Лукашенко в інтер'єрі Кучми

"Білоруський сценарій". Термін, що став страховищем у вустах антикучмістів і предметом гордості Наталі Михайлівни Вітренко. Перші впевнені, що Леонід Данилович опускає країну до рівня сусіда, друга вірить, що Лукашенко взяв для реалізації своїх ідей саме її теорії. "Білоруський сценарій" може залишитися міражем в уяві опозиції, а може стати й українською реалією. Поїздка у передвиборчу Білорусію - це повернення у радянське минуле з елементами українського майбутнього. Яке, якщо пощастить, можливо, все-таки обійде нас стороною. Однак вже зараз відчувається близькість не тільки географічна.

У Кучми і Лукашенка стільки спільного, що іноді страшно - вони навіть правити почали сім років тому з різницею всього у декілька липневих днів. У той же час Київ і Мінськ так разюче відрізняються, що рідне місто здається європейською осколком - навіть укупі з переритими вулицями і потворним символом на головній площі. Народ і тут, і там однаково пасивний. Правда, в Білорусі більше щасливих пенсіонерів і держслужбовців, які не знають, що таке затримка зарплати, зате відчувають найвищу в СНД інфляцію.

Через два дні Білорусь буде вибирати свого "гаранта". У тому, що ним стане Лукашенко, начебто не сумнівається ніхто. Але це тільки сильніше підбурює опозицію, яка так само не схожа на українську: Гончарик йде один на один з Лукашенком, а єдиного кандидата від антикучмістів не було ніколи. Правда, у бюлетенях у білорусів буде ще прізвище третього кандидата - Гайдукевича, однак серйозним суперником цю персону ніхто не вважає.

Головне потрясіння перших годин перебування у країні Лукашенка - це місцева зірка, голова тамтешньої ЦВК - Лідія Єрмошина. Просто тренажер для нашого Рябця, який може багато чому навчити в мистецтві робити "правильний" вибір між совістю і боргом! Єрмошина - живе втілення героїні фільму "Службовий роман", і єдина її відмінність від прототипу - з цією різні "штучки" не проходять, і в пориві пристрасті своїх схильностей вона не міняє.

Свою майстерність переконувати Єрмошина тренує на журналістах, переважно іноземних, які все не можуть врубитися, як з поняттям чесних виборів, що проповідуються нею, в'яжеться спецвипуск газети "Радянська Білорусія" - протягом двох днів поспіль тиражем по 600 тисяч примірників. У кожному примірнику, підрахувала опозиція, слово "Лукашенко" зустрічається 63 рази. Газета при цьому заснована адміністрацією президента Республіки Білорусь, тобто це державний друкований орган, який повинен забезпечити рівний доступ на сторінки всіх кандидатів.

Відповідь голови білоруської ЦВК - гімн "білоруської демократії", аргументація, до якої, слава Кучмі (свят! свят!), у Києві ще не додумалися. Отже, судячи з відповіді Єрмошиної, Лукашенко отримав карт-бланш на сторінках держоргану… для компенсації несправедливості по відношенню до нього з боку недержавної преси. Та, розумієш, любить звеличувати тільки опозиціонера Гончарика, а це вважається "фінансовим сприянням кандидату в президенти", недозволеною дією за білоруськими законами. Тому Олександру Григорійовичу і дали можливість відігратися.

Правда, білоруси перейняли наш досвід в іншому. Ключовий елемент фальсифікації, на думку опозиції, як і на всеукраїнському референдумі "з народної ініціативи" про зміну Конституції, - дострокове голосування. Можливо, там все і чисто, тоді не зрозуміло, чому стільки суперечливих заяв. За три дні, починаючи з вівторка, голоси на виборах президента вже віддали 5,4% білорусів, повідомила ЦВК.

Однак паралельно рахує людей, які проголосували, і громадська ініціатива "Незалежне спостереження". І ось за її даними, на дільниці прийшли 8,4%. Єрмошина цієї різниці не помічає - зі слів голови ЦВК, її просто "немає", адже вона оперує даними місцевих виборчкомів. Хоч тут же визнала, що виборчий процес все ж супроводиться "недоліками", пов'язаними з "людським чинником". І тут же запевняє, що "заяв про явні і серйозні порушення не надходило".

Так як і наш, білоруський "гарант" любить показати свою чесність Заходу. І якщо Кучма поки тільки втовкмачив українським послам за кордоном запрошувати спостерігачів з-за кордону, то Лукашенко іноземних понятих своєї чесної перемоги назбирав понад 700. Крім того, свідками цього стануть п'ять сотень іноземних журналістів. Він прийняв у п'ятницю делегацію парламентської асамблеї ОБСЄ і один в один, як Кучма в МЗС, заявив, що Білорусія зацікавлена в максимальній присутності спостерігачів.

Білоруська опозиція - версія "канівської четвірки", яка все ж спрацювала (поки можна говорити, що тільки в організаційному плані). Як і в Україні, вулиця тут своє слово в політичній боротьбі вже сказала давно. Акція протесту за два дні до виборів - три десятки душ в пікеті резиденції Лукашенка з портретами зниклих політиків і журналістів в руках. Гірша версія антикучмістів: опозиціонери полякали Лукашенка німим докором, мітинг побачили представники міжнародних правозахисних організацій і зняли камери зарубіжних телекомпаній і кагебістів, а через годину після початку все закінчилося. Антилукашенківці кажуть, що можуть небоязко протестувати тільки під протекторатом телеоб'єктивів.

У суботу останній день агітації, в Мінськ повертається Гончарик. У разі перемоги на виборах, якщо вона не буде визнана Лукашенком, він обіцяє заклик до масової непокори, демонстрації і апеляцій до "потенційних союзників Білорусії". Лукашенко представників цих "союзників" пообіцяв вислати з країни.

Чекати залишилося два дні.

Поїздка до Мінську стала можливою за підтримку Міжнародного фонду "Відродження".