Помер Георгій Віцин
Вівторок, 23 жовтня 2001, 15:42
Народився 23 квітня 1917 року.
Помер 22 жовтня 2001 року.
Видатний комедійний актор, неперевершений майстер ексцентрики і гротеску. Знявся у кращих вітчизняних кінокомедіях, у більшості з яких зіграв головні ролі. Створив перший у радянському кіно постійний образ-маску - Боягуза - у ряді фільмів Леоніда Гайдая.
Вчився Георгій Михайлович у Театральному училищі ім. Є.Вахтангова, причому всього один рік. Він був відрахований за "несумлінне ставлення до навчання". Потім Віцин був зарахований до студії МХАТ II, після вельми скрупульозних екзаменів. З 1936 року був актором Театру-студії під керівництвом Н. П. Хмельова, потім - театру ім. М.Н.Ермолової, з 1969 року - Театру-студії кіноактора.
Творчість Георгія Віцина умовно можна розділити на три періоди. Дебютував він у ролі Гоголя у картині Козинцева "Белінський", грав в драматичних спектаклях театру Єрмолової, знімався в різножанрових фільмах і прославився у ролі "запасного гравця" Васі Веснушкина.
Кінематографу прийшовся цей герой - соромливий, але він вболіває за свою справу, здатний здійснити благородний вчинок. По гарячих слідах і тому ж вдалому еталоні був знятий фільм "Вона вас любить", де розвинулася тема істинного, а не показного героїзму, душевної вимогливості, здатної вистояти перед нахрапистою знавіснілістю. Непоказні, але чуйні герої Віцина викликали симпатію глядачів.
Паралельно актор знімався у стрічках детективних, історичних, ліричних. Козинцев мав намір зробити з нього позитивного кіногероя "з легким нальотом іронії".
Але тут почався другий період творчості Віцина - "епоха Боягуза". Його крихка і субтильна фігура виникла поруч з Моргуновим і Нікуліним, створивши безглузду сатиричну трійцю, через яку висміюються вади суспільства. Боягуз Віцина був поетичним, закоханим, недовірливим, отаким інтелігентом з коммуналки. Всі його подальші герої проходили під тією ж маскою із звичним зітханням, характерною ходою, з черговим набором аксесуарів (портфель, краватка, казанок, окуляри або просто короткозорий погляд).
Несподівано актор виступив у ролі пропащого карного злочинця у "Джентльменах успіху". Страшна людина з гавкаючим голосом і сентиментальними спогадами, що встромляє голову в петлю - тут Віцин не тільки зачепив сучасний нерв, але і знайшов нові фарби для продовження своєї "масочної лінії". На жаль, йому мало пропонували таких ролей з "вибуховим" другим планом, подібних до папаші з комедії "Не може бути!" Майстер ексцентрики, гротеску, сміховинного перевтілення, Віцин використовувався як чистий комік, хоч і в цьому його так і недооцінили.
Чемпіон з озвучення мультфільмів, Георгій Віцин багато працював голосом. До своїх лялькових і мальованих персонажів він підходив за системою Станіславського, вважаючи цю частину творчості не менш відповідальною і серйозною.
У 1990 році Віцин став Народним артистом СРСР. У квітні цього року Георгію Михайловичу виповнилося 84 роки. Останні 7 років він не знімався, донедавна актор з'являвся перед глядачами тільки в гумористичних концертах Театру кіноактора.
В останні роки життя Георгій Віцин дуже хворів, причому однією причин хвороби лікарі вважали захоплення актора йогою. За тиждень до смерті Віцин потрапив в одну з московських клінічних лікарень з "цілим букетом хвороб".
У Гільдії кіноакторів спростовували повідомлення про те, що Віцин "знаходиться у поганому фінансовому становищі і потребує допомоги". Говорили, що допомога актору надається постійно і давно, але в основному це робиться через його дружину, оскільки сам Георгій Віцин "не любить не тільки просити про допомогу, але і не бажає її отримувати. Він вважає, що все, що він має від держави, людей і природи, - це те, що зароблено ним і дано йому Богом, і ніяких додаткових благ або подачок на свою адресу не бажає".
Адвокат сім'ї Віциних Анатолій Кучерена навіть повідомляв, що не виключає можливості порушення карної справи проти редакції газети "Життя". З його слів, родичі актора звинувачують кореспондентів видання у втручанні у приватне життя, порушенні етичних норм, розголошуванні діагнозу хворого і т.д. Георгій Михайлович дійсно хворий, але Союз кінематографістів надає йому необхідну підтримку. Зокрема, Микита Міхалков особисто допоміг Віцину з переходом у престижну лікарню, підкреслив адвокат.
Помер 22 жовтня 2001 року.
Видатний комедійний актор, неперевершений майстер ексцентрики і гротеску. Знявся у кращих вітчизняних кінокомедіях, у більшості з яких зіграв головні ролі. Створив перший у радянському кіно постійний образ-маску - Боягуза - у ряді фільмів Леоніда Гайдая.
Вчився Георгій Михайлович у Театральному училищі ім. Є.Вахтангова, причому всього один рік. Він був відрахований за "несумлінне ставлення до навчання". Потім Віцин був зарахований до студії МХАТ II, після вельми скрупульозних екзаменів. З 1936 року був актором Театру-студії під керівництвом Н. П. Хмельова, потім - театру ім. М.Н.Ермолової, з 1969 року - Театру-студії кіноактора.
Творчість Георгія Віцина умовно можна розділити на три періоди. Дебютував він у ролі Гоголя у картині Козинцева "Белінський", грав в драматичних спектаклях театру Єрмолової, знімався в різножанрових фільмах і прославився у ролі "запасного гравця" Васі Веснушкина.
Кінематографу прийшовся цей герой - соромливий, але він вболіває за свою справу, здатний здійснити благородний вчинок. По гарячих слідах і тому ж вдалому еталоні був знятий фільм "Вона вас любить", де розвинулася тема істинного, а не показного героїзму, душевної вимогливості, здатної вистояти перед нахрапистою знавіснілістю. Непоказні, але чуйні герої Віцина викликали симпатію глядачів.
Паралельно актор знімався у стрічках детективних, історичних, ліричних. Козинцев мав намір зробити з нього позитивного кіногероя "з легким нальотом іронії".
Але тут почався другий період творчості Віцина - "епоха Боягуза". Його крихка і субтильна фігура виникла поруч з Моргуновим і Нікуліним, створивши безглузду сатиричну трійцю, через яку висміюються вади суспільства. Боягуз Віцина був поетичним, закоханим, недовірливим, отаким інтелігентом з коммуналки. Всі його подальші герої проходили під тією ж маскою із звичним зітханням, характерною ходою, з черговим набором аксесуарів (портфель, краватка, казанок, окуляри або просто короткозорий погляд).
Несподівано актор виступив у ролі пропащого карного злочинця у "Джентльменах успіху". Страшна людина з гавкаючим голосом і сентиментальними спогадами, що встромляє голову в петлю - тут Віцин не тільки зачепив сучасний нерв, але і знайшов нові фарби для продовження своєї "масочної лінії". На жаль, йому мало пропонували таких ролей з "вибуховим" другим планом, подібних до папаші з комедії "Не може бути!" Майстер ексцентрики, гротеску, сміховинного перевтілення, Віцин використовувався як чистий комік, хоч і в цьому його так і недооцінили.
Чемпіон з озвучення мультфільмів, Георгій Віцин багато працював голосом. До своїх лялькових і мальованих персонажів він підходив за системою Станіславського, вважаючи цю частину творчості не менш відповідальною і серйозною.
У 1990 році Віцин став Народним артистом СРСР. У квітні цього року Георгію Михайловичу виповнилося 84 роки. Останні 7 років він не знімався, донедавна актор з'являвся перед глядачами тільки в гумористичних концертах Театру кіноактора.
В останні роки життя Георгій Віцин дуже хворів, причому однією причин хвороби лікарі вважали захоплення актора йогою. За тиждень до смерті Віцин потрапив в одну з московських клінічних лікарень з "цілим букетом хвороб".
У Гільдії кіноакторів спростовували повідомлення про те, що Віцин "знаходиться у поганому фінансовому становищі і потребує допомоги". Говорили, що допомога актору надається постійно і давно, але в основному це робиться через його дружину, оскільки сам Георгій Віцин "не любить не тільки просити про допомогу, але і не бажає її отримувати. Він вважає, що все, що він має від держави, людей і природи, - це те, що зароблено ним і дано йому Богом, і ніяких додаткових благ або подачок на свою адресу не бажає".
Адвокат сім'ї Віциних Анатолій Кучерена навіть повідомляв, що не виключає можливості порушення карної справи проти редакції газети "Життя". З його слів, родичі актора звинувачують кореспондентів видання у втручанні у приватне життя, порушенні етичних норм, розголошуванні діагнозу хворого і т.д. Георгій Михайлович дійсно хворий, але Союз кінематографістів надає йому необхідну підтримку. Зокрема, Микита Міхалков особисто допоміг Віцину з переходом у престижну лікарню, підкреслив адвокат.
