життя та мир" голосують "за" значно більше, ніж решта фракцій та груп парламенту, за виключенням Слуги народу.

Андрій Савчук, аналітик даних Громадянської мережі ОПОРА 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Безпека онлайн-платежів: як не втратити гроші через хакерів

Чому і як Росія викрадає українських дітей

Голкіпер із НАБУ: хто такий майбутній голова НАЗК Павлущик

Стратегічне планування VS наші реалії нестабільності: хто кого?

Моє питання до президента: Що відбувається у Херсонській області?

10 років. Спротив у Криму триває