Кучма на чолі "За єдУ" – кульмінація десятиріччя
П'ятниця, 15 лютого 2002, 12:41
Якщо президент очолить пропрезидентську партію "За єдину Україну", це буде абсолютно природним для України процесом еволюції, що почався в 1992 році.
У першій половині 1990-х "суверенні комуністи" (партноменклатура, яка залишилася при владі у пострадянських республіках - УП) не мала політичного представництва. Вони були зайняті перетворенням своєї політичної сили в економічну – в період, поки трансформувалася пострадянська економічна система. Процес прискорився після запуску економічних реформ в 1994 році.
Під час першого президентського терміну Кучми ця нова економічна сила почала конвертуватися у політичний вплив. При цьому підминалися вже існуючі політичні партії (СДПУ (О), Демократична партія, Зелені) або створювалися нові (Демократичний союз, Аграрна партія, Трудова Україна, Ліберальна партія, Партія регіонів). Процес продовжився під час другого терміну Кучми: з'явилися "Жінки за майбутнє". Так еволюція еліт Радянської України з "суверенних комуністів" в "нових українців", а потім і в "прагматичних центристів" завершила свій повний цикл.
Рішення Кучми очолити "За єдУ" є кульмінацією десятирічної еволюції. Що позитивно, так це те, що тепер всім тим, кого це питання хвилює, абсолютно ясно, що таке "Партія влади". Раніше вона переховувалася за неформальними об'єднаннями часів Кравчука або за ярликом "прагматичних центристів" епохи Кучми.
Чи посилить це процеси демократизації? Відповідь, найпевніше, - ні. Партії влади – ідеологічно аморфні, а тому не можуть відповідати вимогам української внутрішньої і зовнішньої політики. І ховаються вони за гаслами, типу "Третій шлях України", "прагматичний центризм", "багатовекторна зовнішня політика" і "В Європу – з Росією". Українські правлячі еліти навчилися в "епоху стагнації" говорити одне, підписувати інше і робити абсолютно третє.
Повний цикл трансформацій завершився в той самий час, коли Україна остаточно перетворилася в авторитарну корпоративну державу. Ідеологічні установки, якими керуються "За єдУ" та їх союзники, сповільнюють демократичний прогрес. Їх ідеологія боїться активних громадян, які будуть домагатися здійснення своїх демократичних прав за допомогою механізмів дієвого громадянського суспільства. Ці нормальні для Заходу явища бачаться "За єдУ" "загрозою національної безпеки". І їх єдина відповідь на цю загрозу – посилення контролю над всіма сферами незалежного життя суспільства.
Автор: доктор Тарас Кузьо, Центр російських і східноєвропейських досліджень, Університет Торонто
У першій половині 1990-х "суверенні комуністи" (партноменклатура, яка залишилася при владі у пострадянських республіках - УП) не мала політичного представництва. Вони були зайняті перетворенням своєї політичної сили в економічну – в період, поки трансформувалася пострадянська економічна система. Процес прискорився після запуску економічних реформ в 1994 році.
Під час першого президентського терміну Кучми ця нова економічна сила почала конвертуватися у політичний вплив. При цьому підминалися вже існуючі політичні партії (СДПУ (О), Демократична партія, Зелені) або створювалися нові (Демократичний союз, Аграрна партія, Трудова Україна, Ліберальна партія, Партія регіонів). Процес продовжився під час другого терміну Кучми: з'явилися "Жінки за майбутнє". Так еволюція еліт Радянської України з "суверенних комуністів" в "нових українців", а потім і в "прагматичних центристів" завершила свій повний цикл.
Рішення Кучми очолити "За єдУ" є кульмінацією десятирічної еволюції. Що позитивно, так це те, що тепер всім тим, кого це питання хвилює, абсолютно ясно, що таке "Партія влади". Раніше вона переховувалася за неформальними об'єднаннями часів Кравчука або за ярликом "прагматичних центристів" епохи Кучми.
Чи посилить це процеси демократизації? Відповідь, найпевніше, - ні. Партії влади – ідеологічно аморфні, а тому не можуть відповідати вимогам української внутрішньої і зовнішньої політики. І ховаються вони за гаслами, типу "Третій шлях України", "прагматичний центризм", "багатовекторна зовнішня політика" і "В Європу – з Росією". Українські правлячі еліти навчилися в "епоху стагнації" говорити одне, підписувати інше і робити абсолютно третє.
Повний цикл трансформацій завершився в той самий час, коли Україна остаточно перетворилася в авторитарну корпоративну державу. Ідеологічні установки, якими керуються "За єдУ" та їх союзники, сповільнюють демократичний прогрес. Їх ідеологія боїться активних громадян, які будуть домагатися здійснення своїх демократичних прав за допомогою механізмів дієвого громадянського суспільства. Ці нормальні для Заходу явища бачаться "За єдУ" "загрозою національної безпеки". І їх єдина відповідь на цю загрозу – посилення контролю над всіма сферами незалежного життя суспільства.
Автор: доктор Тарас Кузьо, Центр російських і східноєвропейських досліджень, Університет Торонто
