Віктор Медведчук: "Кучма ніколи не буде корисним Україні на цій посаді..."
Вівторок, 23 грудня 2003, 08:30
Той, хто вважає, що газета живе один день – жорстоко помиляється. Ось, наприклад, гортаю один із номерів газети "Независимость" за березень 1994 року, специвипуск "Выбор-94". Тоді це була одна з найкращих газет, яка з перебудовних часів із, умовно кажучи, загальнодемократичних позицій довбала корумповану – вже "самостійницьку", але ще таку радянську еліту.
Ба, що я бачу! Словами героя чудової кінокомедії "Покровские ворота" – "до боли знакомый образ": суворий – без натяку на посмішку – погляд, міцно зціплені губи, вольове підборіддя. І очі – які колють, наче циганською голкою.
Отже, Віктор Медведчук, 1954 р.н., заслужений юрист України, співзасновник ФК "Динамо", президент українсько-американсько-ізраїльської адвокатської компанії Бі-Ай-Ем. Ще не політик, а "изумительный популяризатор рыночной экономики" (так презентував нинішнього не першого, але й не другого політика держави захоплений автор – якийсь Опанас Криволап).
Стаття в "Независимости", яку читаєш десять років по тому із безмежною цікавістю і навіть захопленням, має назву "Каска социализма давит голову".
Насправді, вкрай потрібна в особистому і громадському житті частина тіла, соціалізм і пластиковий кашкет будівельника тут ні до чого. Це доволі примітивна, як на нинішні часи вишуканого білого та чорного піару, рекламна статейка про Медведчука – пересічного кандидата в народні депутати Верховної Ради по київському Артемівському округу № 1.
На щастя, законодавцем голова адміністрації президента тоді не став, і країна отримала ще кілька років відстрочки від його бультер’єрівської тіпа "менеджерської" хватки.
Про що ж мріяв і що пропонував народу кандидат у нардепи Медведчук десять років тому?
По-перше, Медведчук-1994 був набагато запеклішим опозиціонером, ніж Ющенко-2003. Цитую мовою оригіналу:
"...Вы спрашиваете, почему мы довели экономику до такого состояния? Я вижу основную причину в том, что Кабинет министров населяют люди, не способные справляться со своими задачами. Это вина президента, парламента.
Например, назначенный ими в премьер-министры господин Кучма не мог и, по мне, никогда не сможет быть полезным сегодняшней Украине на этом посту. Что сделал Кучма, придя к власти? Он не захотел, чтобы ему рассказывали, каков тот или иной министр в деле, а дал список фамилий и велел утвердить его. Это первая ошибка.
А другая граничит с преступлением. Имеется в виду передача парламентом законодательных функций Кабинету министров. Живой, избранный всем населением парламент при полной коллективной памяти вдруг отдает свои главнейшие полномочия структуре, призванной исполнять принятые им же законы!
Кроме того, что это форменное издевательство над самой идеей парламентаризма, так это еще и предательство народа, гордящегося тем, что впервые сходил без конвоя на избирательные участки.
Кучма с компанией в тиши кабинетов бесконтрольно штамповали нужные, по их директорскому разумению, законы и в итоге опутали по рукам и ногам и без того дистрофичную экономику. Было уничтожено даже то перспективное, что родилось еще до правления Кучмы...".
Я завжди вважав, що Медведчук в опозиції – це набагато крутіше, ніж він же – при владі. І цей полум’яний спіч лише підтверджує правильність передбачень.
По-друге, Віктор Володимирович підтверджує реноме послідовного політика. Виявляється, що він ще у 94-му плекав ідею розпродати до останньої сотки українську землю іноземцям. Ось як це мало виглядати:
"Сколько стоит земля Украины, мы с вами не знаем, однако можем предположить, что это не меньше стоимости, скажем, контрольного пакета акций фирм, контролирующих ведущие отрасли европейской промышленности. Тот, кто заполучит этот пакет, бедствовать не станет. Мы просто поменяемся местами с покупателями: им придется преобразовывать нашу несгибаемую колхозную систему, а нам – стричь купоны с реализации не самых худших в мире металлопроката, текстиля, автомобилей, компьютеров".
Що не кажіть – чисто соціал-демократичний підхід! Продамо рідні чорноземи буржуям і заживемо з акціями "Сіменса", "Грюндіка" і "Пежо" у кишені...
По-третє, виявляється, що в буремні серпневі дні 1991 року Медведчук ледве не очолив загальнонародний спротив путчистам. Далі – цитата для майбутніх підручників історії за загальною редакцією об'єднаного соціал-демократа і за сумісництвом міністра освіти. Підлеглі Василя Кременя досі неправильно документували хід новітньої історії України:
"Будучи лидером адвокатов, он (Медведчук) в первый день августовского путча 1991 года обратился в Верховный Совет Украины с протестом (sic!) о незаконности действий гекачепистов".
Врешті-решт, існує принаймні один пункт загалом так і не реалізованої передвиборної програми політика, який Медведчук неухильно виконує досьогодні. Дослівно:
"Домагатись законодавчого забезпечення інтересів громадян України". Крапка. Бо це, треба розуміти, про зміни до Конституції, обрання глави держави у парламенті і третій термін для Кучми - "не мытьем, так катаньем". Інших громадян, інтереси яких Медведчук "законодавчо забезпечує", я не знаю.
Читайте також:
Красная роза – эмблема эсдеков
Два Виктора и одна виктория
Чорний колір "червоної троянди"
Хочешь узнать побольше о русском мате? Спроси у социал-демократа
Ба, що я бачу! Словами героя чудової кінокомедії "Покровские ворота" – "до боли знакомый образ": суворий – без натяку на посмішку – погляд, міцно зціплені губи, вольове підборіддя. І очі – які колють, наче циганською голкою.
Отже, Віктор Медведчук, 1954 р.н., заслужений юрист України, співзасновник ФК "Динамо", президент українсько-американсько-ізраїльської адвокатської компанії Бі-Ай-Ем. Ще не політик, а "изумительный популяризатор рыночной экономики" (так презентував нинішнього не першого, але й не другого політика держави захоплений автор – якийсь Опанас Криволап).
 |
Насправді, вкрай потрібна в особистому і громадському житті частина тіла, соціалізм і пластиковий кашкет будівельника тут ні до чого. Це доволі примітивна, як на нинішні часи вишуканого білого та чорного піару, рекламна статейка про Медведчука – пересічного кандидата в народні депутати Верховної Ради по київському Артемівському округу № 1.
На щастя, законодавцем голова адміністрації президента тоді не став, і країна отримала ще кілька років відстрочки від його бультер’єрівської тіпа "менеджерської" хватки.
Про що ж мріяв і що пропонував народу кандидат у нардепи Медведчук десять років тому?
По-перше, Медведчук-1994 був набагато запеклішим опозиціонером, ніж Ющенко-2003. Цитую мовою оригіналу:
"...Вы спрашиваете, почему мы довели экономику до такого состояния? Я вижу основную причину в том, что Кабинет министров населяют люди, не способные справляться со своими задачами. Это вина президента, парламента.
Например, назначенный ими в премьер-министры господин Кучма не мог и, по мне, никогда не сможет быть полезным сегодняшней Украине на этом посту. Что сделал Кучма, придя к власти? Он не захотел, чтобы ему рассказывали, каков тот или иной министр в деле, а дал список фамилий и велел утвердить его. Это первая ошибка.
А другая граничит с преступлением. Имеется в виду передача парламентом законодательных функций Кабинету министров. Живой, избранный всем населением парламент при полной коллективной памяти вдруг отдает свои главнейшие полномочия структуре, призванной исполнять принятые им же законы!
Кроме того, что это форменное издевательство над самой идеей парламентаризма, так это еще и предательство народа, гордящегося тем, что впервые сходил без конвоя на избирательные участки.
Кучма с компанией в тиши кабинетов бесконтрольно штамповали нужные, по их директорскому разумению, законы и в итоге опутали по рукам и ногам и без того дистрофичную экономику. Было уничтожено даже то перспективное, что родилось еще до правления Кучмы...".
Я завжди вважав, що Медведчук в опозиції – це набагато крутіше, ніж він же – при владі. І цей полум’яний спіч лише підтверджує правильність передбачень.
По-друге, Віктор Володимирович підтверджує реноме послідовного політика. Виявляється, що він ще у 94-му плекав ідею розпродати до останньої сотки українську землю іноземцям. Ось як це мало виглядати:
"Сколько стоит земля Украины, мы с вами не знаем, однако можем предположить, что это не меньше стоимости, скажем, контрольного пакета акций фирм, контролирующих ведущие отрасли европейской промышленности. Тот, кто заполучит этот пакет, бедствовать не станет. Мы просто поменяемся местами с покупателями: им придется преобразовывать нашу несгибаемую колхозную систему, а нам – стричь купоны с реализации не самых худших в мире металлопроката, текстиля, автомобилей, компьютеров".
Що не кажіть – чисто соціал-демократичний підхід! Продамо рідні чорноземи буржуям і заживемо з акціями "Сіменса", "Грюндіка" і "Пежо" у кишені...
По-третє, виявляється, що в буремні серпневі дні 1991 року Медведчук ледве не очолив загальнонародний спротив путчистам. Далі – цитата для майбутніх підручників історії за загальною редакцією об'єднаного соціал-демократа і за сумісництвом міністра освіти. Підлеглі Василя Кременя досі неправильно документували хід новітньої історії України:
"Будучи лидером адвокатов, он (Медведчук) в первый день августовского путча 1991 года обратился в Верховный Совет Украины с протестом (sic!) о незаконности действий гекачепистов".
Врешті-решт, існує принаймні один пункт загалом так і не реалізованої передвиборної програми політика, який Медведчук неухильно виконує досьогодні. Дослівно:
"Домагатись законодавчого забезпечення інтересів громадян України". Крапка. Бо це, треба розуміти, про зміни до Конституції, обрання глави держави у парламенті і третій термін для Кучми - "не мытьем, так катаньем". Інших громадян, інтереси яких Медведчук "законодавчо забезпечує", я не знаю.
Читайте також:
Красная роза – эмблема эсдеков
Два Виктора и одна виктория
Чорний колір "червоної троянди"
Хочешь узнать побольше о русском мате? Спроси у социал-демократа
